справа № 2-3070/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 грудня 2008 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого судді Андрєєва П.Ф.
при секретарі Солдатенко О.М.
за участю
представника позивача ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4.
представника відповідача ОСОБА_5
адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рута-Плюс” про відшкодування матеріальної шкоди , -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ “Рута-Плюс” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 2 грудня 2005 року вона отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,26 га. 23 червня 2006 року їй була видана технічна документація та встановлені межі володіння земельною ділянкою в натурі.
1 грудня 2004 року між нею та ТОВ „Рута-Плюс” був укладений договір на оренду земельного паю на підставі сертифікату на право на земельну ділянку(пай). В 2006 році вона звернулась до керівника ТОВ “Рута-Плюс” ОСОБА_5 з проханням розірвати діючий договір оренди з метою самостійного використання своєї земельної ділянки. Однак, керівник підприємства ОСОБА_5 не тільки згідно законодавства не рішив виникле питання, але і перешкоджав їй самостійно обробляти належну їй на праві власності земельну ділянку. Убрав встановлені межі і зорав її ділянку, хоча згоди вона на це не давала, більш того з письмовою заявою про укладення нового договору оренди земельної ділянки до ТОВ „Рута-Плюс” не зверталась, а керівництво ВАТ „Рута-Плюс” не зверталося до неї з проханням про переукладання договору оренди землі згідно з вимогами закону.
Вона була змушена звернутися до суду з позовом про розірвання договору земельного паю у зв'язку з отриманням державного акта та встановлення на місті межі земельної ділянки.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 17 серпня 2007 року її позовні вимоги були задоволені.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 4 жовтня 2007 року, рішення Добропільського міськрайонного суду від 17 серпня 2007 року по суті залишено без змін, дію вищевказаного договору було припинено з 23 червня 2006 року.
У своєму рішенні суд вказав, що сертифікат на право на земельний пай є дійсним до виділення власнику земельного паю у натурі земельної ділянки та видачі йому державного акту на право приватної власності на землю. Тому вона з моменту отримання державного акту на право приватної власності на землю, отримала статут власника конкретної земельної ділянки, а сертифікат на підставі якого був укладений спірний договір втратив чинність, у зв'язки з чим договір оренди земельного паю від 1 грудня 2004 року є припиненим.
Тобто, її право на користування своєю земельною ділянкою було встановлено судовим рішенням лише у 2007 році, вона була з вини відповідача позбавлена можливості користуватися земельною ділянкою, засівати її, обробляти та отримувати відповідний врожай у період з вересня 2006 року по грудень 2007 року.
Вважає, що незаконними діями керівництва відповідача їй була спричинена матеріальна та моральна шкода.
У судовому засіданні представник позивача діючий за довіреністю, адвокат позовні вимоги своєї довірительці підтримали частково. Просили суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду ( упущену вигоду) в розмірі 8668грв.47коп., сплачені судові витрати та затрати на правову допомогу адвокату в розмірі 550 грн. Від позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовились.
Представник відповідача - керівник ТОВ “Рута-Плюс” ОСОБА_5, діючого на підставі протоколу № 1 зборів засновників від 3 жовтня 2004 року, позов не визнав і пояснив, що ніякої вини підприємства у користуванні земельною ділянкою позивача за вказаний період з вересня 2006 року по грудень 2007 року немає, оскільки вона використовувалась зі згоди позивача на підставі діючого договору оренди. З рішенням Добропільського міськрайонного суду від17 серпня 2007 року та ухвалою апеляційного суду Донецької області він був ознайомлений. Позивачу пропонувалось переукласти договір оренди, надсилались письмові повідомлення, але позивач ніяк не реагував, тому він вважає, що позивач своїми діями не припинив дію договору. Крім того, у 2007 році, він зібрав свій врожай та позивач отримав орендну плату за 2006 рік. Дійсно, у вересні 2006 року та у липні 2007 року між ним та представником позивача ОСОБА_3 виникали конфлікти по поводу проведення посівної компанії і збирання врожаю на даній земельній ділянці, але по даному факту він звертався в правоохоронні органи, тому що сіяв і збирав свій врожай. . У зя'язку з відсутністю вини, позовні вимоги вважає безпідставними та просить у задоволенні їх відмовити.
Представник позивача ОСОБА_3 суду пояснив, що за згодою позивача у вересні 2006 року став обробляти приналежну їй земельну ділянку, проводив засів озимої пшениці. На неодноразові звертання до керівника ТОВ „Рута-Плюс” ОСОБА_5 розірвати договір оренди, останній не реагував, тому він став засівати земельну ділянку. На поле приїжджали представники Добропільської держадміністрації, але перевіривши у нього документи державний акт на право приватної власності на землю, нічого не сказав уїхали. Земельна ділянка ним була засіяна озимою пшеницею. При збиранні врожаю в липні 2007 року між ним та ОСОБА_5 виник конфлікт по поводу збирання врожаю, внаслідок чого, ОСОБА_5 скориставшись виниклою конфліктною ситуацією, самовільно зібрав посіяний ним врожай. За даними фактами він звертався в правоохоронні органі. Вважає дії ОСОБА_5 незаконними, оскільки до нього зверталися з питанням розірвання договору оренди так як був отриманий державний акт на право приватної власності і земельна ділянка була виділена в натурі. Однак, ОСОБА_5 договір навмисно не розривав.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що у вересні 2006 року до нього та ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернувся ОСОБА_9 з проханням допомоги засіяти земельну ділянку. Під час посівної посів було припинено у зв'язку з приїздом на поле представників влади. Перевіривши документи у ОСОБА_3 вони уїхали, після чого вони продовжили посів. Поле було ними засіяно.
Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 дали аналогічні пояснення, що і свідок ОСОБА_6
Свідок ОСОБА_9 начальник відділу по маркетингу управління агропромислового розвитку Добропільської райдержадміністрації суду пояснила, що у вересні 2006 року, по усному запрошенню керівника ТОВ „Рута-Плюс”, виїжджала на земельну ділянку для вирішення спору між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по поводу посіву озимої пшениці. На земельній ділянці був ОСОБА_3 з людьми та технікою. Вважає, що ТОВ „Рута-Плюс” на законній підставі користувався земельною ділянкою на підставі договору оренди.
Вислухавши доводи сторін, пояснення свідків, вивчив матеріали справи, суд приходить до наступного
Встановлено, що 2 грудня 2005 року позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,26 га. 23 червня 2006 року йому була видана технічна документація та встановлені межі володіння земельною ділянкою в натурі.
Раніше, 1 грудня 2004 року між ним та відповідачем був укладений договір на оренду земельного паю на підставі сертифікату на право на земельну ділянку.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 17 серпня 2007 року дію договору оренди земельної частки ( паю) № 77 від 1 грудня 2004 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ “Рута-Плюс” в особі директора ОСОБА_5 було припинено з 23 червня 2006 року.
Тобто, саме з цієї дати встановлена можливість ОСОБА_1 користуватися належною їй земельною ділянкою на свій розсуд як приватного власника.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 4 жовтня 2007 року рішення в цієї частині було залишено без змін.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність вини відповідача у перешкоді користуватися позивачем належної йому земельною ділянкою суд виходить з того, що як встановлено рішенням суду від 17 серпня 2007 року, після одержання державного акта на право приватної власності на землю та виділення земельної ділянки в натурі згідно п. 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за №101/4322) зобов'язання сторін за укладеним договором припиняється відповідно до чинного законодавства.
ОСОБА_1 та його представники довели у судовому засіданні, що вона після 23 червня 2006 року намагалася припинити дію договору оренди, звертаючись до відповідача з метою самостійної обробки земельної ділянки, але відповідач безпідставно продовжував утримувати земельну ділянку, договір не розривав, всупереч вимогам обробляв.
Дані доводи позивача найшли своє підтвердження в поясненнях свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 допитаних у судовому засіданні.
Крім того, в матеріалах справи маються копії постанов про відмову в порушення кримінальної справи від 20 вересня 2006 року та 27 липня 2007 року з яких вбачається, що земельна ділянка позивача була предметом конфлікту з відповідачем, тобто на звертання до керівництва ТОВ „Рута-Плюс” про розірвання договору оренди, останнє не реагувало, після чого, позивач не розірвавши договору оренди самостійно стали обробляти виділену землю.
Викладене, дає суду зробити висновок, що керівництво ТОВ „Рута-Плюс” навмисно не розривало з позивачем договір оренди земельної ділянки, перешкоджало користуватися та отримувати від цієї діяльності дохід, а право позивача як приватного власника цієї земельної ділянки настало саме з 23 червня 2006 року, про що знало керівництво ТОВ „Рута-Плюс”.
За таких обставин, доводи представника відповідача, на підставі яких позов був не визнаний, а саме те, що позивачу пропонувалось переукласти договір оренди, надсилались письмові повідомлення, але позивач ніяк не реагував, тому він вважав, що позивач своїми діями не припинив дію договору, суд вважає надуманими і не відповідаючими встановленими в судовому засіданні обставинам справи.
Доводи представника відповідача, що позивач отримав орендну плату у 2006 році, чим самим погодився на продовження договору оренди, суд не може прийняти до уваги, оскільки позивач дійсно її отримав у 2006 році, але за використання земельної ділянки відповідачем у період 2005-2006 роки. За 2007 рік позивач орендну плату не отримував.
Згідно ст..41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власність.
Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, у тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода).
Відповідно до ст. 386 ЦК України, власник , права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.
На підставі викладеного, суд вважає, що порушення цивільного права ОСОБА_1 у перешкоджанні користуватися своєю власністю, пов'язані з навмисними діями відповідача, тому позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди (упущеної вигоди) обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Сума матеріальної шкоди заподіяної відповідачем позивачу, підтверджується довідками Управління статистики у місті Добропілля про середню урожайність сільськогосподарських культур та середню ціну реалізації пшениці по Добропільському районі в 2007 році, де середня урожайність пшениця озима складала
22,3 центнера. Середня ціна реалізації пшениці за 2007 р. - 73,9грв. за 1 центнер.
Виходячи з цього, сума матеріальної шкоди заподіяної позивачу склала: 22,3х5,26га=117,30цх73,9грв.=8668грв.47коп., що і підлягає стягненню на користь позивача
Таким чином, суд досліджуючи всі надані докази в їх сукупності дійшов висновку про те, що діями відповідача позивачу заподіяна матеріальна шкода, тому що його дії знаходилися в прямому причинному зв'язку з настанням шкідливих наслідків для позивача.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути оплату судового збору у сумі 90грв.93коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи 30грв.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу підлягають задоволенню у відповідності зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця права, несуть сторони.
Згідно довідки адвоката ОСОБА_4. діючої на підставі ордера, вартість послуг за складення позовної заяви та участі у справі склала 550грв., яка була оплачена позивачем.
На підставі ст.ст. 13,41 Конституції України, ст.ст. 22,23,386 ЦК України, керуючись ст.ст.5,10,60,84,88,212-215,218 ЦПК України, суд , -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рута-Плюс” про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.
Стягнути з ТОВ «Рута-Плюс» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8668грв.47коп.(вісім тисяч шестисот шістдесят вісім гривень 47 копійок), судові витрати судовий збір у розмірі 90грв.93коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи 30грв., оплата послуг адвоката 550грв., а всього 9339грв.40коп. (дев'ять тисяч триста тридцять дев'ять гривень 40 копійок).
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд протягом 20 днів після подачі заяви на апеляційне оскарження яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Складено власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Головуючий суддя (підпис) П.Ф. Андрєєв