ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
7 грудня 2006 року |
|
м. Київ |
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
|
Головуючого |
Цуркана М.І. |
||
|
Суддів: |
Амєліна С.Є. |
|
|
|
|
Ліпського Д.В. |
|
|
|
|
Кобилянського М.Г. |
|
|
|
|
Юрченка В.В. |
|
|
при секретарі судового засідання Мудрицькій Ю.В.,
за участю позивача ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Салівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, Черняхівської районної ради Житомирської області про визнання недійсними угоди та скасування рішень
у с т а н о в и л а :
У січні 2005 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом про визнання недійсною угоди від 27 липня 2003 року укладеною між ним та Салівською сільською радою про дострокове розірвання договору на право тимчасового користування земельною ділянкою та про скасування рішень сесії Салівської сільської ради від 10 грудня 2003 року «Про припинення договору на право тимчасового користування земельною ділянкою від 14 листопада 2000 року» і рішення сесії Черняхівської районної ради від 17 грудня 2003 року «Про припинення права користування земельною ділянкою».
Зазначав, що рішенням 15 сесії 23 скликання Салівської сільської ради від 14.11.2000р. «Про затвердження матеріалів попереднього погодження на оренду ставка приватним підприємцем ОСОБА_1.» вирішено дати згоду на виділення території водоймища (ставка) площею 49,3 га в тимчасове користування на умовах оренди строком на 10 років.
Рішенням 13 сесії 23 скликання Черняхівської районної ради від 22.12.2000р. йому надано в тимчасове користування на умовах оренди терміном на 10 років ставок площею 49,3 га та прибережну захисту смугу площею 12,2 га для рибогосподарських потреб на території Салівської сільської ради.
14.11.2000р. між ним та Салівською сільською радою укладено договір на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою, який набрав чинності з моменту державної реєстрації, тобто з 24.02.2001р.
27.07.2003р. Салівська сільська і він уклали угоду «Про розірвання договору на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою» на підставі якої 8 сесією 24 скликання Салівської сільської ради від 10.02.2003 р. прийнято рішення "Про припинення договору на право тимчасового користування земельною ділянкою від 14.11.00р."
На підставі листа сільської ради, рішення останньої та угоди від 27.07.2003 р., 10 сесія 24 скликання Черняхівської районної ради рішенням від 17.12.2003 р. припинила користування ставком та прибережною смугою.
Посилаючись на те, що угода від 27.07.2003 року сфальсифікована, що у нього не було наміру припиняти користування землею, а сесія сільради перевищила повноваження, оскільки не наділена правом вилучення землі - просив оскаржені угоду та рішення визнати недійсними.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 19 липня 2005 року, залишеного без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2005 року, у задоволені позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1., з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що порушень прав та охоронюваних інтересів позивача не встановлено.
Зокрема, суд послався на те, що рішення про припинення права користування земельною ділянкою прийнято у зв'язку з добровільною відмовою від такого користування, тобто у порядку передбаченому ст. 141 Земельного кодексу України, а підстав для визнання недійсною угоди від 27.07.2003 року про дострокове розірвання договору на право тимчасового користування земельною ділянкою не встановлено.
Проте такий висновок передчасний, оскільки суди дійшли його без всебічного і повного з'ясування дійсних обставин справи.
Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
За змістом ч.3 ст. 142 ЗК України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, а відповідно до ч.4 зазначеної норми власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Оскільки п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, то суди мали з'ясувати чи уповноважена була Черняхівська районна рада вирішувати питання про припинення права ОСОБА_1. на користування земельною ділянкою.
Крім того, обов'язковому з'ясуванню підлягало питання дотримання відповідним органом порядку припинення права користування земельною ділянкою, зокрема наявності заяви землекористувача до власника про добровільну відмову від права такого користування.
Пославшись на угоду від 27.07.2003 року, суди не зазначили чи може така угода укладена між позивачем і особою, яка не являється власником земельної ділянки, а також рішення сесії сільської ради та лист останньої підміняти собою заяву про відмову від права користування землею.
За таких обставин рішення не відповідає вимогам ст.159 КАС України щодо законності та обґрунтованості.
Оскільки неповне з'ясування дійсних обставин справи є порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи і не може
бути усунено судом касаційної інстанції, то, відповідно із правилами ч.2 ст.227 КАС України, це є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення господарського суду Житомирської області від 19 липня 2005 року та постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2005 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України.
Головуючий М.І. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
В.В.Юрченко
Д.В.Ліпський
М.Г.Кобилянський