ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
02 листопада 2006 року |
|
м. Київ |
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
|
Головуючого |
Цуркана М.І. |
|||
|
Суддів: |
Амєліна С.Є. |
|
|
|
|
|
Ліпського Д.В. |
|
|
|
|
|
Кобилянського М.Г. |
|
|
|
|
|
Юрченка В.В. |
|
|
|
при секретарі судового засідання Міненко І.М.,
за участю представника позивача Семчака В.В., представника відповідача Панченка А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (ПП) «Довіра» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
у с т а н о в и л а :
У лютому 2005 року ПП «Довіра» звернулось в суд з позовом до Уманської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2004 року, якими визначені податкові зобов'язання :
- у рішенні за № 0000402601/0 з податку на прибуток сумою у 11 614,00 грн. (основний платіж - 8 185,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 429,00 грн.);
- у рішенні за № 0000462601/0 з податку на додану вартість розміром у 9 793,00 грн. ( основний платіж - 6 528,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3265,00 грн.);
- у рішенні за № 0000212601/0 з податку на прибуток за непрямим методом економічного аналізу на суму у 11 485,00 грн. ( основний платіж - 8100,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3385,00 грн.).
Зазначали, що спірні рішення прийняті на підставі висновків акта перевірки від 16 грудня 2004 року №2769/26-21-24414864 про порушення підприємством вимог податкового законодавства за період діяльності з 01 січня 2003 року по 01 жовтня 2004 року, зокрема: Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого платником податків занижений податок на прибуток; Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижений податок на додану вартість.
Посилаючись на те, що перевірка, на підставі якої прийняті спірні рішення, безпідставна, проведена всупереч вимогам Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», описані в акті порушення не відповідають фактичному змісту господарських операцій, та обліковим документам, - просили податкові рішення визнати недійсними.
Постановою господарського суду Черкаської області від 27 травня 2005 року, залишеного без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2005 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі Уманська ОДПІ, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, а новим рішенням у позові відмовити.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечень на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За правилами ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з такими висновками виходили з того, що спірні рішення не відповідають чинному законодавству, а тому підлягають скасуванню.
Однак, суди дійшли таких висновків без всебічного з'ясування дійсних обставин справи.
Так, в акті перевірки зазначено, що підприємство реалізувало пов'язаній особі - ОСОБА_1 (директор ПП «Довіра») 104 тис. штук цегли по ціні значно нижчій від звичайної.
Не погодившись з таким твердженням податкового органу, суд послався на те, що відповідач не дослідив обставини продажу цегли підприємцю ОСОБА_1, при визначенні звичайної ціни порушив вимоги п.1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як не виконав умови застосування обраного методу визначення звичайної ціни, передбачені Законом.
Оскільки звичайна ціна це ціна продажу товару, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем, при звичайних умовах ведення господарської діяльності, а відповідно до вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону дохід отриманий платником податків від продажу товарів пов'язаним особам, визначається виходячи з договірних цін, але не менше за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу, то судам необхідно було більш повно аргументувати чому не взяті до уваги факти реалізації цегли не пов'язаним особам у тих же періодах за значно вищими цінами.
За змістом акту перевірки, позивач безпідставно не відніс на валові доходи, як безнадійну, 9495,26 грн. заборгованості перед ВАТ «Ладижинський завод силікатної цегли» по договору № 105 від 28.07.1997 р., строк позовної давності по якому закінчився в податковому періоді 1 кварталу 2003 року.
За висновками судів, доказів того, що зазначена в акті перевірки заборгованість в сумі 9495,26 грн. виникла саме по договору №105 від 28.07.1997 р. податковим органом не наведено, а закінчення строку позовної давності по заборгованості позивача перед ВАТ «Ладижинський завод силікатної цегли» документально не підтверджено.
Проте, судами не дано належної оцінки тим обставинам, що ВАТ «Ладижинський завод силікатної цегли» підтвердив наявність дебіторської заборгованості ПП «Довіра» в сумі 9495,26 грн., яка списана з балансу на збитки, як безнадійна, та факту відображенню кредиторської заборгованості в балансі позивача.
В той же час детальне з'ясування наведених обставин має значення для вирішення питання про закінчення строку позовної давності, оскільки сума заборгованості платника податку перед іншою особою, що залишилась нестягнутою після закінчення цих строків, визнається безповоротною фінансовою допомогою та відноситься до валового доходу.
За результатами, перевірки податковий орган, на підставі п. 1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», донарахував позивачу 4583,00 грн. податку на прибуток за господарською операцією з безкоштовної передачі преса вартістю 18333,33 грн. ОСОБА_2, у зв'язку з заниженням на цю суму об'єкта оподаткування у податковому періоді першого кварталу 2003 р.
Визнавши рішення МДПІ неправомірним, суди виходили з того, що прес знаходився у ОСОБА_2 на зберіганні, останній розпорядився ним без відома позивача та зобов'язався відшкодувати вартість товару, а тому кредитор збільшить валовий доход на суму коштів, одержаних у погашення заборгованості, у податковий період, протягом якого відбудеться її повернення.
При цьому обставини передачі преса судами не досліджені, ОСОБА_2 не допитаний, а тому доводи ОДПІ про передачу преса саме у власність останнього в першому кварталі 2003 року відхилені передчасно.
За третім спірним рішенням позивачу, за непрямим методом економічного аналізу, визначена сума податкових зобов'язань з податку на прибуток розміром у 11484 грн. з підстав одержання безповоротної фінансової допомоги у вигляді безоплатних послуг за оренду приміщень отриманих від ОСОБА_1.
Не погодившись з таким розрахунком, суди виходили з того, що хоч договором від 2 січня 2002 року позивач отримав приміщення в оренду на безоплатній основі, однак 1 квітня 2002 року сторони внесли зміни до договору, визначивши плату у розмірі 3 грн. за 1 кв. м орендованої площі.
При цьому належної оцінки тим обставинам, що на час перевірки додаткова угода не надавалась, а кошти за оренду не перераховувались судами не дано.
Оскільки неповне з'ясування дійсних обставин справи є порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи і не може бути усунено судом касаційної інстанції, то, відповідно із правилами ч.2 ст.227 КАС України, це є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.
Постанову господарського суду Черкаської області від 27 травня 2005 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2005 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України.
Головуючий М.І. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.Г.Кобилянський
Д.В.Ліпський
В.В.Юрченко