УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
Іменем України
09 листопада 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Полтавцевої Г.А.
суддів Вдовіченка С. Л., Чорного О.М.
за участю прокурора Карпука Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою задоволена скарга ОСОБА_1 на постанову прокурора Солом'янського району м. Києва від 06 вересня 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом вчинення службовими особами ТОВ «Даталюкс» злочинів, передбачених ч. 1 ст. 233, ст. 235 КК України, а в порушенні кримінальної справи відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, звернувся з апеляцією, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні скарги, так як на думку апелянта
Постанова про порушення кримінальної справи винесена з дотриманням вимог КПК України, а суд першої інстанції відмовивши в порушенні кримінальної справи, розглянув питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, чим вийшов за межі своїх повноважень.
Справа №11-а-2355/2007
Категорія КК: ст. 235 КК України
Головуючий у першій інстанції - Трубніков А.В.
Доповідач: Чорний О.М.
2
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляції, перевіривши матеріали справи, матеріали на підставі яких було порушено кримінальну справу, колегія суддів вважає, що зазначена апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи скаржник звернувся до суду зі скаргою в якій просив скасувати постанову прокурора Солом'янського району м. Києва від 06 вересня 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом вчинення службовими особами ТОВ «Даталюкс» злочинів, передбачених ч. 1 ст. 233, ст. 235 КК України та постановити рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
Розглядаючи скаргу, суддя вислухав представників скаржника, прокурора, вивчив подані скаржником матеріали, матеріали на підставі яких було порушено кримінальну справу і прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню, тобто
Постанова про порушення кримінальної справи була прийнята у порушення вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України, за відсутності достатніх даних про наявність в діях службових осіб ТОВ «Даталюкс» ознак злочину, передбаченого ст. ст. 233 ч. 1, 235 КК України.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованим і з ним не погоджується.
Відповідно до ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину, (час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину ), тобто кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об'єктивні ознаки вчиненого злочину.
Відповідно до змісту ст. 336 8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен не лише формально перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, а й дослідити матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу з метою з'ясування законності джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для порушення даної кримінальної справи стали матеріали перевірки проведеної по факту подання неправдивих відомостей до органів приватизації.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що у постанові про порушення кримінальної справи описані наявні обставини та ознаки вчиненого злочину, які є достатніми для висновку про існування подій злочинів, указані статті кримінального закону, за ознаками яких порушена кримінальна справа, зазначено подальше спрямування справи, тобто
Постанова про порушення кримінальної справи відповідає вимогам ст. ст. 94-98 КПК України.
Разом з тим, суд першої інстанції, розглядаючи справу вимоги вище зазначеного кримінально-процесуального законодавства не виконав і не проаналізував наявність приводів і підстав до порушення кримінальної справи за ст. ст. 233 ч. 1, 235 КК України, а став аналізувати наявні докази,
2
тобто вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, вказавши, що ні ТОВ «Даталюкс», ні Фонд приватизації комунального майна Солом'янського району м. Києва не відносяться до переліку неправомочних осіб, провівши фактичний аналіз наявності в діях службових осіб ТОВ «Даталюкс» складу злочину, передбаченого ст. 233 ч. 1 КК України.
Також суд першої інстанції необгрунтовано встановивши факт порушення прокурором вимог ч. 2 ст. 98 КПК України в частині порушення кримінальної справи відносно конкретної особи, фактично не спростував, а навпаки прийняв до відома наявність в матеріалах перевірки ознак складу злочину, передбаченого ст. 235 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 98 КПК України кримінальна справа повинна бути порушена проти певної особи лише у випадку, якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, що вчинила злочин. Проте як вбачається з матеріалів дослідчої перевірки, генеральний директор ТОВ «Даталюкс» Лебединський В.Ю. неодноразово запрошувався до прокуратури району для надання пояснень з питань, що з'ясовувались в ході проведення перевірки, і, зокрема щодо складання та подання саме ним до органів приватизації документів, що містять неправдиві дані. Однак до органів прокуратури він не з'являвся та відповідні пояснення не надав, що не дало змоги на момент порушення кримінальної справи стверджувати про факт подання неправдивих відомостей до органів приватизації саме вказаною службовою особою, а тому на момент порушення кримінальної справи у прокурора не було достатніх підстав стверджувати, що злочин передбачений ст. 235 КК України, був вчинений генеральним директором ТОВ «Даталюкс» ОСОБА_1
Таким чином суд першої інстанції необгрунтовано прийшов до висновку, що
Постанова прокурора про порушення кримінальної справи винесена за відсутності достатніх приводів та підстав, передбачених ст. ст. 94, 98 КПК України, оскільки це не відповідає фактичним обставинам справи та не є фактичною перевіркою достатності зібраних у справі доказів, які б вказували на наявність ознак злочину.
За таких обставин
Постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню як незаконна.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дослідивши матеріали на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи помилково встановив, що у особи, яка винесла указану постанову не було достатньо даних, для прийняття такого рішення, тому постанову суду слід скасувати, а апеляцію прокурора задовольнити.
Відповідно до вимог ст. 366 КПК України, апеляційний суд в результаті розгляду апеляції на рішення, зазначені в частині другій ст. 347 КПК України, може скасувати повністю постанову суду першої інстанції постановити свою ухвалу, якщо прийде до висновку, що рішення досудового слідства, яке оскаржується, відповідає вимогам ст. ст. 94, 98 КПК України, тому помилка суду першої інстанції може бути виправлена без
4
направлення даної справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2007 року, якою задоволена скарга ОСОБА_1 на постанову прокурора Солом'янського району м. Києва від 06 вересня 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом вчинення службовими особами ТОВ «Даталюкс» злочинів, передбачених ч. 1 ст. 233, ст. 235 КК України - скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 на постанову прокурора Солом'янського району м. Києва від 06 вересня 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом вчинення службовими особами ТОВ «Даталюкс» злочинів, передбачених ч. 1 ст. 233, ст. 235 КК України -залишити без задоволення.