АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11/774/294/14 Справа № 206/239/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Мірошниченко Н. В. Доповідач - Кислий М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кислого М.М.,
суддів Литвиненка О.О., Живоглядової І.К.,
секретаря Шевченко Т.В.,
за участю прокурора Заворотної О.В.,
захисника ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2014 року у відношенні ОСОБА_3, засудженого за ч. 2 ст. 309 КК України,
В с т а н о в и л а:
цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянство України, судимий:
- 01.02.1996 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 141 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, з застосуванням ст.45 КК України 1960 року з іспитовим строком на 2 роки,
- 02.07.1997 року Дніпропетровським обласним судом за ст. 142 ч. 2 , ст. 206 ч. 2 , ст. 93 п. «е» , «ж», ст. 17 ч. 2 , ст. 93 п. «ж», «з», ст. 42 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
- 28.05.2004 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ст. ст. 206 ч. 3, 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений за постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська 31.07.2006 року умовно-достроково на 9 місяців 13 днів,
засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі.
Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він у невстановлені слідством час та місці, придбав не менше 4,2104 г психотропної речовини «метамфетамін», яку переніс за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, де незаконно зберігав без мети збуту до 28.09.2012 року.
28.09.2012 року у вечірній час, за місцем проживання ОСОБА_3 в ході обшуку були виявлені та вилучені два сліп-пакети з порошкоподібною речовиною, які містять психотропну речовину «метамфетамін», загальною масою 1,7204 г, що є великим розміром, яку ОСОБА_3 зберігав за місцем свого проживання без мети збуту.
У зміненій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду змінити і виключити з його вступної частини судимості - за вироками Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.1996 року, та від 28.05.2004 року, які вважає погашеними, посилаючись на п. 6 ч. 1 ст. 55 КК України 1960 р.
До початку апеляційного розгляду кримінальної справи від засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 надійшли клопотання, в яких вони просять звільнити засудженого від відбування покарання, застосувавши положення Закон України «Про амністію у 2014 році» (т. 4 а.с. 9, 11).
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який просив вирок суду змінити і виключити з його вступної частини судимості ОСОБА_3 - за вироками Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.1996 року, та від 28.05.2004 року, пояснення засудженого та його захисника, які не заперечували проти задоволення апеляції прокурора і крім того просили застосувати амністію відносно ОСОБА_3 і звільнити його від покарання, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції, обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі та ретельно досліджених в судовому засіданні і наведених у вироку доказах, які не оскаржуються в апеляції, відтак, в силу ст. 365 КПК України 1960 року апеляційним судом не перевіряються.
Суд дав правильну оцінку доказам і дії засудженого вірно кваліфікував за ч. 2 ст. 309 КК України за ознаками незаконного придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту у великих розмірах.
Колегія суддів не вбачає у справі таких порушень норм кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування вироку.
Що стосується доводів прокурора про виключення з вступної частини оскаржуваного вироку судимостей ОСОБА_3 - за вироками Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.1996 року, та від 28.05.2004 року, які вважає погашеними, з посиланням на п. 6 ч. 1 ст. 55 КК України 1960 р., то слід зазначити, що у відповідності до цієї норми - такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі на строк понад три роки, але не більше шести років, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину.
Разом з тим, слід зазначити, що у відповідності до ч. 4 ст. 55 КК України 1960 р., - якщо особа, яка відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку, що погашає судимість, переривається. Строк погашення судимості по першому злочину обчислюється заново після фактичного відбуття покарання (основного і додаткового) за останній злочин. У цих випадках особа вважається судимою за обидва злочини до закінчення строку погашення судимості за найбільш тяжкий з них.
Таким чином, скоєння тяжких і особливо тяжких злочинів, за які ОСОБА_3 засуджено 02.07.1997 року вироком Дніпропетровського обласного суду на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, перервало перебіг строку погашення судимості за тяжкий злочин, за який ОСОБА_3 засуджено 01.02.1996 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська по обвинуваченню за ч. 2 ст. 141 КК України 1960 р.
Скоєння ОСОБА_3 злочину за яким його засуджено 28.05.2004 року вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська знову перервало перебіг строку погашення судимостей.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню не підлягає.
З приводу заявленого клопотання засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 щодо звільнення засудженого від призначеного покарання згідно з актом амністії, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Так, перевіркою матеріалів кримінальної справи в частині даних про особу засудженого встановлено, що ОСОБА_3 раніше судимий за скоєння злочинів, в тому числі тяжких і особливо тяжких, при цьому судимості не погашені (т. 2 а.п. 120-122).
ОСОБА_3 вважається засудженим за злочини, передбачені ст. 141 ч. 2, ст. 142 ч. 2 , ст. 206 ч. 2, ст. 93 п. «е» , «ж », ст. 17 ч. 2 , ст. 93 п. «ж», «з» КК України 1960 року, які є тяжкими у відповідності до вимог ч. 2 ст. 7-1 КК України 1960 року, та з урахуванням критерію їх тяжкості, згідно положень ст. 12 КК України 2001 року.
Відтак, підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання у відповідності до Закону України «Про амністію в 2014 році» № 1185-VІІ від 08.04.2014 р. колегія суддів не вбачає, оскільки згідно з п. «в» ч. 1 ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 р. № 392/96-ВР (у редакції від 14.05.2014 р.), - амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.
На підставі викладеного та керуючись ст. 8 Закону України «Про амністію в 2014 році» № 1185-VІІ від 08.04.2014 р., п. «в» ч. 1 ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 р. № 392/96-ВР (у редакції від 14.05.2014 р.), ст. 85 КК України, п.п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2014 року у відношенні ОСОБА_3, засудженого за ч. 2 ст. 309 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
Судді апеляційного суду: