ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02 червня 2014 року 11 год. 55 хв. Справа № 808/3041/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Філоненко Ю.М., представників позивача - Трафимової Ю.Ю. (довіреність від 21 квітня 2014 року) та Зіненко О.В. (довіреність від 21 квітня 2014 року), представників відповідача - Чечель К.І. (довіреність від 09 січня 2014 року №52) та Базіка О.Д. (довіреність від 24 березня 2014 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним і скасування рішення.

08 травня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» (далі іменується - позивач) до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2014 №12-рш про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в розмірі 68000 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне рішення суперечить приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на позивача додатковий обов'язок по сплаті штрафу в розмірі 68000 грн. 00 коп. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення позивачем статей 13 та 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках, шляхом встановлення таких цін реалізації послуг, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Ухвалою судді від 12.05.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовне провадження та призначено справу до судового розгляду.

02.06.2014 в судове засідання прибули представники позивача, підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибули представники відповідача, підтримали, викладену в письмових запереченнях проти адміністративного позову, правову позицію щодо предмета спору, та просили суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог повністю.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 02.06.2014.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

У зв'язку з дослідженням Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України ринків послуг із доставления та зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках позивачем отримано дві вимоги про надання інформації від 02.08.2013 №03-29.2/03-3104 (а.с. 27, том 1), та від 03.09.2013 №03-29.3/03-3452 (а.с. 28, том 1).

Розпорядженням Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.11.2013 №03/56-13 «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» постановлено розпочати розгляд справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у зв'язку з наявністю в діях позивача ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо б було встановити за умови існування значної конкуренції на ринку (а.с. 32, том 1).

На адресу позивача надійшло ще дві вимоги про надання інформації від 21.11.2013 №03-29.3/03-4329 (а.с. 29, том 1), та від 21.01.2014 №01-18/08-325 (а.с. 30).

Контролюючим органом надіслано позивачу Подання про попередні висновки від 05.03.2014 №03-25-спр за результатами розгляду справи №03/56-13 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси». На всі вищезазначені вимоги Комітету були надані відповіді та запитувана інформація, а на попередні висновки Підприємством були направлені заперечення (а.с. 36, том 1).

08 квітня 2014 року Підприємство отримало рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2014 року №12-рш по справі № 03/56-13 про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (а.с. 68).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Спірним рішенням ДП МВС України «Інформ-Ресурси» визнано таким, що займало монопольне становище на ринку послуг по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках в територішіьних (географічних) межах: міста Запоріжжя у період з березня 2012 року по листопад 2013 року; місто Василівка у період з серпня 2012 року по листопад 2013 року; місто Бердянська у період з травня 2013 року по листопад 2013 року де розташовані спец майданчики для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів підприємства, як таке, що не мало жодного конкурента.

Визнано дії Державного підприємства МВС України «Інформ-Ресурси», які полягають у встановленні та застосуванні економічно необгрунтованих тарифів на послуги по зберіганню транспортних засобів на спеціальних майданчиках порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо б було встановити за умови існування значної конкуренції на ринку та накладено штраф у розмірі 68 000 гривень.

Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» створене відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.07.2008 № 347. Підприємство здійснює свою діяльність на госпрозрахунковій основі у порядку та на умовах, встановлених чинних законодавством України та передбачених Статутом (п.п. 1.8 Статуту). Підприємство створено з метою задоволення потреб фізичних і юридичних осіб у додаткових платних послугах, отримання прибутку та залучення коштів на підтримку належного рівня матеріально-технічного забезпечення органів внутрішніх справ (п.п. 2.2 Статуту) (а.с. 16, том 1).

Постановою Кабінетів Міністрів України від 17.12.2008 за №1102 із змінами, пунктом 2 дозволено підрозділам Державної автомобільної інспекції для доставляння та зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів укладати договори з державними підприємствами, які належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ. У разі потреби зазначені державні підприємства залучають на конкурсних засадах підприємства, установи та організації недержавної форми власності для надання окремих видів таких послуг.

На виконання вищезазначеної постанови, ДП МВС України «Інформ-Ресурси» укладено договір про співпрацю з УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 07.03.2012 року №01 з метою належного збереження тимчасово затриманих транспортних засобів (а.с. 80, том 1).

Відповідно до умов даного договору Підприємство бере на себе зобов'язання здійснювати господарську діяльність шляхом надання фізичним та юридичним особам послуг з тимчасового зберігання затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках, які знаходяться в постійному користуванні УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області за адресами: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 96, площею 398 кв. м., м. Запоріжжя, вул. Космічна, 140. Додатковою угодою від 12.03.2012 до Договору про співпрацю №01 від 07.03.2012 пункт 1.2. розділу 1 «Предмет договору» було доповнено підпунктом наступного змісту: 71600, Запорізька область, смт. Василівка, вул. Лихачова, 2; підпунктом 1.2.1 наступного змісту: «1.2.1.У разі потреби Підприємство має право на конкурсних засадах залучати та укладати з метою доставляння та зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів договори з підприємствами, установами та організаціями недержавної форми власності для надання окремих видів таких послуг, у тому числі щодо оренди майна з метою організації місць для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. При підписанні такого договору Підприємство зобов'язано письмово повідомити УДАІ та надати копію договору».

Таким чином, в м. Запоріжжі позивач надає послуги зі збереження тимчасово затриманих транспортних засобів за адресами: вул. Перемоги, 96, вул. Космічна, 140; в смт. Василівка за адресою: вул. Лихачова, 2, як передбачено умовами договору про співпрацю.

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення та асфальтованого майданчика від 15.04.2013 № 15/04/13, укладеного з ФОП ОСОБА_6, позивач використовує для надання послуг по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів орендований майданчик, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Слід зазначити, що до підписання договору з ФОП ОСОБА_6 до газет м. Бердянськ надавались оголошення про участь у конкурсі з надання послуг по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів, але жоден суб'єкт не звернувся.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 за №1102 із змінами позивачем проведені конкурси та залучені на конкурсній основі інші суб'єкти господарської діяльності з надання послуг по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів у м. Запоріжжі, м. Бердянськ, м. Мелітополь, смт. Кирилівка. Так, у м. Запоріжжі було проведено конкурс про організацію зберігання за законом тимчасово затриманих транспортних засобів та підписано наступні договори: №01/11/12 від 01.11.2012 з ТОВ «Супутник», відповідно до умов даного договору ТОВ «Супутник» самостійно формує ціни на зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на майданчику за адресою: АДРЕСА_2. (в конкурсі брало участь ще два суб'єкти господарювання); договір №29/03/13 від 29.03.2013 року з ФОП ОСОБА_7, відповідно до умов даного договору ФОП ОСОБА_7 самостійно формує ціни на зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на майданчику за адресою: АДРЕСА_2 (в конкурсі брало участь ще два суб'єкти господарювання). В м. Мелітополь було проведено конкурс про організацію зберігання за законом тимчасово затриманих транспортних засобів та підписано договір з ФОП ОСОБА_8 від №21/01/13, відповідно до умов даного договору ФОП ОСОБА_8 самостійно формує ціни на зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на майданчику за адресою: АДРЕСА_3 ( в конкурсі брало участь ще два суб'єкти господарювання). В смт. Кирилівка було проведено конкурс про організацію зберігання за законом тимчасово затриманих транспортних засобів та підписано договір з ФОП ОСОБА_9 № 15/07/13 від 17.07.2013, відповідно до умов даного договору ФОП ОСОБА_9 самостійно формує ціни на зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на майданчику за адресою: АДРЕСА_4 ( в конкурсі брало участь ще два суб'єкти господарювання).

Відповідно до до ст. 265-2 Кодексу про адміністративні правопорушення України у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, статтями 121-1, 122-5, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями і 32-1, 206-1 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.

Зі змісту даної норми вбачається, що позивачу не делеговано право визначення місця зберігання транспортного засобу, яке здійснюється працівником відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, позивач здійснює тільки зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. Договір про співпрацю від 07.03.2012 року №01 підписано з УДАІ ГУМВС України саме в Запорізькій області, а не в різних містах та щодо різних спец майданчиків.

Згідно з пунктом 6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (певної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним. При цьому, зокрема, можуть враховуватись : рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи); рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями; місце розташування специфічних груп споживачів і т.д.

Таким чином, визначення територіальних меж ринку послуг по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів на спец майданчиках є Запорізька область.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 Статуту позивач реалізовує свою продукцію, послуги, залишки від виробництва за цінами, що формуються відповідно до умов економічної діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - за фіксованими державними цінами.

Суд зазначає, що за період з 07.03.2012 по 22.10.2013 року Державне підприємство МВС України «Інформ-Ресурси» застосовувало розміри плати за надання послуг щодо зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів відповідно до тарифів, які були затверджені директором, оскільки за цей період часу були відсутні фіксовані державні ціни або інші нормативно-правові акти, які розповсюджують свою діяльність на господарську діяльність позивача (а.с. 90, том 1).

Тарифи підприємства встановлювалися на підставі статті 189 Господарського кодексу України та Закону України «Про ціни та ціноутворення», якими передбачено що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни, на підставі калькуляцій, розроблених ПП «Центр економічних консультацій». Вільні ціни визначаються на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визнаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах також за рішенням суб'єкта господарювання.

Спільним наказом МВС України, Мінфіну та Мінекономіки від 10.10.2013 №967/1218/869, який вступив в дію 22.11.2013 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2013 р. за № 1887/24419), затверджено розміри плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках), відповідно до якого, плата за зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу складає за першу - сьому добу - 120 гривень без ПДВ, тобто з ПДВ - 144 гривні (2. Розмір плати визначено без урахування податку на додану вартість, який справляється відповідно до Податкового кодексу України.). В даному наказі визначено, розміри плат застосовуються незалежно від форми власності майданчика (стоянки) усіма підприємствами, установами та організаціями, які провадять діяльність, пов'язану із доставлянням та зберіганням транспортних засобів (крім бюджетних установ). (Пункт І розміру плати за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)).

На підставі наведеного позивачем видано Наказ від 22.11.2013, яким змінено тарифи за зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів від 07.03.2012 та затверджені нові з 22.11.2013 відповідно до спільного наказу МВС України, Мінфіну та Мінекономіки від 10.10.2013 №967/1218/869.

Суд звертає увагу на той факт, що для порівняння позивачем за зберігання легкових тимчасово затриманих транспортних засобів був встановлений тариф - 150 гривень за першу - третю добу включно, що не перевищувало встановленого насьогодні розміру плат за зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

В рішенні Комітету зазначено, що в ході розгляду справи територіальним відділенням було досліджено питання щодо тарифів на ринку послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, який за технічними особливостями надання послуг є тотожнім, та діяльність на якому суб'єкти господарювання здійснюють на умовах конкуренції Порядком формування тарифів на послуги з утримання майданчиків для платного паркування транспортних засобів затверджено Постановою КМУ №258 від 02.03.2010. За даними ДП «Інформ-Ресурси», на 2012 рік планові прямі витрати та прямі матеріальні витрати складали 514900 грн. 00 коп., а планові витрати на заробітну плату адмінперсоналу з відрахуваннями на соціальні заходи 145 807 грн. 16 коп., що становлять 28,3 % від планової виробничої собівартості послуги, проти 15%, як передбачено Порядком формування тарифів на послуги з утримання майданчиків для платного паркування транспортних засобів.»

З приводу даного твердження контролюючого органу суд зазначає, що позивач не утримує майданчики для платного паркування та не надає послуги щодо платного паркування. Відповідно до Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ від 03.12.2009 №1342, паркування - розміщення транспортного засобу на майданчику для паркування, відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару га обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306.

Суд зазначає, що дані Правила не регулюють питання організації та порядку надання послуг із зберігання транспортник засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів та причепів), що належать громадянам та юридичним особам.

Таким чином, на послуги позивача щодо зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів не розповсюджується механізм формування тарифів, визначений у Порядку формування тарифів на послуги з утримання майданчиків для платного паркування транспортних засобів, затвердженого Постановою КМУ від 02.03.201. Порядок встановлення розміру відсотку витрат на заробітну плату адмінперсоналу з відрахуванням на соціальні заходи, а також граничний рівень рентабельності не передбачено жодним нормативно-правовим актом.

В спірному рішенні відповідач зазначає: «Слід зазначити, що територіальне відділення в попередніх висновках не стверджує, що Підприємство повинно було при визначені тарифів дотримуватись Порядку формування тарифів на послуги з утримання майданчиків для платного паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ від 02.03.2010 № 258. В ході розгляду справи з метою порівняння рівня тарифів на послуги по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів на спец майданчиках, які застосовувало ДП «Інформ-Ресурси», територіальним відділенням було досліджено питання щодо розміру тарифів на ринку послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, який за технічними особливостями надання послуг є тотожнім, а суб'єкти господарювання здійснюють діяльність в умовах конкуренції.».

Суд зазначає, що механізм надання послуг, порядок яких встановлено різними постановами КМУ та регулюються різними органами влади не є тотожним.

Як вбачається з тексту рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Комітет при встановленні граничних розмірів при складанні калькуляції, у тому числі розмірів рентабельності, на послуги з зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів «...а планові витрати на заробітну плату адмінперсоналу з відрахуванням на соціальні заходи 145807 грн. 16 коп., що становить 28.3 від планової виробничої собівартості послуги, проти 15%, як передбачено Порядком формування тарифів на послуги з утримання майданчиків для платного паркування транспортних засобів» посилається на Порядок формування тарифів на послуги з утримання майданчиків для платного паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ від 02.03.2010 № 258, який не регулює порядок формування тарифів на послуги зі зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. При цьому, в самому рішенні відповідача зазначено, що «територіальне відділення в попередніх висновках не стверджує, що Підприємство повинно було при визначені тарифів дотримуватись Порядку формування тарифів на послуги з утримання майданчиків для платного паркування транспортних засобів,затверджених Постановою КМУ від 02.03.2010 № 258», в чому полягає суперечність висновків контролюючого органу.

Щодо нарахування премії у розмірі 200% адмінперсоналу та включення її в розрахунках калькуляції собівартості послуг по тимчасовому збереженню тимчасово затриманих транспортних засобів при формуванні тарифів на послуги зі зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, слід зазначити, що в розрахунках калькуляції собівартості послуг по збереженню тимчасово затриманих транспортних засобів включено тільки 10% річного фонду заробітної плати адміністративного персоналу. Згідно пункту 11 П(С)БУ 16 зазначено, що перелік та зміст статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт та послуг) встановлюються підприємством самостійно. У зв'язку з тим, що підприємство має декілька видів напрямків діяльності, було вирішено встановити в розрахунках калькуляції собівартості послуг по тимчасовому збереженню затриманих транспортних засобів 10% річного фонду заробітної плати адміністративного персоналу Підприємства. Нормативних документів, які б регулювали процент відношення заробітної плати адміністративного персоналу державних комерційних підприємств в розрахунку калькуляції на платні послуги не існує.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, розробляючи документи про оплату праці, власник або уповноважений ним орган має виходити з того, що форми і системи оплати праці, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Отже, законодавством надано право підприємствам самостійно визначати умови та розміри преміювання, зокрема через розроблення положення про преміювання, яке затверджується як додаток до колективного договору.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про колективні договори та угоди» від 01.07.1993 Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.

Відповідно до пункту 1 «Загальні положення» Положення про порядок преміювання працівників Державного підприємства МВС України «Інформ-Ресурси, затвердженого директором підприємства 02 лютого 2009 року (Додаток № 1 до Колективного договору, підписаного між адміністрацією і трудовим колективом Державного підприємства МВС України «Інформ-Ресурси» 01 липня 2009 року), під преміюванням слід розуміти винагороду за працю понад встановлений розмір посадового окладу та всіх постійних доплат і надбавок до нього, що виплачуються працівникам за результатами їх трудової діяльності та виробництва вцілому на підставах та умовах, визначених в даному Положенні. Преміювання спрямовано на посилення матеріальної зацікавленості та підвищення відповідальності працівників підприємства у підвищенні результатів роботи підприємства. Відповідно до пункту 1.7. Положення про преміювання здійснюється на основі індивідуальної оцінки Адміністрацією підприємства праці кожного працівника та його особистого вкладу в забезпечення виконання підприємством статутних завдань та договірних зобов'язань, досягнення підприємством стабільного фінансового стану та отримання прибутку від господарської діяльності підприємства.

За результатами діяльності позивача в 2010-2013 роках підприємство в цілому було прибутковим. Позивач, з метою здійснення ефективної господарської діяльності, за погодженням з ДРЗ (ДМЗ) МВС України, створено відокремлені підрозділи - філії в 14 областях (Волинській, Житомирській, Запорізькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Чернівецькій областях). Основним напрямком діяльності позивача є надання консультаційних послуг, послуг з оформлення документів, представницьких послуг, реалізації бланкової продукції та інше, а не тільки надання послуг зі зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Щодо затвердження тарифів під час дії Спільного Наказу МВС України, Мінфіну та Мінекономіки від 05.10.2007 № 369/1105/336 «Про затвердження Розмірів плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Порядку їх справляння», яким встановлювався розмір плати за зберігання транспортного засобу на спец майданчику за першу добу - 18 гривень, за кожну наступну - 10 гривень, як зазначено в рішенні Комітету, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках» повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу.

Пунктом 13 Постанови КМУ №1102 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках» передбачено, що за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці Державтоінспекції справляється плата у встановленому спільним наказом МВС, Мінфіну та Мінекономіки розмірі. Спільний Наказ МВС України, Мінфіну та Мінекономіки від 05.10.2007 № 369/1105/336 «Про затвердження Розмірів плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Порядку їх справляння» втратив чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ №364/497/506 від 25.04.2012.

Позивач не являється органом та підрозділом МВС України, а даний спільний наказ розповсюджував дію на підрозділи внутрішніх справ.

Станом на 06.12.2013 набрало законної сили рішення Господарського суду Запорізької області, прийняте 04.12.2013 (справа № 908/3061/13) за позовом Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, до позивача та фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 про визнання договору недійсним, яким встановлено що: «ДП МВС України «Інформ-Ресурси» не є органом або підрозділом МВС України, а даний спільний наказ, наказ МВС України, Мінфіну та Мінекономіки від 05.10.2007 № 369/1105/336 «Про затвердження Розмірів плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Порядку їх справляння» розповсюджував дію на підрозділи внутрішніх справ.» Також, відповідно до Постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року судом встановлено: «Судом встановлено, що на час надання послуг Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України «Інформ - Ресурси» з 07.03.2012 по 22.11.2013 нормативно-правовими актами України не врегульовано питання щодо порядку формування і розмірів плати за послуги по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. У зв'язку з відсутністю державних фіксованих та регульованих цін і тарифів підприємство мало право встановлювати тарифи оплати послуг за зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на підставі статті 189 Господарського кодексу України за вільними цінами до набрання чинності 22.1 1.2013 спільного наказу МВС України, Мінфіну та Мінекономіки від 10.10.2013 № 967/1218/869, яким затверджено розміри плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках).»

Крім того, слід зазначити, що спільним наказом МВС України. Мінфіну та Мінекономіки від 10.10.2013 № 967/1218/869, який вступив в дію 22.11.2013, затверджено розміри плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках), відповідно до якого, плата за зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу складає за першу-сьому добу - 120 гривень без ПДВ, тобто з ПДВ - 144 гривні.

Суд зазначає, що Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України при розгляді даної справи було порушено пункт 27 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року №5, якими передбачено, що: «про дату, час і місце розгляду справи особи, що беруть участь у справі, повідомляються не пізніше ніж за п'ять днів до дня її розгляду».

Судом встановлено, що позивач отримав повідомлення про розгляд справи №03/56-13, яке відбулося 28.03.2014 о 10:00 годині, тільки 28.03.2014, та не мало змоги направити представника для участі в розгляді у даній оправі.

Крім того, даним нормативним актом не визначаються способи повідомлення особи про розгляд справи (направлення листом чи вручення уповноваженому представнику особисто), а лише встановлено імперативний обов'язок повідомлення контролюючим органом особи про розгляд справи не пізніше ніж за п'ять днів до дня розгляду. Тобто, відповідач був зобов'язаний повідомити позивача про розгляд справи у строк, визначений пунктом 27 Правил, проте такого обов'язку не виконав, що призвело до порушення прав позивача на захист своїх прав та інтересів.

За приписами статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Згідно з пунктами 29, 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169- р), при доведенні вчинення порушення залежно від обставин у справі може бути прийнято одне чи декілька рішень згідно зі статтею 48 «Про захист економічної конкуренції» у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

Для кваліфікації дій позивача, як порушника законодавства про захист економічної конкуренції передбачений пунктом 2 статті 50 і пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», обов'язково має бути доведений факт встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Саме на відповідний орган Антимонопольного комітету покладається обов'язок доведення факту правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи, викладені у рішенні Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2014 №12-рш по справі № 03/56-13 про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, не відповідають обставинам справи, обставини, які мають значення для справи і які визнані встановленими є недоведеними та не підтвердженими відповідними доказами.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, та визнав їх такими, що підлягають задоволенню.

За правилами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28 березня 2014 року №12-рш про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в розмірі 68000 грн. 00 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» (код ЄДРПОУ 32248749) суму судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 (сімдесят) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська