Справа  №2-109/2009р.

                                                                                                                Рядок статзвіту №4

 Р І Ш Е Н Н Я

     І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

             16 січня 2009  року                                                                                        м. Свалява

             Свалявський районний суд Закарпатської області в особі:

                   головуючого-судді                                                        Ганчак Л.Ф.

                                      при секретарі                                                                             Глеба О.М.

                    з участю представника позивача відповідача           ОСОБА_3

                   представника відповідача                                            ОСОБА_4                            

                   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Свалява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання  повернути майно; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про  зобов'язання повернути кошти,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання повернути автомобіль.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю та пояснили, що в зв'язку з виборчими процесами відповідачу по справі було надано у користування автомобіль “Таврія”(колір червоний, марки ЗАЗ, модель 110247, кузов НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2), який був придбаний 15.07.2007р. за 15410,00грн. При покупці автомобіля від відповідача було взято розписку, згідно якої автомобіль перебував у користуванні відповідача і повинен бути повернутий за першою вимогою.  Вкінці 2007р. позивач звернувся до відповідача про повернення автомобіля, проте в зв'язку з тим, що майно не повернуто, позивач звернувся у правоохоронні органи про рошук автомолія та вилучення його.

ОСОБА_2 первісний позов не визнала та звернулася до суду із зустрічним позовом про зобов'язання ОСОБА_1 повернути кошти в ромірі 15272,98грн. В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник пояснили, що дійсно 15.07.2004р. в автосалоні АВТО-ЗАЗ-ДЕУ м.Києва було куплено автомобіль “Таврія”. При покупці автомобіля ОСОБА_2(яка потім змінила прізвище в звязку з одруженням) дала розписку, яку вважає в неї витребувано обманним шляхом: вона вважає, що автомобіль було куплено за спільні кошти її та ОСОБА_1, а саме вона сплатила 8000грн., які в свою чергу тут же в магазині отримала в борг під розписку в ОСОБА_4 Проте ОСОБА_1 оформив право власності на себе, а їй тільки дано автомобіль в користування.

Разом з тим, ОСОБА_2 вважає, що  розписка, дана нею ОСОБА_1 про отримання автомобілю є нікчемною, поскільки слід було оформити договір позики згідно ст.1047 ЦК України; після отримання автомобіля було понесена ряд витрат, зокрема по ремонту автомобіля, оренди гаража. Вартість автомобіля зменшилася за рахунок зносу, крім цього, половина вартості автомобіля оплачено і нею, про що є свідчення ОСОБА_5, який був в автосалоні та може підтвердити факт передачі коштів. Представник ОСОБА_4 також вважає, що ОСОБА_1 звернувся з аналогічним позовами в судові інстанції різних областей до колишніх керівників ПСПУ , що дає підставу  вважати, що це не є правомірні дії позивача по відношенню до членів ПСПУ України. З врахуванням вищенаведеного, в останньому судовому засіданні представник ОСОБА_2  ОСОБА_4 просить відмовити в задоволенні первісного позову та залишити за ОСОБА_2 спірний автомобіль “Таврія”.

В судовому засіданні представник позивача зустрічний позов не визнав та просить відмовити у задоволенні зустрічного позову, поскільки строк позовної давності вважає, що не сплив, так як перша вимога  повернення майна зазначена в розписці; розписка є доказом по передачі мйна і не потребує укладення окремого договору позики;  строк позовної давності слід рахувати з дня першої вимоги. Крмі цього, кошти на утримування автомобіля надавались партією, про що є відповідна звітність та розписки відповідача.

                   Заслухавши пояснення позивача та його представників, відповідача та її представника,  дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюватися нормами ст.ст.203-208, 218, 1046, 1047, 1049 ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами виникли відносини, які пов'язані були з агітаційною роботою в зв'язку з виборчими процесами. Сторонами в судовому засіданні цей факт оспорюється, а тому суд пов'язує виникнення майнових відносин в зв'язку з виборчими процесами.

Для забезпечення  діяльності обласної ПСПУ в Закарпатській області  сторонами було вирішено питання про придбання в автосалоні АВТО-ЗАЗ-ДЕУ м.Києва  автомобіль ”Таврія” (колір червоний, марки ЗАЗ, модель 110247, кузов НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, який був придбаний 15.07.2007р. за 15410,00грн. Мета використання автомобіля сторонам була відома і цей факт сторони в судовому засіданні не оспорили.

При покупці автомобіля ОСОБА_2 дала ОСОБА_1 розписку (а.с.6) про отримання нею автомобіля. Одночасно розпискою обумовлено порядок використання, право власності та строки повернення автомобіля.

Щодо правомірності отримання розписки та врахування її як доказ суд констатує наступне. Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян... Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка.

Ч.1,2 ст.207 ЦК України зазначає вимоги письмової форми правочину, а саме правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Таким чином, суд приходить до висновку, що форма правочину - договору позики відповідає  вимогам ст.ст.203, 207, 208 ЦК України.

За період з дня укладення правочину, тобто з дня надання ОСОБА_2 розписки її правомірність надання (шляхом обману, насильства) не оспорювалось в правоохоронних органах та не була поставлена вимога перед ОСОБА_1 про розірвання даних правовідносин, починаючи з дня отримання ОСОБА_1 розписки. 

        При покупці автомобіля, з першого дня укладення договору сторони досягли істотні умови щодо володіння, користування та розпорядження спірним майном  і ці обставини сторонами не оспорювались більше трьох років з дня придбання автомобіля. (а.с.8-11).  

      Таким чином, в цій частині суд приходить до висновку ОСОБА_1 при передачі автомобіля дотримано основних вимог, неохідних для укладення правочину. Його розписка є належний доказ по правочину згідно ст.ст.58-60 ЦПК України.

Разом з тим, суд не може взяти до уваги докази ОСОБА_2  По зустрічному позову стосовно її права власності на спірний автомобіль з наступних підстав.    

Факт отримання нею коштів у свого представника ОСОБА_4 не може відноситись до покупки автомобіля, поскільки факт передачі коштів від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 не підтверджено належними доказами, а саме свідчення ОСОБА_5 , надані ним у нотарільній конторі не є доказами по справі, навіть його усні свідчення. Не можуть бути належними доказами покази свідків по правочинах між фізичними особами на суму, що перевищує у двадцять і більше разів неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що слід вчиняти у письмовій формі (ст.208, ч.2 ст.218 ЦК Украни).

При підписанні розписки сторонами було обумовлено порядок використання майна - пошкодження  усувати за власний рахунок, утримання автомобіля в  належному технічному стані - сторони обумовили. Також в розписці зазначено повернення автомобіля на першу вимогу.

За обставинами справи, суд приходить до висновку, що момент вимоги був пов'язаний з припиненням роботи ОСОБА_2 у агітаційній роботі під час виборчого процесу та виходу її з членів ПСПУ України в Закарпатській області. (листопад 2007р).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено трьох річний срок позовної давності, поскільки момент вимоги сторони обумовили, що повязано з політичним виборчим процесом і відповідачє вимогам  ч.ч.1,2  ст.1049 ЦК України.

Отже, первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення автомобіля підлягає до задоволення повністю.

Стосовно зустрічного позову по зобов'язання ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 кошти, то суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не надала суду жодного доказу на підтведження зустрічного позову.

Надана розписка про позику коштів, укладена між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не відносить до договору передачі автомобіля; свідчення свідків не є доказом для правочинів, що мають письмову форму; факт утримання та проведення оплати за спірний автомобіль сторони не обумовили, починаючи з для передачі майна.

Суд розцінює зустрічний позов як спосіб залишити за собою право власності на спірний автомобіль “Таврія”, проте за відсутністю доказів, слід відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Стягненню підлягають судові витрати, понесені ОСОБА_1 при подачі позову.

 Керуючись ст.ст. 10, 58,59, 60, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України,  ст.ст. 203-208, 218, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -

Р І Ш И В: 

Позов  ОСОБА_1 задоволити повністю.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 автомобіль ”Таврія”, колір червоний, марки ЗАЗ, модель 110247, кузов НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 (тридцять)грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ; 154,10грн. (сто п'ятдесят чотири грн. 10коп.) судового збору, сплачених при подачі позову.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про зобов'язання  ОСОБА_1  повернути 15272,98грн. відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

                   Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга на рішення суду подаються до апеляційного суду Закарпатської області через Свалявський районний суд.

Головуючий                                                                                             Ганчак Л.Ф.