ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2014 р.

Справа № 902/505/14

за позовом:Приватного підприємства "Агросинтез -плюс" ( пр. Маяковського,3, м. Запоріжжя, 69035)

до:Уладово-люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків національної академії аграрних наук України (вул. Радянська, с. Уладівське, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22422)

про стягнення пені та відсотків в сумі 1 815 492,55 грн. за користування чужими грошовими коштами

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Німенко О.І.

Представники

позивача : Монастирський Д.А.

відповідача : Власенко Т.С.

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Агросинтез-плюс" звернулось до суду з позовом до Уладово-люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків національної академії аграрних наук України про стягнення пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою суду від 18.04.2014р. порушено провадження у даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про зменшення штрафних санкцій (від 12.06.2014р. вх. № 08-46/5681/14).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено:

31.03.2010р. між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та Уладово-люлинецькою дослідно-селекційною станцією інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків національної академії аграрних наук України укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК310310/3 від 31.03.2010р.

Згідно з п. 1.1, п.7.1.1, п.7.2.1 даного договору Корпорація (постачальник за договором) зобов'язалася поставити та передати у власність відповідачеві (покупцю за цим договором) у зумовлені договорами строки насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин (надалі - товар), а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов цих договорів, з додатковими угодами та специфікаціями до цих договорів.

Згідно з п.2.1. договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару вказуються у специфікаціях до договору, які є невід'ємними складовими даного договору.

Відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 16.06.2011р. у справі №7/87/2011/5003 позов задоволено частково: стягнути з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків УААН, вул. Радянська, с. Уладівське, Калинівський район, Вінницька область, 22422 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 00497638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез", пр. Маяковського, 3, м. Запоріжжя, 69035 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 30345439) - 742 014 грн. 00 коп. -основного боргу, 41 517 грн. 93 коп.- процентів за користування товарним кредитом, 50 000 грн. 00 коп. - штрафу, 25 000 грн. 00 коп. - пені, 34 475 грн. 42 коп. інфляційних втрат, 11 126 грн. 26 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 144 грн. 76 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Дане рішення набрало законної сили.

На момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу становить 264 278,37 грн. (742014,00-477735,63)

Відповідачем була сплачена заборгованість наступним чином: платіжним дорученням ПП-345 від 28.07.2011р. в розмірі 37735,63 грн.; платіжним дорученням ПП -348 від 29.07.2011р. в розмірі 200 000,00 грн.; платіжним дорученням ПП-356 від 01.08.2011р. в розмірі 50 000,00 грн.; платіжним дорученням ПП-428 від 14.09.2011р. в розмірі 30 000,00 грн.; платіжним дорученням ПП-463 від 28.09.2011р. в розмірі 50 000,00 грн.; платіжним дорученням ПП-528 від 11.11.2011р. в розмірі 80 000,00 грн.; платіжним дорученням ПП-591 від 16.12.2011р. в розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до п.8.6 договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає три роки.

Згідно п.8.2.3 договору передбачено, що за порушення терміну оплати договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення.

Таким чином позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 139 081,28 грн.

Відповідно до п. 8.5 договору сторони (відповідач та постачальник товару) домовилися про те, що згідно ч.3 ст. 692, ст. 694, ст. 536 Цивільного кодексу України, у разі прострочення сплати будь-якого платежу відповідач сплачує постачальнику товару проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується за формулою: СП = (СПП х 0,5 х Д) : 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Позивачем нараховано відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 676 411,27 грн.

20.10.2012р. Корпорація та позивач уклали між собою договір відступлення право вимоги № 201012/4. Згідно з цим договором Корпорація (цедент за договором) в порядку та на умовах даного договору передала позивачеві (цесіонарій за договором), в порядку ст.ст.512-519 Цивільного кодексу України, а позивач, в свою чергу, прийняв від Корпорації належне Корпорації право вимоги як кредитора у зобов'язанях та сплатити заборгованості за рішенням господарського суду Вінницької області від 16.06.2011р. по справі №7/87/2011/5003 та договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК310310/3 від 31.03.2010р.

Згідно з п. 7 даного договору цесії Корпорація повідомленням вих. №168/12 від 20.10.2012р. про зміну кредитора у зобов'язанні (відповідачем отримано 17.11.2012р.) належним чином повідомило відповідача про перехід права вимоги за рішенням суду та Договором до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 6 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі - продажу. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до ч. 3 ст.692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Згідно з ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит, зокрема, з відстроченням платежу. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно з ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор. Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України відступлення права вимоги є підставою заміни кредитора у зобов'язанні. При цьому, згідно з ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ст. 513 Цивільного кодексу України зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. Згідно з ч. 1 ст. 516 цього ж Кодексу заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 2 цієї ж статті у разі, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно положень п. 8.5 договору № ТК310310/3 та норм ст. 536, ч. 3 ст. 692, ч. 5 ст.694 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачеві 1 676 411,27 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за порушення зобов`язань з оплати товару.

Розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 1 676 411,27 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами судом перевірений та встановлено, що цей розрахунок є правильним. Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду будь-яких підтверджених належними доказами заперечень щодо правильності нарахування йому позивачем вказаних процентів. Також, під час розгляду даної справи відповідач не надав суду доказів сплати вказаних 1 676 411,27 грн. процентів, повністю або частково.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 676 411,27 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2.3 договору № ТК310310/3 сторони домовилися про те, що за порушення строків оплати товару за договором відповідачем сплачує постачальнику товару пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а уразі якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.6 договору сторони (відповідач та постачальник товару) домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором здійснюється до моменту виконання таких зобов'язань, а строк позовної давності по цих вимогах складає 3 (три) роки.

Згідно положень п.8.2.3 договору № ТК310310/3 та норм ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, з урахуванням обмеження максимального розміру пені за прострочення виконання грошового зобов'язання встановленого згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивачем нараховано відповідачеві 139 081,28 грн. пені за порушення зобов`язань з оплати товару за договором.

Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Згідно зі частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В силу дії частини 1 статті 233 Господарського кодексу України: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, судом враховується п.1 Інформаційного листа ВГСУ від 21.11.2011р. № 01-06/1623/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права", підпункт 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., якими передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд, враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, що підтверджується фінансовим звітом за І квартал 2014 року; копією балансу на 31.03.2014р., а тому, враховуючи вищенаведене, норми законодавства, майновий стан відповідача, неспіврозмірність штрафних санкцій, вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50 %, а саме - до 69 540,64 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів та письмовими поясненнями. Згідно з ч. 1 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3-4, 33 ,34, 84,85,115,116 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Уладово-люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків національної академії аграрних наук України (22422, Вінницька область, Калинівський район, с. Уладівське, вул. Радянська, код ЄДРПОУ 00497638) на користь приватного підприємства "Агросинтез -плюс" (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського,3, код ЄДРПОУ 32814569) проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 676 411,27 грн., пені в сумі 69540,64 грн. та судовий збір в сумі 34 919,03 грн.

В решті позові відмовити.

Повне рішення складено 13 червня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи