АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/4832/14 Справа № 205/9629/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Залімська Н. В. Доповідач - Єлізаренко І.А.
Категорія 27
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Єлізаренко І.А.
суддів - Гайдук В.І., Калиновського А.Б.
при секретарі - Сінченко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 10 лютого 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, у відповідності до якого ОСОБА_6 передав своєму сину ОСОБА_2 грошову позику в розмірі 20 000 грн., з їх спільного сімейного бюджету, без зазначення строку повернення. Укладення договору позики підтверджується власноручно написаною ОСОБА_2 розпискою від 10 лютого 2013 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер та згідно з заповітом від 15 травня 2002 року все майно, де б воно не було та з чого б не складалось, і взагалі все що буде належати на день смерті та на що за законом буде мати право ОСОБА_6 заповідав їй - ОСОБА_4 Вона, згідно ст.1268 ЦК України, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 З метою урегулювання спору вона 08 жовтня 2013 року направила на адресу відповідача рекомендованого листа з вимогою виконання зобов»язання за договором позики, який ним був отриманий 16 жовтня 2013 року. З моменту отримання листа та по цей час борг не повернуто, тому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму боргу за розпискою у розмірі 20 000 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики в розмірі 20 000 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2014 року виправлено описку в вищезазначеному рішенні суду (а.с.61).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 - представник ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволені її позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з 07 червня 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 12).
За життя ОСОБА_6, 15 травня 2002 року склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Алекса Л.М., зареєстрований в реєстрі за №3-538, яким все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті та на що він за законом буде мати право, заповідав позивачу по справі ОСОБА_4 (а.с.10).
З матеріалів справи вбачається, 10 лютого 2013 року відповідач ОСОБА_6 надав розписку в тому, що він отримав суму 20 000 грн. від батька ОСОБА_6 (а.с.32).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер (а.с.11).
З листа приватного нотаріуса Дніпродзержинського МНО ОСОБА_8 від 22 січня 2014 року вбачається, з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулися: ОСОБА_4 - з заявою про прийняття спадщини за повітом та ОСОБА_2 - з заявою про прийняття спадщини за законом. Право на спадщину за заповітом на обов»язкову частку у спадщині має право ОСОБА_2 у розмірі половини частки, яка б належала йому у разі спадкування за законом, тобто 1/8 частка спадщини, а ОСОБА_4 на 7/8 частки спадщини (а.с.31).
Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач посилалася на те, що сума, яку ОСОБА_6 надав в позику ОСОБА_2 в розмірі 20 000 грн., є сумою з їх спільного з ОСОБА_6 сімейного бюджету і вона є спадкоємцем за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_6 (а.с.3-5).
Суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, посилався на те, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що у відповідності до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавець є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред»явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред»явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з наданої до матеріалів справи розписки, відповідач ОСОБА_2 10 лютого 2013 року отримав суму 20 000 грн. від батька ОСОБА_6 (а.с.32).
Проте, зазначена розписка не містить відомостей на підтвердження того, що ОСОБА_6, передав відповідачу ОСОБА_2 суму в розмірі 20 000 грн. в борг, а в розписці лише зазначено, що вищевказану суму відповідач отримав від свого батька ОСОБА_6
Будь-яких доказів на підтвердження того, що вказану суму в розмірі 20 000 грн. було передано ОСОБА_6 відповідачу ОСОБА_2 саме в борг матеріали справи не містять.
Тобто, доказів щодо укладення між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 договору позики суду не надано.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді