ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 р. Справа №917/1987/13

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" в особі ліквідаційної комісії, м. Полтава

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії

Головуючий суддя Мацко О.С., судді Сірош Д.М., Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: Коваленко Р.Й., довіреність №3319-0 від 04.09.2013 р.

від відповідача: не з"явився.

Справу призначено до колегіального розгляду згідно розпорядження заступника голови господарського суду Полтавської області від 29.04.2014р.

У судовому засіданні 10.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про:

1) визнання неправомірною бездіяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" в особі ліквідаційної комісії по виявленню всіх кредиторів та дебіторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс";

2) визнання неправомірною бездіяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" в особі ліквідаційної комісії по складанню та затвердженню проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс";

3) визнання неправомірною бездіяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" в особі ліквідаційної комісії по розгляду вимоги-претензії Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про погашення заборгованості і прийняття по ній відповідного рішення і не надіслання Публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" такого рішення не пізніше 30 днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора;

4) зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на суму 2007740,97 грн.

Ухвалою суду від 10.12.2013р. провадження у справі зупинялося до вирішення цивільної справи за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором овердрафтного обслуговування №50 а від 15.09.1999р., яка на той час перебувала у провадженні Апеляційного суду Полтавської області; ухвалою від 03.04.2014р. провадження у справі поновлено.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на ухилення відповідача від виявлення всіх його кредиторів та дебіторів, складання та затвердження проміжного ліквідаційного балансу, розгляду вимоги-претензії позивача про погашення заборгованості та прийняття по ній відповідного рішення, невключення до проміжного ліквідаційного балансу відповідача вимог позивача у сумі 2 007 740,97 грн. (заборгованість, що утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору овердрафтного обслуговування №50 а від 15.09.1999р.).

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (ухвала від 22.05.2014р. отримана відповідачем, про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення), явку представника у засідання не забезпечив, вимог попередніх ухвал суду не виконав, причин цього не повідомив. З приводу неправомірних дій відповідача, які виразилися в невиконанні вимог попередніх ухвал суду, судом була винесена окрема ухвала від 29.04.2014р. в прядку ст.90 ГПК України та направлена відповідачу.

У відзиві на позов (а.с.96-98) та письмових поясненнях (а.с.128-129) відповідач проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість, передчасність позовних вимог та пропуск позивачем строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

15.09.1999р. між КБ "Приватбанк" (правонаступником якого є позивач, що підтверджується відомостями зі статуту останнього, арк.справи 40) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" було укладено договір на овердрафтне обслуговування №50а (копія - арк.справи 23-24). В подальшому до даного договору вносилися зміни і доповнення, укладалися додаткові угоди до нього (арк.справи 25-27), а також договори забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором (договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3 14.09.1999р. за № 1269; договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3 27.09.1999р. за № 1362).

У зв"язку з невиконанням позичальником належним чином узятих на себе зобов"язань по договору, станом на 25.07.2013р. за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 2007740,97 грн., з яких: 550 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 1198594,67 грн. заборгованості по відсоткам, 259146,30 грн. пені. Викладене підтверджується, серед іншого, рішенням апеляційного суду Полтавської області від 29.01.2014р. у справі № 554/10240/13-ц (яке набрало законної сили) за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким, зокрема, встановлено наявність заборгованості відповідача (Спільного Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс») перед позивачем за договором овердрафтного обслуговування №50а від 15.09.1999 р. у розмірі 2009755,35 грн. ( станом на 31.07.2013р.), з яких: 550000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 1198594,67 грн. - заборгованість за відсотками, 261160,68 грн. - заборгованість зі сплати пені (різниця у сумах заборгованості виникла через збільшений період нарахування пені, що викладено у додаткових поясненнях позивача від 15.04.2014р.).

Згідно ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вказує позивач, йому стало відомо, що учасниками відповідача було прийнято рішення про припинення діяльності останнього та встановлено строк у два місяці для заявлення кредиторами своїх вимог до відповідача з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення товариства - до 29.08.2013 року (згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, арк.справи 17-20). З огляду на це, 25.07.2013р. на адресу відповідача (ліквідаційної комісії) в межахвстановленого для заявлення вимог кредиторів строку позивачем було направлено вимогу-претензію про погашення заборгованості в розмірі 2007740,97 грн. (копія вимоги-претензії та доказів її направлення відповідачу - арк.справи 15-16). Проте, станом на 01.10.2013 року позивач відповіді на вимогу-претензію не отримав, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин та прийняття рішення про ліквідацію товариства) товариство ліквідується, зокрема, за рішенням вищого органу товариства. Частиною 1 ст. 20 даного Закону передбачено, що ліквідація товариства проводиться призначеною ним ліквідаційною комісією, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, що призначається цими органами. Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про господарські товариства» з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства.

Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення господарського товариства та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до нього, забезпечує визначення вартості майна товариства в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів до оплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складає ліквідаційний баланс та подає його вищому органу товариства або органу, що призначив ліквідаційну комісію.

Частиною 6 ст. 105 ЦК України передбачено, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Проте, як вказує позивач, передбачених законодавством дій ліквідаційна комісія відповідача не виконала (не повідомила явного кредитора-позивача про ліквідацію товариства, не розглянула його вимоги, не надіслала відповідь, не склала і не затвердила проміжний ліквідаційний баланс).

Частиною 3 ст. 112 ЦК України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. У даному випадку позивач вказує, що мало місце ухилення від розгляду його вимог з боку відповідача. Суд погоджується з позивачем у цій частині та вважає необгрунтованими заперечення відповідача стосовно того, що він не отримував вимоги позивача про включення до ліквідбалансу вимог банку, оскільки при умові надання позивачем належних і допустимих доказів направлення такої вимоги на адресу відповідача, ухилення від її отримання останнім не дає підстав вважати вимогу непред"явленою.

При вирішенні даного спору суд з"ясовував обставини, з якими законодавець пов"язує право позивача на звернення за захистом до суду. Зокрема, істотне значення для правильного вирішення спору має встановлення того, чи був затверджений проміжний ліквідаційний баланс відповідача. Суд неодноразово (ухвали від 03.04.2014р., 29.04.2014р., 22.05.2014р.) витребував у відповідача відомості стосовно того, чи затверджений проміжний ліквідаційний баланс та ліквідаційний баланс відповідача ( у разі такого затвердження відповідач зобов'язаний був надати суду відповідну завірену копію та пояснення стосовно того, чи включені вимоги позивача до цього балансу та в якому розмірі), однак вимоги суду у цій частині на були виконані. Будь-які докази того, що станом на час розгляду справи відповідачем складено проміжний ліквідаційний баланс, у матеріалах справи відсутні. За даних обставин, на думку суду, вимоги позивача про зобов'язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу вимоги на суму 2007740,97 грн. є передчасними.

Приймаючи рішення у даній справі, суд не задовольняє як самостійні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності відповідача: по виявленню кредиторів і дебіторів, по складенню і затвердженню ліквідаційного балансу, по розгляду вимоги-претензії та неприйняття по ній рішення і ненадіслання його позивачу, оскільки відповідні вимоги є нічим іншим як вимогами про надання оцінки певним діям відповідача, однак, така оцінка здійснюється при розгляді спору про право, яким у даному випадку є спір про право на включення кредиторських вимог до проміжного балансу і тому не є самостійними вимогами, направленими на поновлення порушеного права. Крім того, такі вимоги не узгоджуються зі способами захисту прав та інтересів, передбаченими ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.

Заперечення відповідача стосовно того, що на час розгляду справи триває виконавче провадження по виконанню виконавчих написів нотаріуса № 7117 і № 7118 про звернення стягнення на предмети застави по вказаних вище договорах застави № 1269 і № 1362, не є підставою для відмови у задоволенні даного позову, так як сторонами підтверджено і з матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження ще не завершено, заборговність у вказаному розмірі існує.

Заперечення відповідача у тій частині, що ним не публікувалося повідомлення про ліквідацію товариства, спростовується поданими позивачем доказами (арк.справи 213-215).

Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності до грошових вимог позивача у сумі 2007740,97 грн., викладеної у відзиві на позов (а.с.98), суд не бере її до уваги, оскільки предметом розгляду у даній справі є немайнові вимоги (про визнання дій (бездіяльності) протиправними, про зобов'язання вчинити дії), а не грошові вимоги у вказаній сумі. Наведені ж відповідачем у обґрунтування заяви обставини (звернення позивача з вимогою про стягнення грошової заборгованості до Октябрського районного суду м.Полтави, тощо) не свідчать про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами, які розглядаються у межах даної справи.

З урахуванням викладеного, на думку суду, позовні вимоги позивача є заявленими передчасно та у зв"язку з цим не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає наступне:

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення по справі, має право стягувати в дохід Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

За змістом п. 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неподання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, такі наслідки, як стягнення штрафу з винної сторони в дохід державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК). Нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами. Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Суд зауважує, що всупереч ст. 33 ГПК України, згідно з якою обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони, відповідач вимог ухвал не виконував, хоча мав достатньо часу для підготовки і надання відповідних матеріалів; розгляд справи неодноразово відкладався з тих підстав, що відповідач не надав витребуваних документів, необхідних для вирішення спору по суті.

Суд зазначає, що на підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 4-5 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, в тому числі ухвали суду, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання вимог ухвал господарського суду тягне відповідальність, встановлену Господарським процесуальним кодексом України та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що така позиція відповідача щодо невиконання та ігнорування вимог ухвал суду від 03.04.2014р., 29.04.2014р., 22.05.2014р. свідчить про злісне ухилення відповідача від вчинення дій, покладених на нього господарським судом та містить ознаки неповаги до суду.

У зв'язку з наведеним, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 1700,00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених на товариство господарським судом.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Білоруське підприємство "Авіс" в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 22542374, Полтавська область, м.Полтава, вул.Комсомольська, 7, кв.45, інші реквізити невідомі) в дохід державного бюджету України 1700 грн. штрафу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.06.2014р.

Головуючий суддя О.С.Мацко

Суддя О.М.Тимощенко

Суддя Д.М.Сірош