АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22-ц/796/4471/2014 Головуючий у 1 інстанції - Куренков Є.С.

м. Київ Доповідач - Іванченко М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Андрієнко А.М., Желепи О.В.

при секретарі: Онищенко О.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року та на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року

та за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та просила виділити їй та відповідачу по Ѕ частині будинку та по Ѕ частині земельної ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_1, а також просила стягнути на її користь з грошову суму в розмірі 1035000 гривень 00 копійок, отриманих відповідачем за здачу в оренду площі на будинку операторам мобільного зв'язку. Мотивувала свої вимоги тим, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах починаючи з 28 січня 2003 року, а 06 жовтня 2010 року зареєстрували шлюб. Та зазначає, що під час перебування фактично шлюбних відносинах з відповідачем придбано земельну ділянку та побудовано будинок за кошти позивача, які передані їй від її батьків.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року задоволено частково.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 248 122 грн. 03 коп. в порядку поділу спільного майна подружжя, отриманих за послуги з надання майна в оренду.

В решті позову відмовлено.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року виправлено допущені в рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року арифметичну помилку в сумі задоволених позовних вимог, а саме зазначено 265 823 грн. 85 коп. замість 248 122 грн. 03 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Посилається на те що, рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, необґрунтоване та незаконне та таке, що підлягає скасуванню. Та зазначив, що позивач під час шлюбу доходів не мала та перебувала на утриманні чоловіка. Крім того, зазначив, що відповідач за власний кошт придбав та побудував будинок, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Також, ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргуна ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року, в якій просив скасувати вказану ухвалу та зазначив, що вказана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року та просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі та просила анулювати державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №138927 від 10 січня 2006 року, виданого на ім'я ОСОБА_5

Та зазначила, що рішення суду є необґрунтованим, неповно з'ясовано, обставини, що мають значення для справи, ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що не погоджується з висновком суду, щодо того, що сторони не перебували у фактичних шлюбних відносинах в період з 2003 по 2010 року, оскільки у судовому засіданні свідки підтвердили даний факт. Крім того, не погоджується висновком суду щодо відмови у задоволенні позову в частині поділу земельної ділянки, стягнення орендної плати до реєстрації шлюбу між сторонами та поділу будинку, оскільки позивач під час перебування у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем придбав земельну ділянку та побудував будинок за кошти позивача, які передані їй від її батьків.

Представник позивача в суді апеляційної інстанції підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача просила відхилити.

Представник відповідача в суді апеляційної інстанції підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а апеляційну скаргу позивача просив відхилити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб які з'явились, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 06 жовтня 2010 року між відповідачем та позивачкою укладено шлюб про, що в Книзі реєстрації шлюбів Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім'ї було зроблено відповідний актовий запис за №2271 ( а. с. 7 т. 1).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 вересня 2012 року шлюб між сторонами розірвано, оскільки сторони припинили підтримувати подружні стосунки, спільного господарства не ведуть, не мають спільного бюджету, та ухвалою Апеляційного суду м. Києва 13 лютого 2013 року залишено без змін.

19 вересня 2005 року між ОСОБА_7. з однієї сторони, та відповідачем, з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1, яким ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_5 купив зазначену земельну ділянку, і цей договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №5260 ( а. с. 238 - 239 т.1).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку Серії КВ №138927, що виданий Київською міською радою та зареєстрований 10 січня 2006 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-7-04842, відповідач є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 (а.с. 240 - 241 т.1).

14 грудня 2007 року між ВАТ "Універсал Банк", з однієї сторони, та ОСОБА_5, з другої сторони, укладено кредитний договір №CL9045 на підставі якого відповідач отримав кредит в сумі 7000 доларів США 00 центів (а. с. 39 - 42 т. 1).

31 березня 2009 року між ВАТ "Універсал Банк", з однієї сторони, та ОСОБА_5, з другої сторони, було укладено кредитний договір №CL106265 на підставі якого відповідач отримав кредит в сумі 54664 гривні 01 копійку (а. с. 88 - 92 т. 1 ).

Відповідно до технічного паспорта на садовий (дачний) будинок, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 09 вересня 2011 року, садовий будинок по АДРЕСА_1 належить відповідачу (а. с. 93 - 103 т.1).

Згідно з довідкою СТ "Трикотажник", виданою 27 серпня 2011 року, відповідач є членом садового товариства "Трикотажник" згідно із рішенням загальних зборів членів садового товариства від 01 жовтня 2005 року і відповідачу належить садовий будинок по АДРЕСА_1 ( а. с. 104 т.1).

Висновком Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві від 28 липня 2012 року перевірку за зверненням позивачки закінчено у зв'язку тим, що на неодноразові виходи працівникам міліції двері будинку в АДРЕСА_1 ніхто не відкрив ( а. с. 8 т.1).

Листом від 10 червня 2013 року у відповідь на запит суду від 24 травня 2013 року представник ТОВ "АСТЕЛІТ" повідомив про те, що між ТОВ "АСТЕЛІТ" та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого індивідуального визначеного майна №КІ-01 від 18 листопада 2008 року, який був припинений 31 березня 2009 року. Між ТОВ "АСТЕЛІТ" та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого індивідуально визначеного майна №КІ0622 від 01 квітня 2009 року, який не припинив дію. Згідно з даних договорів за період з 01 грудня 2008 року по 31 травня 2013 року на рахунок відповідача було перераховано 405388 гривень 57 копійок ( а. с. 115 т. 1 ).

Відповідно до договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна №НІ-01 укладеного 18 листопада 2008 року між ОСОБА_5, з однієї сторони, та ТОВ "Астеліт", з другої сторони, відповідно до умов якого відповідач передав, а орендар прийняв в оренду частину даху будинку, розташованого на земельній ділянці АДРЕСА_1 з метою використання для розміщення телекомунікаційного та іншого обладнання, а також здійснення експлуатації та обслуговування такого обладнання за місцем його розташування з розміром плати за один місяць в сумі 3600 гривень 00 копійок (а.с. 116 - 122 т. 1 ).

Відповідно до договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна №КІ0622 укладеного 01 квітня 2009 року між ТОВ "Астеліт", з однієї сторони, та відповідачем, з другої сторони, відповідно до умов якого відповідач передав, а орендар прийняв в оренду частину даху будинку, розташованого на земельній ділянці АДРЕСА_1 з метою використання для розміщення телекомунікаційного та іншого обладнання, а також здійснення експлуатації та обслуговування такого обладнання за місцем його розташування з розміром плати за один місяць в сумі 3888 гривень 00 копійок ( а. с. 123 - 129 т. 1 ).

Листом від 27 червня 2013 року у відповідь на запит суду від 24 травня 2013 року представник ТОВ "Українські новітні технології" надіслав копії договорів оренди та платіжних доручень ( а. с. 139 - 215 т. 1 ).

Згідно з договором оренди нерухомого майна №51/09, укладеного 01 липня 2009 року між відповідачем, з однієї сторони, та ТОВ "Українські новітні технології", з другої сторони, відповідач передав, а орендар прийняв в оренду ділянку даху дачного будинку, розташованого на земельній ділянці АДРЕСА_1 з метою використання для розміщення телекомунікаційного та іншого обладнання, а також здійснення експлуатації та обслуговування такого обладнання за місцем його розташування з розміром плати за один місяць в сумі 5000 гривень 00 копійок ( а.с. 141 - 146 т. 1 ).

Згідно з договором оренди нерухомого майна №16/11, укладеного 01 вересня 2011 року між відповідачем, з однієї сторони, та ТОВ "Українські новітні технології", з другої сторони, відповідач передав, а орендар прийняв в оренду орендоване майно з метою його використання для розміщення обладнання широкосмугового радіо доступу до мережі інтернет та іншого обладнання, а також здійснення експлуатації та обслуговування такого обладнання за місцем його розташування з розміром плати за один місяць в сумі 7060 гривень 00 копійок ( а. с. 190 - 193 т. 1 ).

Листом від 02 липня 2013 року у відповідь на запит суду від 24 травня 2013 року представник ПАТ "Укртелеком" надіслав копії договорів оренди та платіжних доручень ( а. с. 224 - 215 т. 1 ).

Згідно з договором оренди нерухомого майна №8-1-51/423, укладеного 28 липня 2008 року між відповідачем, з однієї сторони, та ВАТ "Укртелеком", з другої сторони, відповідач передав, а орендар прийняв в оренду ділянку даху дачного будинку на земельній ділянці АДРЕСА_1 з метою використання для розміщення та експлуатації телекомунікаційного обладнання з розміром плати за один місяць в сумі 4165 гривень 00 копійок ( а. с. 225 - 230 т. 1 ).

Згідно з договором оренди нерухомого майна №7-1-51/11/1315, укладеного 01 серпня 2011 року між відповідачем, з однієї сторони, та ПАТ "Укртелеком", з другої сторони, відповідач передав, а орендар прийняв в оренду визначене місце для встановлення 12 башт та частини приміщення для розміщення телекомунікаційного обладнання на земельній ділянці АДРЕСА_1 для розміщення телекомунікаційного обладнання з розміром плати за один місяць в сумі 6765 гривень 00 копійок ( а.с. 9 - 15 т. 2 ).

На запит суду від 24 травня 2013 року листом від 18 липня 2013 року представник ПрАТ "МТС Україна" надіслав копію договору оренди та платіжних доручень (а.с. 89-160 т.2).

Згідно з договором оренди нерухомого майна №783/08, укладеного 01 жовтня 2008 року між відповідачем, з однієї сторони, та ЗАТ "Український мобільний зв'язок", з другої сторони, відповідач передав, а орендар прийняв в оренду частину нежитлового приміщення, яке розташоване на земельній ділянці АДРЕСА_1 для розміщення та обслуговування обладнання стільникового зв'язку з розміром плати за один місяць в сумі 4000 гривень 00 копійок (а.с. 91 - 93 т. 2 ).

Листом від 05 серпня 2013 року у відповідь на запит суду від 24 травня 2013 року представник ТОВ "Інтертелеком" надіслав копію договору оренди (а. с. 167 - 172 ).

Згідно з договором оренди нерухомого майна, укладеного 01 серпня 2012 року між відповідачем, з однієї сторони, та ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації", з другої сторони, відповідач передав, а орендар прийняв в оренду об'єкт нерухомого майна у вигляді частини даху для використання під розташування базової станції стільникового зв'язку з розміром плати за один місяць в сумі 4710 грн. 00 коп. (а.с. 9 - 15 т. 2 ).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині задоволенні позову про поділ земельної ділянки та коштів перерахованих відповідачу за договорами оренди, суд виходив з того, що доводи позивача щодо проживання сторін однією сім'єю в період з 2003 року по 2010 рік не доведено та з таким висновком погоджується ї колегія суддів.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 роз'яснено, що під час застосування ст.74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі й між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Так, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що між сторонами існували шлюбні відносини у період з 2003 року до моменту реєстрації шлюбу. Крім того, позивач не заявляла вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 в зазначений період.

Колегія суддів погоджується з висновком суду і про відмову у задоволенні позову в частині поділу будинку АДРЕСА_1, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року визначено, що до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (стаття 331 ЦК).

У зв'язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Тому, посилання позивача на те, що вказаний будинок підлягає поділу між подружжям, колегією суддів не може бути прийнято до уваги.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду, щодо стягнення з відповідача коштів на загальну суму 265 823 грн. 85 коп. перерахованих відповідачу за договорами оренди виходячи з наступного.

Відповідно до ч.6 ст.57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Відповідно до ст.70 ЦК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами сторони припинили фактичні шлюбні відносини з липня 2012 року.

Колегія суддів вважає, що починаючи з липня 2012 року кошти отримані ОСОБА_5 є його особистою приватною власністю, оскільки набуті ним за час окремого проживання з ОСОБА_3, у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Тому, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню кошти в сумі 188 826 грн. 50 коп. перерахованих відповідачу за договорами оренди за період перебування у шлюбі.

Доводи відповідача, щодо того, що ОСОБА_3 не працювала, тому не має права на частку у спільному майні колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги виходячи з наступного.

Згідно із ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Щодо вимог позивача про анулювання державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 13827 від 10 січня 2006, виданого на ім'я ОСОБА_5 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Доводи відповідача проте, що доходи від майна належать ОСОБА_5 на праві власності, яке було придбано до укладення шлюбу належать йому та не підлягають поділу не можуть прийматись до уваги колегією суддів, оскільки відповідно до ч.3 ст.61 визначено, що якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, щодо ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року то колегія суддів вважає, що оскільки дана ухвала є похідною від рішення суду, яке підлягає зміні то вказана ухвала підлягає скасуванню.

Відповідно до п.1,3 ч.1ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Невідповідність висновків суду обставинам справи.

Тому, колегія суддів вважає, що необхідно зменшити стягнені кошти в порядку поділу майна подружжя з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 з 265 823 грн. 85 коп. на 188 826 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.218, 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року - скасувати.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року змінити.

Зменшити суму стягнених коштів в порядку поділу майна подружжя з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 з 265 823 грн. 85 коп. на 188 826 грн. 60 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 суму несплаченого судового збору в розмірі 720 грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: