АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.
при секретарі: Луцькій Л.С.
за участю: позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про стягнення суми, -
Справа №754/21131/2013
№ апеляційного провадження:22-ц-796/5571/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Ярошенко С.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення суми.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 31 жовтня 2013 року між сторонами по справі було укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири з передоплатою, зареєстрований за № 10879.
Відповідно до умов зазначеного договору, сторони по справі дійшли згоди, що 30 листопада 2013 року між ними буде укладено основний договір купівлі продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач посилається на те, що в зазначений час з'явився для укладеного основного договору до нотаріуса ОСОБА_9, оскільки вважав, що основний договір буде посвідчувати той самий нотаріус, який посвідчував попередній договір, однак ОСОБА_7 не з'явилася.
Після чого, незважаючи на те, що відповідач погодилася з умовами позивача, станом на час розгляду зазначеної справи, свої зобов'язання не виконала, договір купівлі-продажу квартири з ним не уклала, внаслідок чого відповідач зобов'язана повернути отриманий від нього завдаток та сплатити штрафні санкції у розмірі 100 % від суми передоплати, неустойку та 3 % річних.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про стягнення суми задовольнити частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 суму авансового внеску у розмірі 567 503 гривні, суму неустойки у розмірі 80 678, 71 гривня та судовий збір у сумі 3 441 гривня.
В іншій частині позову відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду позивачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу в якій він просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року скасувати в частині відмови в задоволені позову стосовно стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 штрафу у розмірі 567 503 гривні та 3 % річних від суми боргу за період з 02.02.2012 року по 01.12.2013 року, що складає 17 025 гривень 09 копійок та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 штраф у розмірі 567 503 гривні та 3 % річних від суми боргу за період з 02.12.2012 року по 01.02.2013 року, що складає 17 025 гривень 09 копійок. В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 287 лютого 2014 року залишити без змін.
Зокрема посилається на те, що судом першої інстанції при постановленні рішення було неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, що призвели до прийняття неправильного рішення.
Також не погоджуючись з рішенням суду представником відповідача ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу в якій вона просить рішення Деснянського районного суду м.Києва від 28 лютого 2014 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позивачу ОСОБА_2 відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
Зокрема вважає, що рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим і прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали доводи своєї апеляційної скарги та заперечували протии доводів апеляційної скарги представника відповідача.
Представники відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють на підставі довіреностей в інтересах ОСОБА_7, прои доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 заперечували та прідтримали доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_6
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційних скарг, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_7 підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення, суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Частково задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач умови попереднього договору не виконала а тому позовні вимоги в частині стягнення авансу в сумі 567503 гривень та неустойки в сумі 80678 гривень 71 копійки є обґрунтованими.
Проте із вказаним висновкома суду погодитися не можна.
Частиною 1 ст.635 ЦК України закріплено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 31 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було укладено попередній договір, відповідно до п. 2.1 якого сторони по справі дійшли згоди, що вони до 30 листопада 2012 року укладуть основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за яким відповідач передасть позивача квартиру за узгодженою сторонами ціною 573 497 гривень 75 копійок.
Відповідно до умов попереднього договору, сторони дійшли згоди, що згідно п. 2.3, 2.4 попереднього договору, якщо у термін до 30 листопада 2012 року позивач відмовиться від укладення договору купівлі-продажу, істотні умови котрого викладені у п. 2.1 даного договору, відповідач залишає у себе суму передоплати і позивач не вправі вимагати її повернення.
Якщо у термін до 30 листопада 2012 року відповідач відмовиться від укладання договору купівлі-продажу, істотні умови якого викладені у п. 2.1 даного договору, то в такому випадку відповідач зобов'язана негайно без зволікань, до 09.00 години 01 грудня 2012 року повернути суму передоплати з урахування індексу інфляції та сплатити штраф у розмірі 100 % від суми передоплати, а у разі прострочення - також сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.
Згідно зі ст.638 ЦК України для укладення договору сторони в належній формі мають досягти згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положення п.2.1 попереднього договору убачається, що сторони на момент укладення попереднього договору погодили остаточну ціну продажу квартири, разом з тим відповідно до змісту попереднього договору сторони не погодили та не визначили дату, час та місце укладання основного договору, і крім того, не погодили процедуру визначення дати, часу та місця укладання основго договору, зазначивши лише кінцевий строк, до якого сторонни зобов'язались укласти основний договір купівлі - продажу.
Таким чином, як свідчать матеріали справи, станом на 30 листопада 2012 року дату, час та місце укладання основного договору не було погоджено остаточно сторонами, що унеможливлювало укладення основного договору.
Згідно з ч. 2 ст.635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2.4 попереднього договору сплата штрафу пов'язана з ухиленням продавця від підписання договору.
Судом не встановлено обставин необґрунтованого ухилення відповідача в односторонньому порядку від виконання умов попереднього договору. При цьому ухилення полягає в конкретних умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на невиконання умов договору та взятих на себе зобов'язань. Будь - яких даних про направлення позивачем та отримання відповідачем листів (пропозицій) про дату, час та місце укладення основного договору, які б могли свідчити про необгрунтоване ухилення в односторонньому порядку від виконання умов попереднього договору, позивачем суду не надано.
Викладені вище обставини у своїй сукупності не підтверджують факт порушення прав позивача з боку відповідача та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення штрафних санкцій за Попереднім договорам.
Враховуючи, що судом першої інстанції рішення було постановлено з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні даного спору, рішення районного суду, відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_7 - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про стягнення - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Суддя - доповідач:
Судді: