АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №22-ц/796/4309/2014 Головуючий у 1 інстанції - Бортницька В.В.
м. Київ Доповідач - Іванченко М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Іванченка М.М.
суддів: Рубан С.М., Кабанченко О.А.
при секретарі: Онищенко О.С.
за участю:
позивач ОСОБА_2
представник відповідача ГУ МВС України - Ляк`яненкоО.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Головного управління МВС України в місті Києві, Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Управління МВС України на Південно-Західній залізниці про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2014 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4, ГУ МВС України в місті Києві, Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Управління МВС України на Південно-Західній залізниці про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Мотивуючи свої вимоги тим, що, неналежне (жорстоке, образливе, таке, що принижує честь і гідність особи) поводження з боку відповідачів, зокрема і особливо під час перебування позивача у розпорядженні співробітників Управління, грубе порушення встановленої процедури провадження досудового розслідування у кримінальній справі, а також застосування недозволених методів слідства, вимушеним звільненням з роботи, перебування під слідством у якості підозрюваного за наклепницьким звинуваченням.
Та просив суд визнати незаконними діяння відповідачів, якими порушено права, свободи і законні інтереси позивача, а також принижено його честь, гідність та ділову репутацію; на підставі встановленого факту правопорушення, наявності деліктного зобов'язання, захистити честь, гідність і ділову репутацію позивача, присудивши до виплати моральну шкоду за наклеп, образу та приниження його честі, гідності та ділової репутації, шляхом солідарного стягнення з відповідачів 165 000 грн. 00 коп. на користь позивача; стягнути з відповідачів (солідарно) суми, сплачені у зв'язку з наданням правової допомоги, в розмірі 39 675 грн. 00 коп. на користь позивача; стягнути з відповідачів (солідарно) суму невиплаченого (недоотриманого) заробітку, як втрачені позивачем доходи (упущена вигода) у розмірі 35 100 грн. 00 коп. на користь позивача; загалом розмір матеріальної та моральної шкоди, завданої позивачу відповідачами становить 239 775грн.00 коп.; зарахувати період часу з моменту вимушеного звільнення позивача з роботи і до моменту його наступного працевлаштування на новій посаді через 6,5 місяців, а саме з 01 квітня 2010 року по 19 жовтень 2010 року до загального стажу роботи за спеціальністю та безперервного стажу проходження державної служби.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 липня 2013 провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Міністерства внутрішніх справ України про захист честі гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав і свобод і законних інтересів в частині вимог про зарахування позивачу періоду часу з моменту його вимушеного звільнення з роботи і до моменту його наступного працевлаштування на новій посаді, а саме з 01 квітня 2010 року по 19 жовтень 2010 року до загального стажу роботи за спеціальністю та безперервного стажу проходження державної служби закрито.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ГУ МВС України в місті Києві, Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Управління МВС України на Південно-Західній залізниці про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 січня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Посилається на, те що рішення суду необґрунтоване та незаконне та таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Та зазначає, що дії відповідачів не можуть бути визнаними правомірними, оскільки вони вчинялись щодо невинної особи. Крім того, апелянт зазначає, що йому було адресовані погрози, застосування психологічного та фізичного примусу.
Позивач в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник відповідача ГУ МВС України в м. Києві заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити.
Відповідачі ОСОБА_4, Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві, Управління МВС України на Південно-Західній залізниці не з'явились хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 про порушення кримінальної справи від 12 травня 2010 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, по факту вчинення ним таємного викрадення чужого майна (крадіжки) в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.185 ч.5 КК України; кримінальна справа прийнята до провадження слідчого та розпочато розслідування.
В рамках розслідування даної кримінальної справи проведено, необхідні слідчі дії, за результатами яких складені відповідні процесуальні документи: протокол обшуку від 12 травня 2010 року, протокол про затримання по підозрі у вчиненні злочину від 12 травня 2010 року, протокол особистого обшуку затриманого (ної) або взятого (тої) під варту і огляду речей, які були при ньому (ній) від 12 травня 2010 року.
15 травня 2010 року постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 від підозрюваного в кримінальній справі № 06-11765 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнено з ІТТ ГУМВС України в м. Києві; обрано відносно ОСОБА_2, запобіжний захід - підписку про невиїзд.
Старшим слідчим в ОВС СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 21 травня 2010 року винесено постанову про припинення кримінального переслідування, за якою кримінальне переслідування відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в кримінальній справі № 06-11765 по факту вчинення злочину, передбаченого ст. 185 ч. 5 КК України, припинено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язанадовести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Згідно із ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.1 ст.1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Враховуючи зміст заявлених позовних вимог, позивач відповідно до положень ст.ст.10, 60 ЦПК України мав би підтвердити належними та допустимими доказами саме факт порушення органами слідства його прав, свобод та інтересів в ході проведення відповідних слідчих дій.
Посилання апелянта на лист Прокуратури м. Києва від 29 червня 2010 року № 398-10 не можуть бути прийняти до уваги колегією суддів, оскільки зі змісту даного листа вбачається, що вивченням матеріалів справи порушень кримінально-процесуального законодавства не встановлено.
А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено обов'язкової спеціальної умови, необхідної для настання цивільної відповідальності за неправомірні дії відповідачів: Головного управління МВС України в місті Києві, Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Управління МВС України на Південно-Західній залізниці - незаконності постанов, на які посилається позивач та копії яких долучені до матеріалів справи, оскільки у встановленому законом порядку, а саме на підставі ст.ст.110, 234, 235 КПК України 1960 року (в редакції на час проведення слідчих дій відносно позивача), ОСОБА_2 не оскаржував.
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження незаконності вчинення процесуальних дій з боку органів досудового слідства, як-то: незаконне порушення кримінальної справи, незаконне затримання, незаконне проведення обшуку, та будь-яких інших слідчих дій, які позивач вважає незаконними.
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 травня 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Проте, позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_4 були вчинені дії, які містять у собі юридичний склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів -
У Х ВА Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: