АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД міста КИЄВА
У Х В А Л А
Іменем України
5 червня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого - судді Кулікової С.В.
суддів - Білич І.М., Болотова Є.В.,
при секретарі - Клінчук О.М.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернулась з позовом про стягнення боргу, який обґрунтовує тим, що 2 липня 2011 року позивач надала відповідачу на закупівлю сільгосппродукції 10 000 доларів 00 центів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становило - 79 717 грн. 00 коп., що підтверджується розпискою відповідача про отримання останнім грошових коштів.
Оскільки в розписці строк виконання зобов'язання не вказаний, 20 червня 2012 року позивач, керуючись ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, направив на адресу відповідача лист-вимогу № 1 від 14 червня 2012 року про повернення позивачу у семиденний строк грошей з врахуванням відсотків за їх користування, проте у визначений термін та по сьогоднішній день відповідач ані сільгосппродукції на таку суму, ані грошей позивачу не повернув. Крім того, позивач вказує, що поставка сільгосппродукції на сьогоднішній день втратила для нього інтерес і тому на підставі ч. 3 ст. 612 ЦК України просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 10 000 доларів 00 центів США, що станом на день подання позову в еквіваленті по курсу НБУ становить - 79 930 грн. 00 коп.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовлено.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/304/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Кравець Д.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кулікова С.В.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
В скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наданим доказам, не з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та не застосовано норми матеріального та процесуального законодавства, які поширюються на дані правовідносини, при цьому вказує, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення не з'ясовано, що між сторонами склалися правовідносини за договором позики. Однак, ОСОБА_3 не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання та не повернув у повному обсязі суму позики у визначений законодавством строк, чим порушив законні права та інтереси ОСОБА_2
Крім того, на думку апелянта, підставою для скасування оскаржуваного рішення є та обставина, що відповідачем та його представником не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що він не укладав договір позики від 11.04.2008, не підписував розписку та не отримував кошти за договором.
В судовому засіданні представник позивача подану апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Інші учасники в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином, тому в силу ст.305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з встановлених в судовому засіданні наступних обставин, а саме: 2 липня 2011 року відповідач отримав від позивача 10 000 доларів на закупівлю сільгосппродукції, тобто між позивачем та відповідачем фактично склались правовідносини за договором поставки. При цьому при передачі коштів сторонами не було обумовлено строків виконання зобов'язання відповідачем щодо поставки сільгосппродукції.
Встановивши відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків на підставі положень ст. 612 ЦК України, суд першої інстанції відмовив в задоволенні заявленого позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Згідно вимог ч.ч. 1-3 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
При цьому, суд першої інстанції правильно визначив, що при передачі коштів сторонами не було обумовлено строків виконання зобов'язання відповідачем щодо поставки сільгосппродукції, у зв'язку з чим правові підстави для стягнення з відповідача збитків на підставі положень ст. 612 ЦК України відсутні.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до даних правовідносин ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки поняття «строк» та «термін», у даному випадку, застосовується до зобов'язання з поставки сільгосппродукції, а не повернення коштів, про що правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні та що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами склалися правовідносини за договором позики.
Також звертаючись з апеляційною скаргою апелянт зазначає, що відповідачем та його представником не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що він не укладав договір позики від 11.04.2008, не підписував розписку та не отримував кошти за договором.
Такі доводи апеляційної скарги колегія суддів не вважає обґрунтованими, оскільки згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч.2 ст. 58 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положення ст.60 ЦПК України покладає обов'язок доказування на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.
При цьому колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що 11.04.2008 між сторонами виникли правовідносини до яких підлягає застосуванню положення ст.ст. 530 та 612 ЦК України.
Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
За таких підстав доводи апеляційної скарги законності рішення суду першої інстанції не спростовують, правові підстави для скасування рішення, відсутні, а наведені в апеляційній скарзі недоліки у розгляді справи не вплинули на суть ухваленого рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: