АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22ц/791/1639/14 Головуючий в суді І інстанції: Скорик С.А.

Категорія: 27 Доповідач: Чиркова К.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року червня місяця 03 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Чиркової К.Г.

Суддів: Пузанової Л.В.

Фурман Т.Г.

при секретарі: Бараш Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 квітня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», ОСОБА_5, треті особи - виконком Комсомольської районної у м. Херсоні ради, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», ОСОБА_5, треті особи - виконком Комсомольської районної у м. Херсоні ради, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним, посилаючись на те, що 28 березня 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 169 218 грн. у вигляді не поновлюваної кредитної лінії, строком дії до 26.03.2021 року.

У забезпечення виконання умов кредитного договору, 28 березня 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, за умовами якого останній надав в іпотеку нерухоме майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Позивач зазначала про те, що на час укладення договору іпотеки спірної квартири, дозвіл органу опіки та піклування сторонами на його укладення не отримувався, незважаючи на те, що у даній квартирі проживає та прописаний малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в результаті чого були порушені його права та інтереси на користування житлом.

Посилаючись на викладене, просила суд визнати недійсним договір іпотеки, укладений 28.03.2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_5, зобов'язати приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 зняти заборону відчуження об'єкту нерухомого майна: трикімнатної квартири АДРЕСА_1, та стягнути судові витрати.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 квітня 2014 року позов задоволено частково.

Судом визнано недійсним договір іпотеки, укладений 28.03.2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним номером 348.

Стягнуто пропорційно з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 115 грн., саме по 57,5 грн. з кожного.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору іпотеки скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, суд задовольняючи позов виходив із довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» щодо факту прописки та проживання у спірній квартирі позивача та малолітньої дитини у справі, а не належної довідки відповідного підрозділу Державної міграційної служби.

Письмові заперечення на подану апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що власником квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_7 - мати ОСОБА_3 та бабуся - ОСОБА_4, ОСОБА_8, які проживали та прописані в спірній квартирі.

Договір купівлі - продажу зазначеної квартири, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 28.03.2006 року.

28 березня 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав готівкою через касу кредит у сумі 169 218 грн. у вигляді непоновлюваної кредитної лінії строком дії до 26.03.2021 року для придбання житла.

У забезпечення виконання умов кредитного договору, 28 березня 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, за умовами якого останній надав в іпотеку нерухоме майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Згідно довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», яке є балансоутримувачем житлового будинку по АДРЕСА_1, у спірній квартирі проживають та зареєстровані окрім колишнього власника квартири ОСОБА_7, також її донька ОСОБА_3, та онуки: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2; малолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13, 67).

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних громадян» (в редакції чинній на день укладення договору) визначено, що органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх заміняють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Для здійснення будь - яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення право чинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив із того, що малолітній ОСОБА_4, 2004 року народження, на час укладення договору купівлі - продажу та договору іпотеки проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, і його право користування спірною квартирою ніким обмежено не було, а попередня згода органів опіки та піклування для здійснення будь - яких правочинів відносно нерухомого майна, право користування яким має дитина, не надавалася, що є підставою для визнання недійсним спірного договору іпотеки, а тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору іпотеки.

Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами доказів та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, а тому підлягають відхиленню.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції вирішуючи спір безпідставно виходив із довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» щодо факту прописки та проживання у спірній квартирі позивача та малолітньої дитини у справі, а не належної довідки відповідного підрозділу Державної міграційної служби, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю „Україна" є балансоутримувачем житлового будинку по АДРЕСА_1 у якій прописані та проживають позивач та її малолітній син, а також факт прописки позивача за цією адресою підтверджується наявною у матеріалах справи копією паспорту, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування зазначених обставин.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: