Справа № 548/2021/13-к

Провадження №1-кп/548/5/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О.В.,

за участі секретарів - Магула С.І., Вовк М.І., Комаренко В.М.,

прокурора - Мазур В.І.,

потерпілої - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця в АДРЕСА_1, українця, громадянина України, працюючого слюсарем приватної агрофірми «Агроінвест», раніше не судимого,

за ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

.

Обвинувачений ОСОБА_2 05.07.2013 року близько 13 год. 00 хв. керуючи технічно-справним вантажним автомобілем КАМАЗ-55102 д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом СЗАП 8527-01 д.н.з. НОМЕР_2, рухаючись по автошляху М-03 Київ-Харків-Довжанський в напрямку м. Київ в районі 243 км. + 400 м. в Хорольському районі Полтавської області, змінюючи напрямок руху при розвороті з невідповідного крайнього положення на проїзній частині, проявив неуважність, не переконався в безпеці даного маневру, не надав дороги транспортним засобам попутного напрямку, чим грубо порушив вимоги п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем марки Фольксваген-Тігуан д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, що рухався в попутному напрямку, в результаті чого пасажир цього автомобіля - потерпіла ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, від яких загинула на місці події.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Показав, що 05.07.2013 року близько 13 години рухався по автошляху «Київ-Харків-Довжанський» в напрямку м. Київ в районі с.Вишняки Хорольського району з крайнього правого положення на проїзній частині, почав здійснювати маневр розвороту з ввімкненим показником повороту та пересікати ліву попутну смугу руху на другій швидкості. Перед виїздом на зустрічну смугу руху відчув зіткнення із передньою лівою частиною машини. Зупинившись, вийшов з машини та побачив, що здійснив зіткнення із автомобілем Фольцваген Тігуан. Вважає, що його вина у вчиненні ДТП відсутня. Вважає винуватцем ДТП водія автомобіля Фольцваген - Тігуан - свідка ОСОБА_4, який як вважає рухався з великою швидкістю руху.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у порушенні правил дорожнього руху, особою, що керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ст.286 ч.2 КК України повністю доводиться наступною сукупністю встановлених та досліджених в судовому засіданні доказів.

- показами допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_1, яка пояснила, що 05.07.2013 року її донька - ОСОБА_5 поверталася із міста Харків до міста Київ разом із своїм знайомим. Того дня вона від працівників міліції дізналася що її донька потрапила в ДТП поблизу с.Вишняки Хорольського району на місці якої загинула. Цивільний позов по справі буде заявляти в порядку цивільного судочинства;

- показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4, який пояснив, що 05.07.2013 року він повертався із відрядження з м. Харків до м. Київ на автомобілі Фольцваген Тігуан разом із своєю знайомою ОСОБА_5. Близько 13 години проїжав ділянку траси на території Хорольського району Полтавської області рухаючись із швидкістю 90 км/год. в другій смузі для руху /зліва/ В той час була світла пора доби, сонячна погода, видимість була нормальна, опадів не було, дорожнє покриття було сухим. Знаків що обмежують швидкість руху не було. Проїхавши перехрестя доріг Київ-Харків та Миргород-Вишняки попереду його автомобіля рухався в першій смузі для руху /справа/ автомобіль КАМАЗ з причепом помаранчевого кольору з невеликою швидкістю близько 10 км/год. Автомобіль КАМАЗ був на відстані 100-150 метрів від автомобіля Фольцваген. Потім водій автомобіля КАМАЗ без ввімкнення лівого показника повороту різко повернув наліво. Коли автомобіль КАМАЗ «перекрив» першу смугу руху, відстань між автомобілями була близько 40 метрів і він почав екстрене гальмування і повернув кермо ліворуч з метою уникнення зіткнення із вантажним автомобілем. Але часу і відстані для уникнення ДТП не було і відбулося зіткнення із автомобілем КАМАЗ із напівпричепом. На час зіткнення автомобіль КАМАЗ повністю перекрив обидві смуги для руху. Зіткнення відбулося в ліву передню частину автомобіля КАМАЗ. Внаслідок зіткнення автомобіль Фольцваген розвернулу на 90 градусів ліворуч. Також додав що він та його пасажир були пристебнуті пасами безпеки. Але сила зіткнення була значною, від удару спрацювали подушки безпеки. Потім він помітив що в пасажира його автомобіля було в крові. Деякий час вона була ще жива. Через кільки хвилин померла. Через деякий час працівники представництва «ОНУР», що здійснювали ремонт дороги в напрямку м.Харків на місці ДТП встановили тимчасовий дорожній знак обмеження швидкості руху 40 км/год. та заборони обгону з метою безпеки руху іншим учасникам дорожнього руху. Вважає винним у вчиненні ДТП водія автомобіля КАМАЗ, так як він грубо порушив правила дорожнього руху;

- показами свідка ОСОБА_7, який в судовому засіданні показав, що працює представництві ОНУР інженером з організації дорожнього руху. Про ДТП, що мало місце 05 липня 2013 року поблизу с. Вишняки Хорольського району в напрямку м. Київ дізнався по телефону від працівників ОНУР. Коли виїхав на місце ДТП прийняв рішення про встановлення тимчасових дорожніх знаків «обмеження швидкості» 40 та 70 км./год та «обгін заборонено» для безпечного та безперебійного руху транспортних засобів, в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. Також вказав, що дорожні роботи в напрямку м. Київ не проводилися, а проводилися лише в напрямку м.Харків;

- показами свідка ОСОБА_8, який в судовому засіданні пояснив, що 05 липня 2013 року, в обідній час, як дорожній робітник фірми ОНУР був на робочому місці на шляху Київ-Харків в районі с. Вишняки Хорольського району. Та був свідком дорожньо-транспортної пригоди, за участю автомобілів КАМАЗ та Фольцваген. Про обставини ДТП повідомив, що автомобіль КАМАЗ їхав до місця розвороту в бік м. Києва, прижався до обочини і потім почав маневр розворому, не пропустивши автомобіль Фольцваген, що рухався в попутному напрямку, водій якого гальмував та спробував об'їхати зліва автомобіль КАМАЗ. Потім відбулось зіткнення правою передньою частиною автомобіля Фольцваген в передню ліву частину автомобіля КАМАЗ /кабіну водія/. Автомобіль Фольцваген від зіткнення розвернуло на дорозі. Автомобіль КАМАЗ продовжив рух через полосу зустрічного руху де зіткнувся із автомобілем ФАТІН. Вказав, що через деякий після ДТП на ділянці дороги в напрямку м. Київ, працівниками фірми «ОНУР» були встановлені тимчасові дорожні знаки;

- показами свідка ОСОБА_9, який в судовому засіданні пояснив, що 05 липня 2013 року працював в представництві ОНУР водієм. В день ДТП був на роботі, клали асфальтове покриття в напрямку м. Харків, в районі Миргородського перехрестя зі сторони с. Вишняки. Через деякий час почув звук гальмування шин і удар. Зрозумів, що сталась ДТП. Після цього миттєво автомобіль КАМАЗ після зіткнення, продовжив рух через зустрічну смугу та вдарився в автомобіль ФАТІН під його керуванням. Як він зрозумів, автомобіль КАМАЗ рухався в напрямку м. Київ та пішов на розворот. Після ДТП із учасниками ДТП не спілкувався. Після ДТП допомагав учасникам звільнитися із автомобілів, пасажирку автомобіля Фольцваген намагалися звільнити, але вона була стиснута металевими предметами, ознак життя не подавала;

- показаннями свідка ОСОБА_10, який в судовому засіданні вказав, що на початку липня 2013 року, він разом із своїм колегою по роботі ОСОБА_11 поверталися з відрядження в напрямку руху м. Київ на автомобілі «Шевроле», зі швидкістю близько 90-100 км/год. За кермом перебував він. По переду них рухався автомобіль Фольцваген Тігуан, з такою ж швидкістю. По переду автомобіля Фольцваген Тігуан побачив автомобіль КАМАЗ, який різко пішов на розворот ліворуч, без ввімкнення показника лівого повороту, перекривши цим самим дві полоси руху в напрямку м. Київ. Автомобіль Фольцваген зіткнувся передньою правою частиною із передньою лівою частиною автомобіля КАМАЗ. Бачив як, водій автомобіля Фольцваген Тігуан намагався уникнути зіткнення, шляхом гальмування та різко вивернувши вліво. Після зіткнення він з товаришем надавав допомогу потерпілим, бачив, що в результаті зіткнення пасажирка автомобіля Фольцваген Тігуан мала видимі ушкодження і не подавала ознак життя. Зазначив, що дорожній знаків, що обмежують швидкість руху на ділянці дороги не було, тому він і рухався із допустимою швидкістю 90 км/год.;

- показаннями свідка ОСОБА_11, який в судовому засіданні пояснив, що в липні 2013 року разом із ОСОБА_10 поверталися з відрядження на автомобілі Шевроле рухаючись в напрямку м.Київ. Швидкість автомобіля була близько 100 км/год. Попереду рухався автомобіль Фольцваген Тігуан із аналогічної швидкістю. В напрямку руху було дві полоси для руху в один бік. Попереду Фольцвагена з права рухався автомобіль КАМАЗ з причепом, який без ввімкнення показника повороту почав виїзд на полосу руху Фольцвагена та їхнього автомобіля, як потім він зрозумів для розвороту. Автомобіль Фольцваген Тігуан почав різко гальмувати та зміщатися вліво, а в цей час автомобіль КАМАЗ перекриває обидві полоси для руху в одному напрямку. Відбулося зіткнення, Фольцваген зіткнувся правою передньою стороною в передню ліву частини кабіни КАМАЗ. Потім автомобіль КАМАЗ продовжив рух та на полосі зустрічного руху зіткнувся із автомобілем ремонтників дороги. В результаті ДТП пасажирка автомобіля Фольцваген Тігуан померла. Також пояснив, що дорожніх знаків на ділянці дороги в напрямку м. Київ не було встановлено;

- рапортами оперативного чергового Хорольского РВ УМВС України в Полтавській області Деркач М.М., та старшого інспектора - чергового ЧЧ роти ДПС ДАІ Масюк М.В. про те, що 05.07.2013 року о 13 годині 05 хвилин трапилась ДТП з потерпілими від 05.07.2013 року (а.с.60, 62 т.1);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.07.2013 року, схемою та фото таблицею до нього та додатком до цього протоколу, в якому зафіксована обстановка дорожньо-транспортної пригоди, розташування транспортних засобів - учасників ДТП, слідові інформація, а саме сліди бокового юзу автомобіля Фольцваген Тігуан довжиною 3,1 метра та 5,65 метра. Місце розташування осип мілкого скла, грунту, подряпини проїзної частини, що знаходяться на лівому краю проїзної частини в напрямку м. Київ та 6,7 метра від автомобіля Фольцваген Тігуан. Також виявлено труп потерпілої ОСОБА_5 в лежачому стані на асфальтовому покритті, (а.с.63-71 т.1), а також зафіксовано механічні пошкодження передньої частини автомобіля Фольцваген Тігуан (а.с.71 т.1);

- протоколом огляду транспортного засобу від 05.07.2013 року, яким зафіксовано механічні пошкодження автомобіля КАМАЗ днз. НОМЕР_1 з причіпом днз. НОМЕР_2 червоного кольору належний ПП «Агроінвест», в якому також зазначено, що положення перемикачів - вимкнуте. Важіль переключення передач знаходиться в положенні - увікнено 2 понижену швидкість (т.1 а.с.72-87);

- актом обстеження дорожній умов на ділянці а/д М-03 Київ-Харків від 05.07.2013 року, згідно якого встановлено погодні умови ясні, температура повітря +28 градусів цельсія, стан проїзної частини сухий. Дорожня розмітка осьова 1.5 крайова нанесена термопластам. За місцем ДТП 207 м. 5.35.1 та 5.35.2. Після автопригоди встановлено дорожні знаки 1.37 та 3.29 (70) та (40), 3.25 для забезпечення безпеки дорожнього руху при оформленні пригоди (а.с.88 т.1).

- лікарським свідоцтвом про смерть №72 від 06.07.2013 року, згідно якого гр. ОСОБА_5 була смертельно травмована при зіткненні з вантажним автомобілем. Встановлено причину смерті - крововиливи в мозок та під його оболонки, множинні переломи кісток черепа та лицьових кісток, відкрита черепно мозкова травма (а.с. 139 т.1);

- протоколами проведення слідчого експерименту від 17.07.2013 року разом із схемами та фото таблицями до них, в яких зафіксовано те, як свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 кожен окремо показав на місцевості за яких саме обставин відбулася дорожньо-транспортна пригода, однаково вказали місце зіткнення та напрямок руху транспортних засобів автомобіля КАМАЗ та автомобіля Фольцваген. (а.с. 181-184, 185-189 т.1);

- протоколами проведення слідчого експерименту від 04.10.2013 року, схемами та фото таблицями до них за участю свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 в яких зафіксовано те, як ці свідки кожен окремо на місцевості розповіли та показали за яких обставин сталася дорожньо-транспортна пригода, вказали місце зіткнення, розповіли про темп та напрямок руху автомобілів КАМАЗ та Фольцваген (а.с. 190-194, 195-198 т.1);

- висновком судово-медичної експертизи №69 від 25.07.2013 року, згідно якого смерть гр. ОСОБА_5 наступила від крововиливів в мозок та під його оболонки внаслідок перелому кісток основи та склепіння черепа, які явились результатом тупої травми голови, що утворилися від дії тупих предметів або при ударі об такі і могли утворитися при зіткненні двох автомобілів в салоні одного з яких знаходилася потерпіла на що вказує характер і локалізація ушкоджень, а також дані обставини справи.(а.с.210-211 т.1);

- висновком судово-медичної експертизи № 96 від 19.07.2013 року, зі змісту якого вбачається, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 у вигляді закритого перелому правої променевої кістки без зміщення могли утворитись від за обставин дорожньо-транспортної пригоди від 05 липня 2013 року (а.с.217 т.1);

- висновком комплексної трасологічної та автотехнічної експертизи №62 від 16.08.2013 року, згідно якої в діях водія автомобіля «КАМАЗ 55102» д.н.з. НОМЕР_1 з причепом СЗАП 8527-01 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2, вбачаються невідповідності з вимогами п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. Технічна можливість уникнути зіткнення з боку водія автомобіля «КАМАЗ 55102» д.н.з. НОМЕР_1 з причепом СЗАП 8527-01 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2, полягала у виконанні ним вимог п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод, які б не дозволили йому виконати вимоги даних пунктів правил;

- речовими доказами по справі у вигляді - автомобіля КАМАЗ 55102 днз. НОМЕР_1 з напівпричепом СЗАП 8527-01 днз. НОМЕР_2; автомобіля Фольцваген Тігуан днз. НОМЕР_3 (а.с.130 т.1);

Оцінивши наявні докази, суд вважає, що твердження обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3 про відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні даного злочину є безпідставною.

Суд не приймає до уваги як показання обвинуваченого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_8 в тій частині, що швидкість руху автомобіля Фольцваген Тігуан під керуванням водія ОСОБА_4 становила 140 км./год.

Даючи такі пояснення свідок ОСОБА_8 про таку швидкість автомобіля вказав як припущення. При цьому він не зміг пояснити суду, на підставі чого він визначив таку швидкість автомобіля. Суд враховує, що цей свідок зазначив, що він не є власником та водієм автомобіля. В судовому засіданні було встановлено, що вказану швидкість руху автомобіля свідком зазначена не із власного досвіду, як досвідченого водія, а тому суд оцінює ці покази як припущення свідка, яке ґрунтується на його здогадках, та не бере їх до уваги.

Даючи в цій частині оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_2 суд враховує ту обставину, що цей обвинувачений міг бачити автомобіль Фольцваген Тігуан лише у бокове дзеркало заднього виду, що на переконання суду не дозволило б йому належно оцінити його швидкість. Крім того в своїх непослідовних показаннях сам обвинувачений зазначав, що він взагалі не бачив автомобіля Фольцваген Тігуан, в бокове дзеркало заднього виду, тому в сукупності суд оцінює показання обвинуваченого про перевищення швидкості водієм ОСОБА_4, як надумані, з метою применшити свою роль у вчиненні злочину, тим самим уникнути відповідальності за його вчинення.

Ці показання свідка ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_2 спростовуються і показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10, які пояснили в суді, що рухалися за автомобілем Фольцваген Тігуан близько 1 години до настання ДТП, на відстані близько 200 метрів від останнього. Увесь проміжок часу цей автомобіль рухався зі швидкістю не більше 100 км./год. Ці свідки зазначили, що і в момент ДТП, швидкість автомобіля Фольцваген Тігуан не перевищувала 90-100 км./год. Про що свідчив наявний в їх автомобілі показник спідометра. Суд вважає, ці показання свідків правдивими, так як ці свідки як на досудовому слідстві в якості свідків, при проведення слідчих експериментів та в суді надавали послідовні, логічні та стабільні свідчення. А тому в суду немає підстав ставити під сумнів ці свідчення.

Також суд критично ставиться і до показань свідка ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_2 в тій частині, що в напрямку м. Києва відрізок автодороги де сталася дорожньо-транспортна пригода регулювався дорожніми знаками «обмеження швидкості руху» 40 та 70 км./год, так як судом з показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановлено, що саме ці свідки вже після настання дорожньо-транспортної пригоди встановили в напрямку м. Києва перед місцем дорожньо-транспортної пригоди вищевказані тимчасові дорожні, з метою забезпечення безпеки руху на місці ДТП.

Крім того з акту обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги м-03 «Київ-Харків-Довжанський» від 05.07.13 року / т. 1 а.с. 88/ вбачається, що тимчасові дорожні знаки 1.37 та 3.29 (70) та (40), 3.25 встановлені після ДТП для забезпечення безпеки дорожнього руху при оформленні пригоди.

Також суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_2 в тій частині, що при здійсненні маневру розвороту ним було ввімкнено лівий покажчик повороту.

Так при огляді місця ДТП від 05.07.2013 року та з долученої до нього фототаблиці, протоколу огляду автомобіля КАМАЗ від цього ж числа вбачається, що вцілівші покажчики лівого повороту як на задній частині автомобіля КАМАЗ та його причепі вимкнені.

Крім того, допитані в судовому засіданні ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_10, категорично вказали, що при здійсненні розвороту ліворуч покажчики лівого повороту автомобіля КАМАЗ ввімкненні не були. Решта допитаних в судовому засіданні свідків, що були очевидцями були ДТП не вказували, що покажчик лівого повороту автомобіля КАМАЗ був ввімкнений.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_2 на ту обставину що він не міг виконати розворот з крайнього лівого положення на зустрічну смугу руху, як на обставину, що свідчить про його невинуватість не заслуговують на увагу, так як згідно вимог п.10.4 ПДР України «Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам». Оскільки з матеріалів справи слідує, що обвинувачений ОСОБА_2 здійснював розворот з крайньої правої смуги, тому він повинен був виконати даний пункт правил ПДР та надати перевагу в русі слідуючим в попутному напрямку транспортним засобам.

Крім того, згідно п.1.4. ПДР України «Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила».

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він бачив як водій автомобіля КАМАЗ - обвинувачений ОСОБА_2 від'їхав від правого краю проїжджої частини, вважаючи, що цей водій продовжить рух прямо по крайній правій смузі руху.

А тому продовжуючи рух по крайній лівій смузі руху не припускав, що водій автомобіля КАМАЗ - ОСОБА_2 грубо порушуючи ПДР України, буде здійснювати розворот ліворуч.

Таким чином суд, не ставить дії водія ОСОБА_4 в залежність із наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а тому всі посилання обвинуваченого ОСОБА_2 про правомірність своєї поведінки та неправомірність поведінки свідка ОСОБА_4 знаходить безпідставними та неспроможними.

В судовому засіданні допитаний в якості експерта ОСОБА_14, який підтримав наданий ним висновок комплексної трасологічної та автотехнічної експертизи №62 від 16.08.2013 року, а також вказав, що водій автомобіля КАМАЗ ОСОБА_2 хоча і не мав можливості здійснити розворот з крайньої лівої смуги руху на зустрічну смугу руху, але ця обставина не впливає на ступінь його вини, так як ОСОБА_2 в будь-якому випадку повинен був чітко виконувати вимоги п.10.4 ПДР України.

Суд критично відноситься до позиції захисту та обвинуваченого про те, що допустимим доказами по справі неможуть бути протоколи слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10, та висновок комплексної трасологічної та автотехнічної експертизи №62 від 16.08.2013 року в частині оцінки показань цих свідків, з тих підстав, що свідки майже ідентично вказали на місце зіткнення транспортних засобів, що може свідчити про попередню узгодженість їх показань, так як в суді встановлено, що слідчі експерименти за участю цих свідків проводилися у різний час, поза візуальним контактом їх один із одним, що підтвердили в судовому засіданні як поняті, присутні при цих слідчих діях, так самі свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10

Також в суду немає підстав ставити під сумнів і висновок комплексної трасологічної та автотехнічної експертизи №62 від 16.08.2013 року, бо ця експертиза проведена експертом ОСОБА_14 з урахуванням показів як обвинуваченого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 так і свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10, а також з урахуванням всіх матеріалів кримінального провадження, що передавались слідчим в розпорядження експерта.

Разом з тим суд ставить під сумнів висновок експерта №19 судової автотехнічної експертизи (а.с.19-23 т.2) проведений експертом автотехніком ОСОБА_15, так як вказана експертиза була проведена однобічно, лише на підставі показань обвинуваченого ОСОБА_2, без урахування показань інших свідків автопригоди - ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 та за відсутністі матеріалів кримінального провадження.

Допитаний в судовому засіданні в якості експерта ОСОБА_15 повідомив, що дійсно ним було надано висновок №19 судової автотехнічної експертизи на підставі не повних об'єктивних даних. Крім того в судовому засіданні експерт ОСОБА_15 не зміг спростувати висновків експерта ОСОБА_14, зазначених в комплексній трасологічній та автотехнічній експертизі №62 від 16.08.2013 року, в тому числі і в частині моменту виникнення небезпеки для водія ОСОБА_4

Суд погоджується з висновком експерта ОСОБА_14, що момент виникнення небезпеки для водія ОСОБА_4 настав саме з моменту виїзду автомобіля КАМАЗ під керуванням водія ОСОБА_2 на ліву смугу руху, так як дорожне покриття в напрямку м. Києва має по дві смуги руху в одному напрямку.

За даних дорожніх умов, з урахуванням розташування на проїжджій частині автомобіля КАМАЗ під керуванням водія ОСОБА_2 водій ОСОБА_4 правомірно рухався про крайній лівій смузі проїжджої частини. При встановлених в судовому засіданні обставинах у водія ОСОБА_4 не було підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 буде здійснювати маневр розвороту, а тому його дії по попередженню наслідків ДТП, повинні були починатися саме з моменту виникнення небезпеки для його руху, тобто з моменту виїзду автомобіля КАМАЗ на крайню ліву смугу.

Вказані висновки повністю узгоджуються із показаннями в судовому засіданні експерта ОСОБА_14 і не були спростовані експертом ОСОБА_15

Тому суд, приймає до уваги висновок комплексної трасологічної та автотехнічної експертизи №62 від 16.08.2013 року і покладає його в основу обвинувального вироку суду, як такий, що відповідає фактичним обставинам справи та узгоджується із іншими доказами, що були досліджені судом в ході судового розгляду.

Аналізуючи усі докази подані стороною обвинувачення та захисту в їх сукупності суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч.2 КК України в судовому засіданні є доведеною повністю.

Аналіз доказів в повному обсязі підтверджує встановлені судом обставини, що саме ОСОБА_2 порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода пов'язана з смертю потерпілої та дії його знаходяться у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою і правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України.

На виконання п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судом встановлено, що допущені обвинуваченим ОСОБА_2 порушення п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і суспільно-небезпечними наслідками.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При обранні міри та виду покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_2 злочину, особу винного, відношення до скоєного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність.

Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв тяжкий злочин з необережності.

Як особа обвинувачений ОСОБА_2 характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, до кримінальної відповідальності притягується вперше. З часу скоєння злочину не скоїв нових правопорушень.

Суд також враховує ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_2 не вчиняв жодних заходів по відшкодуванню шкоди потерпілій.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 по справі суд визнає позитивну характеристику обвинуваченого, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого по справі не встановлено.

Незважаючи на наявні пом'якшуючі покарання обвинуваченого обставини, суд виходячи з тяжкості вчиненого злочину, характеру дій обвинуваченого, думки потерпілої, яка наполягала на реальному позбавленні волі, настанні тяжких та незворотніх наслідків у вигляді смерті людини, суд приходить до твердого переконання, шо відсутні будь-які підстави для застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 75 КК України та вважає, що його виправлення можливе лише при призначенні покарання у вигляді позбавленні волі.

Крім цього, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, так як обвинувачений грубо знехтував Правилами дорожнього руху.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 подав суду письмову заяву про застосування до нього положень Закону України «Про амністію в 2014 році», виходячи з того, що на його утриманні є двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_4, з посиланням на наявні в матеріалах справи копії свідоцтв про їх народження. Просив звільнити його як від основного так і додаткового покарання. В судовому засіданні вказану заяву підтримав, що зафіксовано в журналі судового засідання.

Захисник обвинуваченого та прокурор вказане клопотання обвинуваченого підтримали, вважали, що є підстави застосувати до обвинуваченого положення цього закону, та звільнити його від основного та додаткового покарань, як особу, що має на утриманні неповнолітніх дітей, не позбавленої відносно них батьківських прав.

Відповідно до п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 злочин вчинив вперше, вчинений ним злочин з необережності не є особливо тяжким, він має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, відносно яких не позбавлений батьківських прав, не є особою, відносно якої не може бути застосовано акт амністії, бажає бути звільненим від покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2014 році», а тому відповідно до ст. 1 п. "в" Закону України "Про амністію у 2014 році" від 18.04.2014 року, він підлягає звільненню від відбуття як основного так і додаткового покарань.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про амністію у 2014 році", особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

З приводу заперечення потерпілої в судовому засідання про застосування акту амністії відносно обвинуваченого ОСОБА_2, суд зазначає, що виходячи зі змісту Закону України «Про амністію у 2014 році» та Закону України «Про застосування амністії в Україні», згода потерпілої сторони не є підставою для відмови в застосуванні акту амністії до обвинуваченого ОСОБА_2

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 08.07.2013 року (а.с.75-78 т.1) на майно у вигляді автомобіля КАМАЗ 55102, днз. НОМЕР_1, належить скасувати.

Також підлягають стягненню на користь держави з обвинуваченого ОСОБА_2 судові витрати пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 978 грн. 88 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст. 374,376 КПК України, ст. 286 ч.2 КК України, Закону України «Про амністію у 2014 році», - суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначити покарання у вигляді 5 /п'яти/ років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном 2 /два/ роки.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування як основного так і додаткового покарання призначеного йому за цим вироком на підставі п. "в" ст. 1, ст. 14 Закону України "Про амністію у 2014 році".

До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід не обирати.

Речові докази у справі (а.с.130 т.1): автомобіль «КАМАЗ» 55102 д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом СЗАП 8527-01 д.н.з. НОМЕР_2, автомобіль «ФОЛЬКСВАГЕН ТІГУАН» д.н.з. НОМЕР_3, повернути власникам /законним володільцям/.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 08.07.2013 року (а.с.75-78 т.1) на майно у вигляді автомобіля КАМАЗ 55102, днз. НОМЕР_1, належить скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 в рахунок держави 978 грн 88 коп. судових витрат на проведення експертизи.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Згідно зі ст. 376 ч. 6 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд Полтавської області, за виключення оскарження обставин, які ніким не оспорювалися та не досліджувалися в суді.

Головуючий: