10.06.2014

Справа № 434/7115/13-ц

Провадження № 2/434/1126/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/Мотивована частина/

10 червня 2014 року Артемівський районний суд м. Луганська

у складі головуючого судді Морозової С.М.

при секретарі Івановій І.І., Глєбовій Т.А., Тишаковій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» про визнання недійсним кредитного договору,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з дійсним позовом та просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму боргу за кредитним договором у розмірі 16 056,45 доларів США та судові витрати у розмірі 1283,39 грн.

06.12.2013 року позивач звернувся до суду з позовом про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідачів солідарно 24 092,60 доларів США та судові витрати у розмірі 1925,72 грн.

Надалі представник позивача уточнив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідачів солідарно 15450,67 доларів США в перерахунку на гривні у розмірі 123497,21 грн., виходячи з курсу гривні відносно долара станом на 20.09.2013 року - 7.9930 грн.

В судовому засіданні представник позивача уточнив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості в гривнях у розмірі 15450,67 доларів США, виходячи з курсу НБУ станом на день розгляду справи, посилаючись на наступні обставини.

09.09.2008 року між ОСОБА_1 та позивачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав 5870,00 доларів США, але свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконував у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 15450,67 доларів США. З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_2, яка виступила поручителем за договором кредиту був укладений договір поруки від 09.09.2008 року. Відповідачам неодноразово посилалися повідомлення - вимоги про стягнення заборгованості, але до цього часу заборгованість не погашена, тому позивач наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідачів позов не визнав, суду пояснив, що ніяких грошів її довіритель не отримував і представник позивача не надав суду доказів, що дійсно ОСОБА_1 отримав на руки суму кредиту.

31.10.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просить суд визнати недійсним кредитний договір № 152/2008 від 09.09.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Комерційний банк «Експобанк», посилаючись на наступне.

При укладенні вищезазначеного кредитного договору ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» не повідомив ОСОБА_1, що валютні ризики, під час виконання зобов'язань за цим договором, несе споживач; договір не містить в собі порядку зміни Договору, який враховував би інтереси споживача; банк в односторонньому порядку залишив за собою право в будь-який час підвищувати процентну ставку; спірний договір не містить умов або правил, які б регулювали відповідальність банку ні за невиконання, ні за неналежне виконання банком умов договору.

Крім того, 17.03.2009 року ОСОБА_1 повернув транспортний засіб банку і вважав, що витрати, сплачені за придбання автомобілю мають бути сплачені наступним власником автомобіля.

Виходячи з того, що умови спірного кредитного договору є несправедливими, що всупереч принципу добросовісності наслідком є дисбаланс договірних прав та обов'язків, позивач просить суд визнати його недійсним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ЦПК України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 26.08.2008 року ОСОБА_1 звернувся до директора філії «Нивки» ВАТ «КБ «Експобанк» з заявою та просив видати йому кредит на споживчі цілі /на сплату витрат пов'язаних з придбанням транспортного засобу/ у розмірі 5870 доларів США строком на 7 років.

09.09.2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» було укладено договір кредиту № 152/2008 USD, згідно з п.1.1. та п.1.2. ОСОБА_1 отримує кредит у сумі 5870,00 доларів США і сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 20 % річних.

Відповідно до п.1.1. договору кредиту кредит надавався на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності.

Згідно п.1.5. Договору кредиту кредит видавався для споживчих цілей /оплата витрат, пов'язаних з купівлею автомобіля/.

На виконання п.1.1. договору кредиту ОСОБА_1 були видані грошові кошти в розмірі 5870,00 доларів США, що підтверджується заявою про видачу готівки № 44 від 09.09.2008 року, яку підписав сам ОСОБА_1 особисто та вказав дані свого паспорту.

З наданого витягу з реєстру касових документів за 09.09.2008 року вбачається, що 09.09.2008 року був виданий кредит у сумі 5870,00 доларів США за кредитним договором № 152/2008 USD.0

Відповідач ОСОБА_1 згідно п.1.2. договору зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 20 % річних, а також повернути кредит на умовах, що передбачені договором.

П.1.3. Договору кредиту передбачає, що сторонами узгоджено та встановлено строки/терміни повернення кредиту, відповідно до Додатку № 1 до цього договору. Строк користування кредитом закінчується 08.09.2015 року.

Згідно п.3.5. кредитного договору розрахунковим періодом для сплати процентів є період з першого по останнє число місяця, що передує місяцю сплати процентів. Позичальник щомісяця, до 09 числа кожного місяця, сплачує проценти за користування кредитом на рахунок банку. Проценти нараховуються за весь період користування кредитом. Остаточний розрахунок за процентами провадиться одночасно з поверненням кредиту у строки, що зазначені в договорі. Проценти нараховуються, виходячи з кількості днів у році - 360 днів /іноземна валюта/.

Відповідно п.5.1. простроченням повернення кредиту або його частини /при встановлені Банком графіку повернення кредиту/ та/або сплати процентів є порушенням позичальником строків/термінів, що передбачені цим договором або встановлені банком відповідно до цього договору, або передбачені угодами/додатками до цього договору для повернення кредиту та/або процентів.

П.5.2 договору передбачає, що за несвоєчасне повернення кредиту /частини кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує Банку пеню:

- у випадку прострочення не більше ніж 5 робочих днів - у розмірі 0,01 /нуль цілих одна сота/ % від суми боргу за кожний день прострочення;

- у випадку прострочення більше ніж 5 робочих днів - у розмірі 0,2 /нуль цілих дві десятих % / від суми боргу за кожний день прострочення.

З метою забезпечення вищезазначеного договору кредиту між позивачем та ОСОБА_2, а також ОСОБА_1 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 виступала поручителем за договором кредиту перед позивачем.

Відповідно до п.1.2. Договору поруки ОСОБА_2 відповідає перед позивачем, як солідарний боржник у повному обсязі, як і ОСОБА_1, зокрема, за повернення кредиту 5870,00 доларів США у встановлений договором кредиту термін /строк/, сплату процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному договором кредиту, комісійних, згідно з умовами договору кредиту, неустойки у випадку та розмірі, що передбачені договором кредиту.

Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 30.10.2009 року відбулася зміна найменування з Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк».

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк згідно умов договору та закону. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

У відповідності зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Ст.1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором.

Статтями 1050, 1052 ЦК України встановлено наслідки порушення позичальником умов договору позики, які застосовуються і до правовідносин за кредитним договором, згідно яких у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення умов та обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів за договором.

Відповідно до вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

З повідомлення вимоги від 28 вересня 2009 року вбачається, що позивач вимагає від ОСОБА_1 у 30-ти денний строк повернути Банку в повному обсязі кредит, нараховані за його користування проценти, нараховану комісію та інші штрафні санкції. Станом на 25.09.2009 року загальна заборгованість за договором становить 58764,95 грн.

Згідно п.3.7. договору позичальник зобов'язаний за вимогою банку повернути кредит, сплатити належні проценти, інші платежі та штрафні санкції до закінчення строку, встановленого п.1.3 договору, при порушенні строків сплати процентів та/або інших порушень умов цього договору.

З повідомлення вимоги від 30.07.2012 року вбачається, що позивач вимагає від ОСОБА_1 у 30-ти денний строк повернути банку кредит, сплатити належні проценти, інші платежі та штрафні санкції до закінчення строку, встановленого п.1.3 договору, при порушенні строків сплати процентів та/або інших порушень умов цього договору. Станом на 19 липня 2012 року загальна заборгованість за договором становить 16056,45 доларів США.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 20.09.2013 року за відповідачами виникла наступна заборгованість:

- строкова заборгованість за кредитом 2561 долар США 12 центів;

- прострочена заборгованість за кредитом 3250 доларів США 27 центів;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами 4490 доларів США 67 центів;

- пеня за несвоєчасну сплату простроченої заборгованості 2308,25 доларів США;

- пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів 2840 доларів США 36 центів, а всього заборгованість становить 15450,67 доларів США.

Згідно офіційному курсу валют станом на 10.06.2014 року він становить 100 доларів США еквівалент 1182,5829 грн.

Відповідно до ст.554 ЦК України та п.2.1.3. договору поруки передбачено, що у випадку порушення відповідачем ОСОБА_1 договору кредиту відповідач ОСОБА_2 зобов'язана відповідати перед позивачем як солідарний боржник усім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

Ст.543 ЦК України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників /солідарних боржників/ кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором і за договором поруки виконав повністю, відповідачі прострочили виконання грошових зобов'язань за договором кредиту.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, що він не брав готівкою з каси 5870,00 доларів США, оскільки перед отриманням кредиту 26.08.2008 року відповідач написав заяву з проханням надати йому кредит на сплату витрат пов'язаних з придбанням транспортного засобу у розмірі 5870,00доларів США та власноручно підписав її, відповідно заяви на видачу готівки № 44 від 09.09.2008 року отримав 5870,00 доларів США та власноручно підписав її, на протязі деякого часу сплачував цей кредит, тільки в 2013 році звернувся до суду з позовною заявою про визнання кредитного договору недійсним і тільки після того, як банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, про проведення почеркознавчої експертизи питання перед судом не ставив та погоджувався, що саме він підписав заяву на видачу готівки, тому суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно отримав кредит в банку в розмірі 5870,00 доларів США 09.09.2008 року, оскільки ця обставина ним не спростована в судовому засіданні.

Таким чином, суд визнає, що позивач має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів у зв'язку з невиконанням і неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, а також вимагати сплати всіх сум за умовами кредитного договору.

Відповідачі не надали суду будь-яких доказів на спростування вимог позивача і на підтвердження виконання ними тих грошових зобов'язань, за якими позивачем пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості. Відповідачі не спростували і правильності розрахунку заборгованості по кредиту, який суд приймає як достовірний і правильний, оскільки він виконаний посадовими особами, компетентними в даній галузі, у відповідності до умов договору. Підстав ставити під сумнів наданий позивачем розрахунок не має.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк /термін/ його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк /термін/.

Посилання відповідача на те, що 17.03.2009 року він повернув банку транспортний засіб і вважав, що і витрати, сплачені за придбання автомобілю мають бути сплачені наступним власником, суд не приймає до уваги, оскільки відповідач не перевірив свої розрахунки з банком для уточнення суми заборгованості, на листи-повідомлення про дострокове погашення заборгованості, які надсилалися банком на його адресу в 2009р., 2012р. не реагував.

Виходячи з того, що відповідачі не виконують договірні зобов'язання по поверненню тіла кредиту, мають строкову та прострочену заборгованість по тілу кредиту та пені, на направлення банком вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором, заборгованість не погашають, не надали суду жодних доказів, які б свідчили про усунення ними порушень основного зобов'язання щодо повернення грошових коштів, як і не надали доказів, які б спростовували розрахунки заборгованості, надані банком або доказів на підтвердження того, що вони намагалися вирішити питання щодо погашення заборгованості в позасудовому порядку, суд вважає позов підлягає задоволенню.

Згідно з ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства України, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач; договір не містить в собі порядку зміни Договору, який враховував би інтереси споживача; спірний договір не містить умов або правил, які б регулювали відповідальність банку ні за невиконання, ні за неналежне виконання банком умов договору; в кредитному договорі містяться умови, які регулюють внесення змін /доповнень/ та розірвання договору лише в односторонньому порядку і лише в інтересах та з боку банку, договір не містить в собі порядку зміни договору, який би враховував інтереси споживача, ще в момент підписання договору ОСОБА_1 було поставлено в невигідне та таке, що порушує його права становище, банк в односторонньому порядку залишив за собою право у будь-який час підвищувати процентну ставку, договір в цілому суперечить п.9 ч.1 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», умови цього кредитного договору є несправедливими та інше суд до уваги не бере, оскільки відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем порушені умови кредитного договору, кредитні кошти не повернуті, відповідачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти на вкрай невигідних для себе умовах, тому з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 15450,67 доларів США, що еквівалентно 182626,92 грн., виходячи з курсу долара станом на 10.06.2014 року та судові витрати у розмірі 1925,72 грн. відповідно до положень ст.88 ЦПК України.

Ст.215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Ст.236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є нікчемним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у Договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Виходячи з того, що позивачі по зустрічному позову були вільними в укладенні договорів кредиту та поруки, з заявами про порушення своїх прав до відповідача не зверталися, з зустрічним позовом звернулися лише після пред'явлення до них позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним.

На підставі ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 621, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 182626,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати у сумі 1925,72 грн. в рівних частках з кожного.

В задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» про визнання недійсними кредитного договору відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Луганської області шляхом подачі скарги через Артемівський районний суд м. Луганська.

Суддя: