Справа № 22 -6595 від 2007 року Головуючий в 1-й інстанції Ткаченко Н.Ю.
Категорія 21 Доповідач - Осіян О.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" грудня 2007 року. м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - Рудь В.В.
Суддів - Осіян О.М., Ремеза В.А.
при секретарі - Кочковій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці
на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці про стягнення недоплаченої частини одноразової допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці про стягнення недоплаченої одноразової допомоги, та просив стягнути з відповідача 25076, 8 гривень в рахунок недоплаченої страхової виплати одноразової допомоги.
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2006 року із відповідача на користь позивача стягнуто 25076, 8 гривень в рахунок недоплаченої суми страхової виплати одноразової допомоги.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці просить рішення суду скасувати, та відмовити позивачу в задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням по справі нового рішення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 тривалий час працював на шахтах вугільної промисловості, і за висновком МСЕК від 12.07.2005 року йому було встановлено первинно-повторно 60% втрати професійної працездатності, із них первинно 20% внаслідок професійного захворювання, та 40% повторно за професійне захворювання, яке було встановлено у 1996 році.
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці №1991 від 22.07.2005 року позивачу була нарахована одноразова допомога, яка обмежена до виплати чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати, з якої справляються внески до Фонду - 16 400 гривень. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції
послався на те, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачає обмеження суми одноразової допомоги чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати у зв'язку з повторним встановленням висновком МСЕК ступеню втрати стійкої професійної працездатності за інше захворювання, або нещасний випадок.
Але такий висновок суду суперечить вимогам закону, оскільки абзац 1 ч.1 ст.34 Закону визначає порядок визначення суми одноразової страхової допомоги потерпілому при стійкій втраті працездатності внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання. При цьому встановлено обмеження, що розмір одноразової виплати не може перевищувати чотирикратного розміру страхової суми заробітної плати ( доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Розмір граничної суми заробітної плати ( доходу) щорічно визначається Верховною Радою України при затвердженні Державного бюджету.
Абзац 2 ч.2 ст. 34 Закону не є спеціальною нормою стосовно абзацу 1 цієї частини, а тому в даному випадку не застосовується правило про відміну дії загальної норми спеціальною.
Норма абзацу 2 ч.2 ст. 34 Закону не встановлює новий розмір і нові правила визначення розміру одноразової допомоги, а лише порядок перерахунку вже раніше визначеного розміру. Тобто абз.2 ч.2 ст. 34 Закону не встановлює іншого порядку визначення розміру допомоги, а лише порядок його перерахунку при зміні ступеня непрацездатності. Тому обмеження граничного розміру одноразової страхової виплати встановлене абзацом 1 ч.2 ст. 34 Закону, повинно застосовуватися і при перерахунку розміру допомоги.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що одноразова допомога позивачу повинна бути виплачена відповідачем у повному обсязі заподіяної шкоди на підставі Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності, " не грунтується на вимогах законодавства.
Оскільки судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення підлягає скасуванню на підставі п.4 ст. 309 ЦПК України з ухваленням по справі нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці задовольнити.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2006 року скасувати.
В задоволені позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці про стягнення недоплаченої частини одноразової допомоги відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.