Справа №22ц-8132/2007       Головуючий в І інстанції - Самоткан Н.Г.

Категорія 19                Доповідач - Рудь В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропет­ровської області в складі:

Головуючого - Рудь В.В.

суддів  - Ремеза В.А., Осіян О.М.

при секретарі - Кочкова А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною ска­ргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на вироб­ництві та професійних захворювань України в м.Павлограді на рішення Павлоградського міськрайонно-го суду Дніпропетровської області від 12.04.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на вироб­ництві та професійних захворювань України в м.Павлограді про стягнення недоплаченої страхової ви­плати одноразової допомоги, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділення виконавчої дире­кції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Павлограді про стягнення недоплаченої страхової виплати одноразової допомоги.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначила, що тривалий час працювала на ВАТ «Павлогра-двугілля» та за час роботи отримала виробничі травми. На підставі чого, за висновком повторно-первинної МСЕК від 07.02.2002 року їй було встановлено 55% втрати професійної працездатності безс­троково, з яких 5% повторно по травмі від 15.02.1987 року та 50% первинно по травмі від 24.10.2001 ро­ку (а.с.6-7).

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випад­ків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді №795 від 13.03.2002 року їй бу­ла нарахована страхова виплата одноразової допомоги в сумі 19531 грн. і обмежена до виплати чотири­кратним розміром заробітної плати в сумі 6400 грн.

З вказаною сумою воно не згодна, оскільки вважає, що абзацом 2 ст.34 Закону України «Про зага­льнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійно­го захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обмеження страхової виплати одноразової допомоги чотирикратним розміром заробітної плати. В зв'язку з чим, просила стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді недоплачену суму страхової виплати одноразової допомоги в розмірі 13131 грн. (а.с.2-4).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.04.2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та на її користь з Відділення виконавчої дирекції Фонду со­ціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді в рахунок недоплаченої суми одноразової допомоги стягнуто 13131 грн. (а.с.27-28).

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді просить рішення суду відмінити, відмовивши позивачці в задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду по­становлене з порушенням норм матеріального права (а.с.30-32).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеля­ційної скарги та заявлених вимог, заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Розглядаючи справу суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 тривалий час працювала на ВАТ «Павлоградвугілля» та за час роботи отримала виробничі травми. За висновком повторно-первинної МСЕК від 07.02.2002 року їй було встановлено 55% втрати професійної працездатності безс­троково, з яких 5% повторно по травмі від 15.02.1987 року та 50% первинно по травмі від 24.10.2001 ро­ку (а.с.6-7).

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випад­ків на виробництві та професійних захворювань України в М.Павлограді №795 від 13.03.2002 року їй бу­ла нарахована страхова виплата одноразової допомоги в сумі 19531 грн. і обмежена до виплати чотири­кратним розміром заробітної плати в сумі 6400 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про зага­льнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійно­го захворювання, які спричинили втрату працездатності», у зв'язку з повторним встановленням МСЕК вищого ступеня втрати стійкої професійної працездатності, не передбачає можливість обмеження суми одноразової допомоги чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати.

Проте, такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Так, абзац 1 ч.2 ст.34 зазначеного вище Закону встановлює порядок визначення суми одноразової страхової допомоги потерпілому при стійкій втраті працездатності внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання. При цьому встановлено обмеження, що розмір одноразової виплати не мо­же перевищувати чотирикратного розміру страхової суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Розмір граничної суми заробітної пла­ти (доходу) щорічно визначається Верховною Радою України при затвердженні Державного бюджету.

Абзац 2 ч.2 ст.34 Закону встановлю порядок перерахунку одноразової страхової виплати при зміні ступеню працездатності. При цьому виплачується різниця між фактично сплаченою одноразовою випла­тою і новим розміром цієї виплати.

Вказаний абзац 2 ч.2 ст.34 Закону не є спеціальною нормою стосовно абзацу 1 цієї частини, тому в даному випадку не застосовується правило про відміну загальної норми спеціальною.

Норма абзацу 2 ч.2 ст.34 Закону не встановлює новий розмір і нові правила визначення розміру одноразової допомоги, а лише порядок перерахунку вже раніше визначеного розміру. Тобто абзац 2 ч.2 ст.34 Закону не встановлює іншого порядку визначення розміру допомоги, а лише порядок його перера­хунку при зміні ступеня непрацездатності. Тому обмеження граничного розміру одноразової страхової виплати, встановлене абзацом 1 ч.2 ст.34 Закону, повинно застосовуватись і при перерахунку розміру допомоги.

За таких обставин, висновок суду про те, що одноразова допомога позивачці повинна бути випла­чена відповідачем у повному обсязі заподіяної шкоди на підставі Закону України «Про загально­обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не ґрунтується на вимогах законодавства.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому останнє підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України, з постановою по справі нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Павлограді задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.04.2007 року ска­сувати.

ОСОБА_1 в задоволенні позову до Відділення виконавчої дирекції Фонду соці­ального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Павлограді про стягнення недоплаченої страхової виплати одноразової допомоги відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскар­жено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.