ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

            2 листопада 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого     адміністративного суду України в складі:

            головуючого-судді:  Цуркана М.І.,

    суддів: Анеліна С.Є., Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В., Юрченка В.В.,

            при секретарі : Міненку І.М.,

            розглянувши в касаційному судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1на дії управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду  Полтавської області від 7 липня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

           ОСОБА_1  звернувся з касаційною скаргою на рішення Глобинського районного суду  Полтавської області від 7 липня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2004 року у справі за його скаргою на дії управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області .

            Зазначає, що  в березні 2003 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області про перерахування йому пенсії як особі льотного складу повітряних суден цивільної авіації з урахуванням розміру заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за лютий 2003 року, місяць, який передував місяцю звернення його про перерахунок пенсії.

  Посилаючись на те, що суб»єкт оскарження відмовив йому у такому перерахуванні, просив зобов»язати суб»єкта оскарження провести перерахунок пенсії із  застосуванням середньої заробітної плати по народному господарству за лютий 2003 рік та призначити йому пенсію згідно вимог ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення»..

Рішенням  місцевого Глобинського районного суду Полтавської області від 7 липня 2004 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою  апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2004 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення місцевого Глобинського районного суду Полтавської області від 7 липня 2004 року залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на його думку, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, скаржник просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та  апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

             Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що з1987 року позивач перебуває на пенсії за вислугою років як особа льотного екіпажу повітряних суден цивільної авіації.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17 листопада 1999 року передбачено, що дія ст.. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом (Закон набрав чинності з 7 грудня 1999 року).

Оскільки скаржник вийшов на пенсію до 7 грудня 1999 року, то відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17 листопада 1999 року пенсія йому була призначена з 7 грудня 1999 року, а при  розрахунку її максимального розміру використана величина заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за період від грудня 1998 року по листопад 1999 року включно, що відповідає положенням ч.3 ст.53 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою встановлено, що розмір пенсій не може перевищувати дві з половиною величини середньої величини заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія (у даному випадку - 7 грудня 1999 року).

             Постановою Кабінету Міністрів України від 10 лютого 2000 року № 264 “Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден” установлено, що заробіток для обчислення і виплати пенсій зазначеним особам провадиться згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 1996 року № 550.

Підпунктом „в” пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації передбачено, що під час підвищення пенсій відповідно до рішень Уряду України середньомісячний заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до підпунктів "а" і "б" цього пункту, збільшується на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю, з якого перераховуються пенсії, порівняно з середньою заробітною платою працівників народного господарства, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

Оскільки звернення позивача про перерахунок пенсії не пов»язане  з прийняттям Урядом України рішення про підвищення пенсій, то законних підстав для її перерахування позивачу немає.

            Суд першої інстанції правильно встановив, а апеляційний суд обґрунтовано погодився з тим, що позивачу  ОСОБА_1 призначена пенсія за віком у відповідності з вимогами чинного на той період законодавства.

          За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для  скасування постановлених по справі судових рішень відсутні.

           Керуючись ст.ст.210, 220, 221, 223, 224, 230,231 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення Глобинського районного суду  Полтавської області від 7 липня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2004 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                                                                  Цуркан  М.І.

Судді:                                                                                            Амєлін С.Є.

                                                                                                       Кобилянський М.Г.

                                                                                                       Ліпський Д.В.

                                                                                                        Юрченко В.В.          

З оригіналом звірено:

Суддя:                                                                                            Юрченко В.В.