ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2014 р.Справа № 922/1798/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я", м. Харків

до 1. Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", м. Бориспіль , 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 15 178 664,63 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Корюк О.Б., довіреність № 1056/12 від 27.02.2014 р.

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я", м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", м. Бориспіль (1-го відповідача) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків (2-го відповідача), в якій (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 14.05.2014 р. (а.с. 133-135) просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 15 178 664,63 грн. за договором купівлі-продажу №10235 від 04.01.2011 р. та за договором поставки №53201 від 08.01.2014 р. Позивач також просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.

У судовому засіданні та у заяві від 05.06.2014 р. (вх.№18864, а.с. 192) представник позивача позовні вимоги підтримує повністю та просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму основного боргу в розмірі 15 178 664,63 грн. за договором купівлі-продажу № 10235 від 04.01.2011 р. та за договором поставки №53201 від 08.01.2014 р., а також просить суд покласти на відповідачів судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. за подання позовної заяви, судовий збір в розмірі 3 645,00 грн. за подання заяв про забезпечення позову від 14.05.2014 р. та від 27.05.2014 р. (а.с. 140-141, 165-166).

Представник 1-го відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Через канцелярію суду 1-й відповідач подав заперечення на позов від 05.06.2014 р. вх.№18907, в яких позовні вимоги не визнає. Наполягає на тому, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на договір купівлі-продажу № 10235 від 04.01.2011 р., але в накладних, які позивач вказує у заяві про збільшення розміру позовних вимог, підставою поставки товару зазначено договір №53201 від 08.01.2014 р., на виконання умов якого позивачем в період з 08.01.2014 р. по 07.03.2014 р. 1-му відповідачеві було поставлено медтовар. Таким чином, 1-й відповідач вважає, що накладні, на які позивач посилається у заяві про збільшення розміру позовних вимог, свідчать про передачу позивачем у власність 1-му відповідачеві медтовару на підставі договору, який не є предметом позову у даній справі.

Другий відповідач у судове засідання не з'явився. Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2014 р. було задоволено клопотання 2-го відповідача про розгляд справи по суті за відсутності 2-го відповідача. У наданій до суду заяві від 29.05.2014 р. вх.№17950 позовні вимоги не визнає у зв'язку із припиненням строку дії договору поручительства до пред'явлення позивачем до 2-го відповідача претензії щодо погашення заборгованості.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

04 січня 2011 р. між позивачем (постачальник) та 1-м відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №10235, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність 1-го відповідача, а 1-й відповідач зобов'язався прийняти та оплатити готові лікарські засоби (далі - медтовар) в номенклатурі, кількості та по цінам, вказаним в видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 9.2 договору купівлі-продажу № 10235 від 04.01.2011 р. цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2013 р., закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його повне або часткове невиконання (п. 9.3 договору).

Судом встановлено, що 08.01.2014 року між позивачем (продавцем) та 1-м відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки №53201, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність 1-го відповідача, а 1-й відповідач зобов'язався прийняти та оплатити готові лікарські засоби (далі - медтовар) в номенклатурі, кількості та по цінам, вказаним в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 9.3 договору поставки № 53201 від 08.01.2014 р. цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2014 р., закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його повне або часткове невиконання (п. 9.4 договору).

За умовами п.1.2. договорів загальна сума договору визначається сумою усіх поставок медтовару згідно цих договорів.

Додатковою угодою №44 від 27.12.2013 р. до договору купівлі-продажу №10235 від 04.01.2011 р. (а.с. 20) сторони доповнили п.6.1. підпунктом 6.1.35., за умовами якого за здійснення 1-м відповідачем закупки медтовару з 01.12.2013 р. по 27.12.2013 р. в об'ємі на суму не менше п'яти мільйонів грн. 1-му відповідачеві надається знижка в розмірі 489 372,68 грн. від вартості отриманого 1-м відповідачем медтовару за видатковими накладними, вказаними в Акті від 27.12.2013 р.

Крім того, Додатковою угодою №1 від 03.02.2014 р. до договору поставки №53201 від 08.01.2014 р. (а.с. 179) сторони внесли зміни до п.6.1. договору поставки, за умовами якого сторони домовились про те, що за виконання 1-м відповідачем закупки медтовару за період 03.02.2014 р. по 28.02.2014 р. в об'ємі на суму не менше трьох мільйонів п'ятсот тисяч грн. 1-му відповідачеві надається знижка, розмір якої вказано в Акті про надання знижки, що є невід'ємною частиною договору поставки №53201 від 08.01.2014 р.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу №10235 від 04.01.2011 р. та договору поставки № 53201 від 08.01.2014 р., позивач передав у власність 1-відповідачеві медтовар на загальну суму 19 717 393,27 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № 134602 від 19.12.2013 р. на суму 341013,14 грн., № 134639 від 24.12.2013 р. на суму 2202371,8 грн., № 134609 від 25.12.2013 р. на суму 4691420,94 грн., № 134648 від 25.12.2013 р. на суму 176586,00 грн., № 134656 від 25.12.2013 р. на суму 155104,6 грн., № 134644 від 26.12.2013 р. на суму 176586,00 грн., № 134650 від 26.12.2013 р. на суму 163701,41грн., № 134651 від 26.12.2013 р. на суму 3745184,19 грн., № 134655 від 26.12.2013 р. на суму 16872,6 грн., № 134657 від 26.12.2013 р. на суму 288051,4 грн., № 134673 від 26.12.2013 р. на суму 251127,75 грн., № 134635 від 27.12.2013р. на суму 176586,00 грн., № 134645 від 27.12.2013 р. на суму 3515,12 грн., № 134646 від 27.12.2013 р. на суму 52149,6 грн., № 134647 від 27.12.2013 р. на суму 1206735,35 грн., № 134649 від 27.12.2013 р. на суму 144025,7 грн., № 140319 від 18.02.2014 р. на суму 478656,54грн., № 140320 від 18.02.2014 р. на суму 1969,62 грн., № 140321 від 18.02.2014 р. на суму 462853,65 грн., № 140322 від 18.02.2014 р. на суму 3813,68 грн., № 140323 від 18.02.2014 р. на суму 12204,82 грн., № 140324 від 18.02.2014 р. на суму 12212,3 грн., № 140325 від 18.02.2014 р. на суму 1773398,8 грн., № 140327 від 18.02.2014 р. на суму 60378,45 грн., № 140328 від 18.02.2014 р. на суму 214953,96 грн., № 140329 від 18.02.2014 р. на суму 13721,2 грн., № 140364 від 24.02.2014 р. на суму 396872,24 грн., № 140365 від 24.02.2014 р. на суму 121187,52 грн., № 140436 від 04.03.2014 р. на суму 29965,56 грн., № 140437 від 04.03.2014 р. на суму 624467,1 грн., № 140438 від 04.03.2014 р. на суму 14746,13 грн., № 140439 від 04.03.2014 р. на суму 591800,9 грн., № 140441 від 04.03.2014 р. на суму 2090,07 грн., № 140442 від 04.03.2014 р. на суму 11754,32 грн., № 140443 від 04.03.2014 р. на суму 711883,14 грн., № 140448 від 04.03.2014 р. на суму 10203,27 грн., № 140449 від 04.03.2014 р. на суму 2126,3 грн., № 140488 від 07.03.2014 р. на суму 362658,04 грн., № 140490 від 07.03.2014 р. на суму 6478,28 грн. та № 140491 від 07.03.2014 р. на суму 5965,78 грн. (а.с. 26-27, 41-65, 68-120), підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими їх печатками.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу №10235 від 04.01.2011 р. та договору поставки № 53201 від 08.01.2014 р. позивач, з урахуванням Актів про надання знижки (а.с. 21-22, 180), надав 1-му відповідачеві знижку на загальну суму 3 358 667,49 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № 134602 від 19.12.2013 р. на суму 65887,2 грн., № 134639 від 24.12.2013 р. на суму 498858,3 грн., № 134609 від 25.12.2013 р. на суму 1069271,34 грн., № 134648 від 25.12.2013 р. на суму 23049,12 грн., № 134656 від 25.12.2013 р. на суму 1094,22 грн., № 134644 від 26.12.2013 р. на суму 23049,12 грн., № 134650 від 26.12.2013 р. на суму 35265,07 грн., № 134651 від 26.12.2013 р. на суму 725323,41 грн., № 134673 від 26.12.2013 р. на суму 26434,5 грн., № 134635 від 27.12.2013 р. на суму 18588,00 грн., № 134647 від 27.12.2013 р. на суму 127024,77 грн., № 140319 від 18.02.2014 р. на суму 105509,35 грн., № 140320 від 18.02.2014 р. на суму 219,86 грн., № 140321 від 18.02.2014 р. на суму 94358,91 грн., № 140323 від 18.02.2014 р. на суму 1339,95 грн., № 140325 від 18.02.2014 р. на суму 416211,77 грн., № 140327 від 18.02.2014р. на суму 9866,87 грн., № 140328 від 18.02.2014р. на суму 14092,54 грн., № 140364 від 24.02.2014 р. на суму 97625,43 грн. та № 140438 від 04.03.2014 р. на суму 5597,76 грн.

Згідно з частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.6.1. договорів 1-й відповідач зобов'язався оплатити поставлений медтовар на умовах відстрочки платежу на протязі 55-ти календарних днів з дати поставки відповідної партії медтовару.

З матеріалів справи судом встановлено, що ПрАТ "Альба Україна" (1-й відповідач) медтовар отримало, але оплатило його вартість частково в розмірі 1 180 061,1 грн. за видатковою накладною № 134639 від 24.12.2013 р. (знижка - 498 858,3 грн.), що підтверджується банківською випискою від 17.04.2014 р. (а.с. 193-194) .

Таким чином, судом встановлено, що ПрАТ "Альба Україна" (1-й відповідач) за поставлений позивачем товар розрахувалося частково, внаслідок чого у 1-го відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в розмірі 15 178 664,68 грн. (19 717 393,27 грн. поставлений товар - 3 358 667,49 грн. знижка - 1 180 061,1 грн. сплата = 15 178 664,68 грн.) При цьому позивач у позові просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 15 178 664,63 грн. Суд, виходячи з визначених позивачем меж позовних вимог, розглядає вимоги про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №10235 від 04.01.2011 р. та договором поставки № 53201 від 08.01.2014 р. у заявленому позивачем розмірі - 15 178 664,63 грн. (розрахунок на а.с. 157).

Суд не погоджується з твердженнями 1-го відповідача про те, що накладні, на які посилається позивач у заяві про збільшення розміру позовних вимог (а.с.41-65, 68-120), свідчать про передачу позивачем у власність 1-му відповідачеві медтовару на підставі договору №53201 від 08.01.2014 р., який не є предметом позову у даній справі. Відхиляючи дані твердження, суд виходить з такого.

12.05.2014 року позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з 1-го відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 15 178 664,63 грн.

В пункті 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" суд касаційної інстанції зазначив, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір,- з обов'язковим зазначенням про це, як у вступній, так і в описовій частині рішення.

З огляду на викладене, судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог як таку, що не суперечить вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

29 травня 2014 року позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, в тому числі засвідченої копії договору поставки № 53201 від 08.01.2014 року.

Суд задовольнив клопотання позивача та долучив до матеріалів справи додані позивачем докази, в тому числі засвідчену копію договору поставки № 53201 від 08.01.2014 року, оскільки вважає, що позивач вправі, не змінюючи первісних обставин, доповнити позов новими обставинами та надати докази на їх підтвердження.

Аналогічну правову позицію викладено в пункті 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем норми права.

З матеріалів справи також вбачається, що 03.12.2013 р. між позивачем (кредитором) та 2-м відповідачем (поручителем) було укладено договір поручительства б/н (а.с. 23-25), за умовами п.1.1. якого 2-й відповідач зобов'язався виконати всі зобов'язання 1-го відповідача ПрАТ "Альба Україна" (боржника), що виникли за договором купівлі-продажу №10235 від 04.01.2011 р. (далі - Основний договір), укладеним між позивачем та 1-м відповідачем.

За умовами п.2.2. договору поручительства 2-й відповідач несе відповідальність перед позивачем за виконання 1-м відповідачем зобов'язань з оплати товару за договором купівлі-продажу №10235 від 04.01.2011 р. (далі - Основний договір), укладеним між позивачем та 1-м відповідачем.

В п.2.3. договору поручительства сторони узгодили, що строк виконання зобов'язання 1-м відповідачем за договором купівлі-продажу №10235 від 04.01.2011р. становить 55 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За умовами п.3.1. договору поручительства відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем за неналежне виконання 1-м відповідачем забезпеченого зобов'язання.

Згідно з п.3.2. договору поручительства 2-й відповідач забезпечує виконання зобов'язання по Основному договору (договору купівлі-продажу №10235 від 04.01.2011 р.) у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 5.4.1. договору поручительства передбачено, що у випадку невиконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №10235 від 04.01.2011 р. позивач має право в п'ятиденний строк звернутись до 2-го відповідача з вимогою про виконання таких зобов'язань.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2014 р. у даній справі було зобов'язано позивача надати до суду вимогу до поручителя, передбачену пунктом 5.4.1. договору поручительства б/н від 03.12.2012 р.

Позивач вимоги ухвали суду від 29.05.2014 р. щодо надання вимоги, передбаченої пунктом 5.4.1. договору поручительства б/н від 03.12.2012 р., не виконав, вимогу до суду не надав.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи той факт, що позивач із вимогою про виконання зобов'язання у передбачений договором строк до поручителя (2-го відповідача) не звернувся, суд вважає поруку за вказаним договором поручительства такою, що припинена (ч. 4 ст. 559 ЦК України).

При цьому слід зазначити, що предметом договору поручительства б/н від 03.12.2012 р. є виконання 2-м відповідачем усіх зобов'язань 1-го відповідача ПрАТ "Альба Україна" (боржника), які виникли лише за договором купівлі-продажу №10235 від 04.01.2011 р., укладеним між позивачем та 1-м відповідачем.

Враховуючи вищевикладені обставини, норми закону та умови договору поручительства б/н від 03.12.2012 р., суд вважає позовні вимоги щодо солідарного стягнення з обох відповідачів заборгованості в розмірі 15 178 664,63 грн., яка утворилась за договором купівлі-продажу № 10235 від 04.01.2011 р. та за договором поставки №53201 від 08.01.2014 р. неправомірними і такими, що не підлягають задоволенню. Разом з тим, суд вважає, що заборгованість в розмірі 15 178 664,63 грн. підлягає стягненню з 1-го відповідача.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову від 27.05.2014р. за вх.№17670 (а.с. 165-166) шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать 1-му відповідачеві в межах розміру позовних вимог, а саме: в розмірі 15 178 664,63 грн., які знаходяться на п/р 26006200719018 у ПАТ "Сітібанк" м. Київ, МФО 300584, суд дійшов висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Під час розгляду даної справи судом вже було задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачам в межах розміру позовних вимог, а саме: в розмірі 15 178 664, 63 грн., про що винесено відповідну ухвалу господарського суду Харківської області від 14.05.2014 р. (а.с. 149-152).

Дослідивши додані до заяви докази, суд дійшов висновку про те, що позивач документально не підтвердив наявності достатніх підстав для вжиття додаткових заходів до забезпечення позову та не довів, що невжиття таких додаткових заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. За таких обставин, у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову від 27.05.2014 р. вх.№17670 (а.с. 165-166) слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 525, 526, 553, 554, 559, 655, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, Київська область, 08300, код ЄДРПОУ 22946976, п/р 26001007179801 в ПАТ "Омега Банк", МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я" (вул. Шевченка, 22, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 31437750, п/р 26009962505315 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851) заборгованість в розмірі 15 178 664,63 грн., судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. за подання позовної заяви та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Повне рішення складено 10.06.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко