Справа № 427/2755/13-ц
Провадження № 2/427/46/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.06.2014 року
Свердловський міський суд Луганської області у складі:
одноособово судді Александриної І.О.,
при секретарі с/з ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Свердловського міського суду Луганської області в місті Свердловську Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю, просить суд усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_3 звільнити частину його житлового помешкання та повернути йому ключі та документи від квартири. Мотивує позовні вимоги тим, що він проживав з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, за час спільного життя ними була приватизована однокімнатна квартира, загальною площею 19,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Свердловської міської ради від 18 січня 2012 року, вказане житло належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках.
Також ОСОБА_2 вказує, що в подальшому їх шлюб було розірвано та ОСОБА_2 стала самостійно проживати в їх квартирі, змінила вхідний замок на дверях, не віддає йому правовстановлюючі документи на квартиру, перешкоджає йому, як власнику володіти, користуватися та розпоряджатися квартирою.
Такі дії ОСОБА_3, ОСОБА_2 вважає незаконними, оскільки відповідно ст.321 ч.1 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.
Крім того, до суду із зустрічним позовом звернулася ОСОБА_3 до ОСОБА_2, уточнивши свої вимоги просить суд припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на всю квартиру та надати їй можливість сплатити ОСОБА_2 1/2 частину вартості спірної квартири в розмірі 16394,00 грн.; вирішити питання про примусове виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_2 із спірної квартири; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати та витрати, пов'язані з отриманням правової допомоги.
Зустрічний позов ОСОБА_3 мотивує тим, що під час перебування її у шлюбі з ОСОБА_2, їй, як молодому спеціалісту, надали однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яку було приватизовано ними на правах спільної часткової власності по 1/2 за кожним. На теперішній час шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано.
Також ОСОБА_3 зазначає, що проживати в однокімнатній квартирі з ОСОБА_2 вона не може, оскільки він бив її, псував її майно, пошкоджував майно в квартирі: вибивав двері, розтрощив унітаз. До теперішнього часу він погрожує їй, не дає спокійно жити, поводить себе агресивно.
Відповідно до ст.365 ЦК України право власності на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Позивач вважає, що оскільки однокімнатна квартира, загальною площею 19,9 кв.м., з технічної точки зору не може бути поділена, спільне володіння і користування з ОСОБА_2 спірною квартирою є неможливим, тому можливе припинити право власності ОСОБА_2 на його частку в спірній квартирі, виплативши йому вартість цієї частки та визнавши за нею право власності на всю квартиру, разом з цим вирішити питання про його виселення та зняття з реєстрації за адресою спірної квартири.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 ОСОБА_5 вказав, що вимоги ОСОБА_2 є законними, ОСОБА_2 є власником спірної квартири, а так не може бути позбавлений права користування, розпорядження своїм майном, тому вимоги повинні бути задоволені в повному обсязі. Проте, зустрічний позов не може бути задоволений, оскільки є необґрунтованим.
Представник ОСОБА_3 ОСОБА_6 в судовому засіданні вказала, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки проживання в однокімнатній квартирі двох сторонніх на цей час людей неможливе. Також зазначила, що технічні дані квартири не дозволяють поділити її в натурі. ОСОБА_3 перераховані на рахунок ТУ ДСА в Луганській області гроші за 1/2 частину вартості спірної квартири, що дозволяє суду задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та припинити його право власності на частку в спірній квартирі, виплативши йому вартість цієї частки та визнавши за нею право власності на всю квартиру. Тому просила позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.
Суд, вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
Виходячи з положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що 15 вересня 2007 року між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, був зареєстрований шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Свердловського міського управління юстиції, про що було зроблено актовий запис за № 529. Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 01 червня 2012 року шлюб було розірвано.
27 грудня 2007 року ОСОБА_3 був виданий ордер № 333562, на підставі рішення виконкому Свердловської міської ради № 528, на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 11,8 кв.м.
За час перебування у шлюбі сторонами була приватизована квартира за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Свердловської міської ради від 18 січня 2012 року, витягу про державну реєстрацію прав, виданого 18 травня 2012 року КП «Свердловське МБТІ», вказане житло належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частині кожному.
Згідно ст.356 ЦК України, власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
А згідно з ч.2 цієї ж статті, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Згідно звіту № 313-5/04-13 про вартість майна - однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, вбачається, що вартість майна складає 32 788,77 грн.
ОСОБА_3 на депозит територіального управляння державної судової адміністрації в Луганській області була внесена сума у розмірі 16394,00 грн., в якості грошової компенсації вартості 1/2 частини спірної квартири.
Крім того, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 426/24 від 24.03.2014 року, з технічної точки зору спірна квартира не підлягає поділу в натурі з виділом 1/2 частини.
Загальна площа спірної квартири складає 19,9 кв.м., тобто з урахуванням часток кожного співвласників припадає по 9,95 кв.м. загальної площі однокімнатної квартири.
В судовому засіданні сторони не заперечували, що дотепер між ними існують неприязні стосунки, що також було підтверджено показаннями свідка ОСОБА_3.
Аналіз ст.365 ЦК України свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Таким чином, суд вважає, що оскільки частка ОСОБА_2 у спірній квартирі не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, те, що припинення його права власності на неї не завдасть істотної шкоди його інтересам або інтересам інших осіб, а також те, що ОСОБА_3 внесено вартість частки ОСОБА_2 у спільному майні на відповідні депозитні рахунки, суд вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_3 щодо припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку спірної квартири.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 внесено кошти на депозитні рахунки, розмір яких відповідає частці спірної квартири, право власності ОСОБА_2 на яку припиняється за рішенням суду, суд вважає правильним одночасно з припинення права власності ОСОБА_2, визнати право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину спірної квартири, оскільки у інший спосіб оформлення прав позивача на цю частку неможливе.
Позовні вимоги ОСОБА_3 про виселення ОСОБА_2, заявлені одночасно з вимогами про припинення права власності та визнання права власності, на думку суду є передчасними, можуть бути розглянуті після оформлення позивачем своїх прав на частку, право власності ОСОБА_2 на яку припинено та наявності перешкод з боку останнього щодо вивільнення квартири.
За підстав, що зазначені вище вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.
На підставі ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 не додано до матеріалів справи довідку про фактичну сплату гонорару та немає переліку та розрахунку виконаних робіт щодо надання правової допомоги з визначенням розміру ціни послуг та порядку розрахунку.
За таких обставин, не має підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат за надання їй правової допомоги.
Між тим, згідно зі ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому суд вважає правильним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1048,98 грн.
На підставі викладеного, керуючись 10,11,60, 88, 213-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням залишити без задоволення.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна задовольнити частково.
Припинити право власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на 1/2 частку однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, виплативши ОСОБА_2 вартість 1/2 частки квартири в сумі 16394,00 грн. з рахунку № 37318003000730 територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, 1048,98 грн. судових витрат.
Повний текст рішення викладений 10 червня 2014 року.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Луганської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ І.О.АЛЕКСАНДРИНА