ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

                                                              

 

 

  

У Х В А Л А

 

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

 29 листопада 2006 року                                                             м. Київ

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді  Цуркана М.І.

       суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,Юрченка В.В., Ліпського Д.В.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районний суду м. Львова від 21 грудня 2004 року та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 березня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату про визнання права на перерахунок пенсії, 

 

В С Т А Н О В И Л А :

 

       У липні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом про зобов'язання Львівського обласного військового комісаріату перерахувати раніше призначений розмір пенсії.

 

       Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2004 року позов ОСОБА_1. задоволено в частині стягнення на користь позивача щомісячної премії в розмірі 33,3% окладу за підтримання бойової готовності. В решті позовних вимог відмовлено.

           

      Рішенням апеляційного суду Львівської області від 21 березня 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення на користь ОСОБА_1. щомісячної премії в розмірі 33,3% окладу за підтримання бойової готовності. В іншій частині рішення залишено без змін.

 

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач   звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який направив її разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.

 

 В касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки, на його думку, суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, а саме : Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців…» та неповно  з'ясували обставини справи.

 

       Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального закону, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч.2 ст.220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постановлених по справі судових рішень.

 

       Згідно з п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року  № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

 

         Наведене свідчить про те, що вказані позивачем надбавки відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби і звільнені після їх запровадження. Під час проходження служби позивач вказаних надбавок не отримував, оскільки звільнений до їх запровадження, а тому дія вищевказаних нормативних актів на нього не поширюється.

 

         Щодо  нової  редакції ч.3 ст.43 зазначеного Закону, де йдеться  про  нарахування пенсії з  розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, куди включаються оклади за посадою, військові (спеціальні) звання, процентна надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством" та  п.2 Перехідних положень до Закону України «Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх  справ та деяких інших осіб", який передбачає право на перерахунок пенсії з урахуванням зазначеного положення Закону,  то вони  набирають  чинность з 1 січня 2005 року і  не мають зворотньої сили.

 

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №452 від 06 квітня 1998 року «Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців», якою затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачуються щомісячно, премія не відноситься до додаткових видів грошового забезпечення.

 

         Оскільки оскаржувані судові рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

 

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230 , ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів  -

                                          У Х В А Л И Л А :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Личаківського районний суду м. Львова від 21 грудня 2004 року та  ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 березня 2005 року - залишити без змін.

 

Ухвала  є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

 

 

          ГОЛОВУЮЧИЙ :                                 М.І. Цуркан

 

                          СУДДІ :                                 С.Є. Амєлін

 

                                                                    М.Г. Кобилянський

 

                                                                    В.В. Юрченко

 

                                                                    Д.В. Ліпський