АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 554/4400/14-ц
Номер провадження 22-ц/786/1949/14
Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В.
Доповідач Кривчун Т. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Кривчун Т.О.
Суддів: Карнауха П.М., Пилипчук Л.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу
за апеляційною скаргою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі-ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»)
на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2014 року
за заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (боржник ОСОБА_1)
по справі за заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення боргу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2014 року відмовлено ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у поновленні строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
В апеляційній скарзі ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить ухвалу місцевого суду скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначають, що 31.05.2012 року зверталися до місцевого суду із заявою про видачу судового наказу, однак дане звернення було проігнороване, та не видано підприємству вказаного судового наказу в межах строку його пред'явлення до виконання. Даний наказ вони отримали лише 05.03.2014 року, після закінчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що судовим наказом Октябрського районного суду м. Полтави №2н-691/10 від 01 вересня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 2361,80 грн., а також 30,00грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 25,50грн. судового збору.
Визначено щодо видачі стягувачу судового наказу після набрання ним законної сили.
Судовий наказ набрав законної сили 01 листопада 2010 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції станом на дату видачі судового наказу, виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред»явлені до виконання протягом трьох років.
Разом із тим, як зазначено у судовому наказі, він може бути пред»явлений до виконання протягом трьох днів з наступного дня після набрання ним законної сили (а.с.22).
30.05.2012 року заявник звернувся до суду з клопотанням про видачу судових наказів, винесених Октябрським районним судом м. Полтави у 2010 році, у тому числі і щодо боржника ОСОБА_1 (лист від 30.05.2012 року за №19/17-4432-4, а.с.23), проте зазначене клопотання місцевим судом залишено без реагування.
Судовий наказ отриманий ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» лише 05.03.2014 року, про що зафіксовано на обкладинці справи.
Заборгованість, стягнута згідно судового наказу, боржником не погашена.
03.04.2014 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Як зазначалося вище, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11.04.2014 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відмовлено у поновленні строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, місцевий суд виходив із того, що заявник не надав доказів поважності причин пропуску строку, та зазначив, що заявник не вчинив жодної дії щодо намагання отримати виконавчий документ в суді протягом тривалого часу.
Такий висновок суду не відповідає нормам чинного цивільно-процесуального законодавства, а тому є помилковим, виходячи з наступного.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Частиною першою статті 106 ЦПК України встановлено, що у разі ненадходження від боржника заяви про скасування судового наказу протягом трьох днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання.
Судовий наказ є особливою формою судового рішення та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно до вимог ч.2 ст.24 ЗУ «Про виконавче провадження» (далі також-Закон) стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення попущеного строку до суду, який видав відповідний виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч.1 ст.371 ЦК України).
Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 04.11.2010 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.
Як зазначено вище, за змістом ч.1 ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції чинній на час видачі судового наказу стягувачеві, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом 3-х років, якщо інше не передбачено законом.
Внаслідок внесених Законом України " Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» від 4 листопада 2010 року N 2677-VI змін до Закону останній було викладено в новій редакції від 08.03.2011 року, пунктом 2 ч.1 статті 22 якої передбачено, що інші виконавчі документи (окрім зазначених у п.1 ч.1 даної статті) можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
З матеріалів справи вбачається, що місцевий суд не виконав приписи ст.106 ЦПК України, що також відображені у п.4 судового наказу, відповідно до якого судовий наказ після набрання ним законної сили необхідно видати стягувачу.
Так, у відповідності до вимог ст.104 ЦПК України копію судового наказу разом з додатками було надіслано боржникові рекомендованим листом із повідомленням 31.08.2010 року та одержано ним 18.10.2010 року, що підтверджується його особистим підписом (а.с.19).
Оскільки протягом установленого законодавством строку заява про скасування судового наказу від боржника ОСОБА_1 не надійшла, то, у відповідності до статті 106 ЦПК України судовий наказ набрав законної сили з 01 листопада 2010 року, про що є відповідна відмітка на оригіналі наказу, який міститься у матеріалах справи.
Разом із тим у справі відсутні докази на підтвердження того, що судовий наказ після набрання ним законної сили видавався (направлявся) стягувачеві для пред»явлення його до виконання, як це передбачено частиною першою статті 106 ЦПК України.
Таким чином, місцевим судом допущено порушення норм процесуального права, зокрема, положень ч.1 ст.106 ЦПК України в частині направлення судового наказу стягувачеві після внесення до нього відповідної відмітки про дату набрання ним законної сили.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо пропуску стягувачем строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання без поважних причин, є передчасним.
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду та вважає, що заявнику ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» необхідно поновити строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання, який встановити терміном в один рік, починаючи з 05.03.2014 року, - з дня отримання стягувачем судового наказу.
Відповідно до п.2 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Керуючись ст.303, п.2ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, ст.ст.315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», - задовольнити частково.
Ухвалу Октябрського районого суду м. Полтави від 11 квітня 2014 року, - скасувати.
Поновити Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» річний строк для пред'явлення до виконання судового наказу №2-н-691/10 від 01.09.2010 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, який обраховувати з 05 березня 2014 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О. Кривчун
СУДДІ /підпис/ П.М. Карнаух
/підпис/ Л.І. Пилипчук
ЗГІДНО:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Т.О. Кривчун