ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - судді Цуркана М.І. ,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В., Ліпського Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого Менського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2004 року та на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2004 року по справі за його скаргою на рішення службової особи УПФУ в Сосницькому районі, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2004 року ОСОБА_1 ( далі - позивач ) звернувся до суду зі скаргою до Управління Пенсійного фонду України ( далі УПФУ ) в Сосницькому райні, в який просив рішення УПФУ в Сосницькому районі про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку №2 недійсним та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію на пільгових умовах згідно Списку №2.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2004 року залишено без змін рішення Менського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2004 року, яким в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який направив її разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, а справу передати на новий судовий розгляд, оскільки суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, а саме : не прийнято до уваги рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 30 листопада 1994 року, зроблено помилкове посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи , колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача, з 12 січня 1972 року по 4 лютого 1973 року, він працював на посаді техніка-будівельника, з 5 лютого 1973 року по 24 лютого 1973 року - завгоспом. З 25 лютого 1973 року по 1 січня 1974 року- старшим інженером бази постачання. З 2 січня 1974 року по 21 січня 1974 року- завідуючим приймальним пунктом гуми, з 22 січня 1974 року по 31 грудня 1975 року- інженером експлуатації автомашин автопарку та з 1 січня 1976 року по 23 квітня 1979 року -техніком-будівельником райоб'єднання. Відповідно до пільгових довідок, виданих ВАТ «Сосницький райагротехсервіс» за НОМЕР_1 позивач працював майстром будівельних та монтажних робіт в Сосницькому РО «Сільхозтехніка», правонаступником якого являється ВАТ «Райагротехсервіс» з 12 січня 1972 року по 23 квітня 1979 року, але відповідно до проведеної перевірки, підтверджується робота на посадах, вказаних в його трудовій книжці, про що 22 жовтня 2003 року складено акт з участю головного бухгалтера ВАТ «Сосницький райагротехсервіс».
Судами не прйнято до уваги рішення Сосницького районного суду від 30 листопада 1994 року, яким встановлено факт роботи ОСОБА_1 у Сосницькому райоб'єднані «Сільгосптехніка» на посаді майстра будівельних та монтажних робіт у період з 12 січня 1972 року по 23 квітня 1979 року. При цьому суди зробили всновки протилежного змісту, посилаючись на інші джерела інформації про роботу ОСОБА_1 у зазначений вище період, а саме : записи у трудовій книжці ОСОБА_1 та акт «перевірки обгрунтованості видачі та змісту довідки на пільгове пенсійне забезпечення».
Відповідно до положень ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ.
Враховуючи наведені вимоги закону, суди повинні були перевірити : чи набрало зазначене рішення суду законної сили, чи не скасовувалося у касаційному порядку або у порядку судового нагляду.
Крім того, поза увагою судів залишилося питання про виконання даного судового рішення, на підставі якого мали бути винесені відповідні зміни до записів у трудовій книжці ОСОБА_1
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази та встановлювати обставини, які не досліджувалися та не встановлювалися судами першої та апеляційної інстанції ( ч.1 ст.220 КАС України ), а тому не може усунути допущену непоавноту встановлення обставин справи.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо даказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, яким у даній справі є Управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області.
Враховуючи те, що зазначені порушення судом першої та апеляційної інчтанції могли призвести до неправильного вирішення справи і неможуть бути усунені судом касаційної інстанці, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постановлених по справі судових рішення з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити
Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2004 року та рішення місцевого Менського районного суду Чернігівської області від 17 липня 2004 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ : М.І. Цуркан
СУДДІ : С.Є Амєлін
М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко
Д.В. Ліпський