Справа №295/20304/13-ц

Категорія 52

2/295/260/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2014 року м. Житомир

Богунський районний суд м.Житомира у складі:

головуючого судді - Кузнєцова Д.В.,

при секретарі с/з - Никончук М.С.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПО "Житомирський кооперативний ринок" про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 11.12.2013 року звернувся до суду із даним позовом в якому зазначив, що із 15.02.2000 року по 25 серпня 2010 року працював на посаді охоронника ПО «Житомирський кооперативний ринок». За час роботи на підприємстві відповідач недоплачував заробітну плату за понадурочну робочу, а після того як він із іншим охоронником ОСОБА_3 дізнались про це і підняли питання про оплату понадурочної роботи, то позивачів було звільнено з роботи на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. Посилаючись на постанову прокуратури Житомирської області від 13.03.2012 року, рішення Апеляційного суду Житомирської області від 03.04.2013 року та журнал прийому-здачі чергувань за період роботи у відповідача із 23.08.2002 по 22.04.2006 року просив стягнути із ПО «Житомирський кооперативний ринок» на свою користь заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексації в сумі 28 735 грн. 29 коп., зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити до Пенсійного фонду України 14 157 грн. 23 коп. та 5 070 грн. 91 коп. до податкової інспекції, а також стягнути із відповідача 100 000 грн. моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_3 звернувся 11.12.2013 року до суду із позовом в якому зазначив, що із 04.10.2002 року по 31 серпня 2010 року працював на посаді охоронника ПО «Житомирський кооперативний ринок». Посилаючись на ті ж самі підставі й обставини, що й позивач ОСОБА_2 просив суд стягнути із ПО «Житомирський кооперативний ринок» на свою користь заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексації в сумі 28 835 грн. 88 коп., зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити до Пенсійного фонду України 14 157 грн. 23 коп. та 5 070 грн. 91 коп. до податкової інспекції, а також стягнути із відповідача 100 000 грн. моральної шкоди (а.с.45-47).

Ухвалою суду від 04.02.2014 року за клопотанням позивача ОСОБА_2 обидва позови були об'єднані в одне провадження та справі присвоєний спільний номер (а.с. 43).

Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у власних позовних заявах, та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в задоволенні позовних вимог позивачів просив відмовити, посилаючись на відсутність достатніх доказів заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також на те, що журнал прийому-здачі чергувань за період роботи із 23.08.2002 по 22.04.2006 року, на який посилаються позивачі як на основний доказ, попав до позивачів незаконним шляхом, а відтак є неналежним доказом. Окрім того зазначив, що жодна перевірка по факту порушення трудового законодавства відповідачем відносно позивачів за період 2002-2006 років, а ні прокуратурою, а ні державною інспекцією праці не проводилась.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши та вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 15.02.2000 року, а позивач ОСОБА_3 04.10.2002 року були прийняті на роботу на посаду охоронника-контролера СП - Управління кооперативними ринками ОСС та міської кооперативної торгівлі, яке 11.07.2003 року було перейменоване в ПО «Житомирський кооперативний ринок». 01.01.2005 року позивач ОСОБА_2, а 15.10.2002 року позивач ОСОБА_3 були переведені на посаду охоронника вищевказаного підприємства.

На підставі наказу № 64 від 25.08.2010 року позивач ОСОБА_2 та наказу №66-к від 31.08.2010 року позивач ОСОБА_3 були звільнені з посади охоронника за власним бажанням згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами в трудових книжках позивачів (а.с.8-10, 52-58).

Відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Відповідно до ст. 62 КЗпП України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61).

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що фактично основним доказом, на який посилаються позивачі як на підставу своїх вимог, є журнал рапортів здачі та прийому чергувань, який згідно відомостей, що містяться в ньому, був розпочатий 23.08.2002 року та закінчений 22.04.2006 року.

Натомість даний журнал, що був оглянутий в судовому засіданні, не може розглядатись в якості належного та допустимого доказу. Незважаючи на те, що журнал був прошнурований та пронумерований та містив печатку та підпис певної особи, вищевказані ознаки не дають можливості встановити, що журнал був заведений і вівся певними посадовими особами відповідача відповідно до їх посадових обов'язків, а наявні в ньому відомості відповідають дійсності. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував належність даного журналу ПО "Житомирський кооперативний ринок". Крім цього, позивачі не змогли пояснити суду, яким саме чином даний журнал і при яких обставинах потрапив до них на руки, до того ж вказуючи у власних позовних заявах, що відповідач знищив журнали прийому-здачі чергувань.

Суд також не приймає до уваги твердження позивачів, що постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.03.2012 року, винесеною старшим прокурором прокуратури Житомирської області Грищенком Ю.М., встановлений факт цілодобової або понаднормової роботи позивачів за період із 2002 по 2006 роки оскільки виходячи із змісту постанови вбачається, що вона стосувалась періоду роботи позивачів у відповідача виключно із 2006-го по 2010 роки.

Окрім цього, судом враховується й той факт, що позивачі в судовому засіданні самі зазначили, що жодної перевірки порушень трудового законодавства відповідачем за час їх роботи за період із 2002 по 2006 роки в рамках меж заявлених позовних вимог, жодний орган чи уповноважена посадова особа не проводила, а наявний в них журнал рапортів здачі та прийому чергувань нікому не передавався і в них не витребовувався.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення із ПО «Житомирський кооперативний ринок» на користь позивачів заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексації суд приходить до висновку про необхідність відмови й в задоволенні решти позовних вимог, оскільки вони є похідними і прямо пов'язані із вимогами щодо стягнення боргу по зарплаті.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 50, 62, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя