ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

21 грудня 2006 року

м. Київ

   

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

 

Головуючого	Цуркана М.І.
Суддів:	Амєліна С.Є.
	Кобилянського М.Г.
	Ліпського Д.В.
	Гуріна М.І.

 

при секретарі судового засідання Мудрицькій Ю.В.,

за участю заявника ОСОБА_1,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Оболонського районного суду м. Києва

 

 

у с т а н о в и л а :

 

         У липні 2004 року  ОСОБА_1 оскаржив в суді дії Оболонського районного суду м. Києва.

         Зазначав, що цим судом розглянута  цивільна справа за його (ОСОБА_1) позовом до Інституту харчової хімії та технології НАН України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, надання  відпусток, днів відпочинку, забезпечення умов праці.

         24 березня 2004 року ним  подано голові суду клопотання про видачу посвідчених копій 45 документів, що були у справі.

         30 квітня 2004 року працівники архіву суду запропонували отримати 2 посвідчені та 43 не посвідчені  ксерокопії документів, однак не видали їх.

         Листом від 6 травня 2004 року виконувачем обов'язків голови суду відмовлено у видачі 43 посвідчених копій документів, а 12 травня 2004 року, за вказівкою голови суду, йому видано 2 посвідчених та 43 не посвідчених копії запитуваних документів.

         Посилаючись на те, що  діями суб'єкта оскарження порушені конституційні права на отримання інформації і процесуальні права на отримання ухвал та інших документів, що є у справі, - просив такі дії визнати неправомірними та зобов'язати Оболонський районний суд м. Києва видати посвідчені копії 43 документів.

         У процесі розгляду скарги ОСОБА_1 доповнив вимоги і просив визнати неправомірними дії та бездіяльність суб'єкта оскарження пов'язані з відмовою у реєстрації та залишенням без відповідей його усних звернень до суду від 5, 12, 28 травня 2004 року.

         Рішенням апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2004 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення апеляційним  судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення останнього скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення  заявника, перевіривши  доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами  ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановлене судове рішення цим вимогам, як і вимогам ст.202 ЦПК України 1963 року, щодо законності та обґрунтованості, не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходив з того, що 30 квітня 2004 року ОСОБА_1 відмовився отримувати виготовлені на його прохання документи, у тому числі посвідчені копії 2 судових ухвал, а 12 травня 2004 року зазначені документи отримав.

Суд вважав безпідставною вимогу про посвідчення документів, які не відносяться до процесуальних, а неналежна якість деяких з копій не порушила прав ОСОБА_1, оскільки він не позбавлений можливості отримати документи повторно.

Крім того, суд зазначив, що всі звернення ОСОБА_1 вирішені у відповідності із вимогами Закону України «Про звернення громадян».

Проте, такі висновки не ґрунтуються на повному і всебічному з'ясуванні дійсних обставин справи і не узгоджуються з нормами матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини.

Так, ч.1 ст.99 ЦПК України (тут і далі ЦПК 1963 року) передбачено право осіб, які беруть участь у справі одержувати копії рішень, ухвал, постанов і інших документів, що є у справі.

              Право громадянина на звернення до органів державної влади із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення закріплені і у ст.1 Закону України «Про звернення громадян», а у ст.19 цього Закону визначені обов'язки органів державної влади, їх керівників та посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

 

За змістом ст.248-1 ЦПК, громадянин має право звернутися до суду із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової особи порушено його права, свободи чи законні інтереси.

Визнавши оскаржувані дії вчиненими відповідно до  закону, суд не дав належної оцінки доводам заявника про те, що його вимога виготовити копії документів належної якості залишилася не вирішеною.

Зазначивши, що заявник може повторно звернутись за отриманням документів суд не послався на правову норму, якою передбачено неповне вирішення заяв, клопотань з підстав можливості  їх  вирішення у наступному.

Дійшовши  на підставі відповіді виконувача обов'язків голови суду  висновку про належне вирішення клопотання ОСОБА_1 від 23.03.2004 року, суд не дав оцінки тому факту, що звернення розглянуто з порушенням терміну встановленого ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

Судом залишено без належної оцінки твердження заявника, що всупереч вимогам ч.4 ст.22 Закону України «Про звернення громадян», його усні звернення до суду на особистому прийомі не зареєстровані та в повному обсязі не вирішені.

За наведених обставин рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.

Оскільки неповне з'ясування дійсних обставин справи є порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи і не може бути усунено судом касаційної інстанції, то, відповідно із правилами ч.2 ст.227 КАС України, це є підставою для скасування  рішення і направлення справи на новий судовий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

 

           Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

           Рішення  апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2004 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України.

 

 

Головуючий                                                                        М.І.Цуркан 

 

            Судді:                                                                                   С.Є. Амєлін

 

М.Г. Кобилянський

 

Д.В. Ліпський

 

М.І.Гурін