ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 листопада 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Цуркана М.І.,
суддів: Анеліна С.Є., Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В., Юрченка В.В.,
при секретарі : Міненку І.М.,
розглянувши в касаційному судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 лютого 2005 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 лютого 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.
Зазначає, що в січні 2004 року він звернувся із зазначеної скаргою, в якій зазначав, що з 5 червня 1993 року він був зарахований на службу в органи внутрішніх справ. З лютого 2000 року він проходив службу на посаді інспектора по розшуку угнаного та вкраденого автотранспорту Нікопольського МРЕО УГАІ УМВС України в Дніпропетровській області.
Вказує, що з 2 листопада 2003 року по 15 грудня 2003 року він знаходився на стаціонарному лікуванню в Орджонікідзевській міській лікарні , в кардіологічному відділенні. При виписці йому було рекомендовано обстеження в обласному спеціалізованому медичному закладі в умовах стаціонару. З 15 грудня 2003 року він знову був госпіталізований.
Знаходячись на лікуванні, він дізнався про те, що його було звільнено з 15 грудня 2003 року через службову невідповідність. Причиною такого звільнення була перевірка роботи МРЕО.
Вважає такі дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким составом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року, та Дисциплінарного Уставу органів внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президії Верховної Ради України № 1368-ХІІ від 29 липня 1991 року. Просив визнати рішення управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області неправомірним та скасувати наказ НОМЕР_1, а також стягнути з відповідача грошову компенсацію за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2004 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано дії управління Міністерства внутрішніх справ України по винесенню наказу НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 визнано неправомірними. Наказ управління Внутрішніх справ України в Дніпропетровській області НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 скасовано. Зобов»язано управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора по розшуку Нікопольського МРЕО УГАІ УММВС України в Дніпропетровській області та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9091, 80 грн.. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 лютого 2005 року апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області було задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2004 року в частині визнання дій управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області щодо видання наказу НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 неправомірними, скасуванні даного наказу, та покладенню обов»язку на відповідача поновити скаржника на посаді старшого інспектора по розшуку Нікопольського МРЕО УГАІ УМВС України в Дніпропетровській області та виплаті йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 9091,80 грн. скасовано з направленням справи на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Вказуючи на допущені, на його думку, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, скаржник просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Апеляційний суд Дніпропетровської області розглянув справу у відсутності скаржника ОСОБА_1, вважаючи, що він належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.
Проте в матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення скаржника про час і місце судового засідання. Обидва повідомлення ( а. с. 130-132) були надіслані на ім.»я та адресу відповідача - УМВС України в Дніпропетровській області, а тому підстав вважати, що скаржник належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання немає.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 336 ЦПК України 1963 року, чинного на час рогляду справи, розгляд справи у відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання, є обов»язковою підставою для скасування судових рішень.
Аналогічна підстава для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд передбачена і в п.4 ч. 3 ст. 227 КАС України.
Керуючись ст.ст. 210, 221, 223, 227, 230,231 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 лютого 2005 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Цуркан М.І.
Судді: Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.
Ліпський Д.В.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.