АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/866/14 Справа № 204/3009/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Білик І.А. Доповідач - Сенченко І.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

12 червня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді-доповідача Сенченка І.М.,

суддів Руських К.Г., Дігтярь Н.В.,

при секретарі судового засідання Дерев'янка І.О.,

за участю: прокурора Заворотної О.В.,

засудженого ОСОБА_3 в режимі відеоконференції,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську, в порядку дистанційного судового провадження, матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Павлоград, проживаючому до засудження АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимому,

відмовлено в задоволенні заяви про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.

На вищевказану ухвалу засудженим ОСОБА_3 принесена апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати її та застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, враховуючи наявність неповнолітньої дитини та батька 1949 року народження, в частині повного звільнення від призначеного покарання, або із застосуванням статті 6 вищевказаного закону.

В обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_3 посилається на те, що при розгляді його заяви в місцевому суді не було враховано те, що він працевлаштований, має на утриманні сина 2005 року народження та батька 1949 року народження, на момент прийняття Закону України «Про амністію у 2014 році» відбув 2 роки 3 місяці з призначеного покарання. Таким чином, на переконання ОСОБА_3, відносно нього, з врахуванням пом'якшуючих обставин, можливо застосування вищевказаного закону.

Провадження № 11-кп/774/866/14 Головуючий в суді I інстанції Білик І.А.

Категорія ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 194-1 КК України Суддя-доповідач Сенченко І.М.

Судовий матеріал за заявою ОСОБА_3 свідчить про те, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 щодо застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.

Відмовляючи в задоволенні заяви про застосування амністії, суд першої інстанції взяв до уваги той факт, що засуджений ОСОБА_3, має більше ніж дві незняті та непогашені в установленому законом порядку судимості за вчинення умисних тяжких злочинів, що, відповідно до вимог ст. 8 вказаного закону є перешкодою для застосування амністії.

Перед судом апеляційної інстанції в режимі дистанційного судового провадження ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу, підтвердив доводи викладені в ній та просив задовольнити скаргу.

На думку прокурора апеляційна скарга ОСОБА_3, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Вислухавши пояснення учасників апеляційного провадження та їх доводи в судових дебатах, проаналізувавши доводи, які викладені в апеляції і співставивши їх з матеріалами по заяві, колегія суддів вважає, що принесена апеляція задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо незаконності та безпідставності прийнятого місцевим судом рішення про відмову в застосуванні щодо нього амністії колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, амністія не застосовується до осіб, зазначених у ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні».

Вказана норма закону, до якої відсилає Закон України «Про амністію у 2014 році» забороняє застосовувати амністію до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.

Матеріалами судового провадження, зокрема довідкою про судимості та характеристикою підтверджено, що ОСОБА_3, відповідно до вироків, винесених в 1998, 1999 та 2008 роках, має незняті та непогашені в установленому законом порядку судимості за умисні тяжкі злочини.

Таким чином, за наявності у засудженого ОСОБА_3 більше двох судимостей за вчинення умисних тяжких злочинів, суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до вимог Закону відмовив йому в задоволенні заяви про застосування амністії.

На підставі ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 1.10.96 р., керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про застосування щодо нього амністії, без змін.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області