Справа № 2-1535/12 Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.

Провадження № 22-ц/780/2971/14 Доповідач у 2 інстанції Олійник

Категорія 56 04.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

04 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Іванової І.В., Касьяненко Л.І.,

при секретарі Власенко О.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 21 вересня 2009 року між ним, як позивачем, і відповідачкою ОСОБА_3 (позичальником), укладений договір позики, про що ОСОБА_3 було надано гарантійний лист-розписку.

Зі змісту розписки від 21 вересня 2009 вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 отримала в борг від позивача кошти в сумі 65 000 грн. і зобов'язалася їх повернути поетапно по 20 000 грн. до 31 грудня 2009 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань боржника за договором позики 21 вересня 2009 між ним та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки, згідно з п.1.1 якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_3 своїх зобов'язань, що виникли за договором позики від 21 вересня 2009 року, укладеним між кредитором і боржником.

Строк виконання відповідачкою свого зобов'язання, вказаного в розписці (31.12.2009 року) минув, але позичених коштів до цього часу він не отримав.

Також вказував, що він має право надавати позику з одержанням від позичальника ОСОБА_3 процентів від суми позики.

Просив стягнути солідарно з відповідачів суму основного боргу з врахуванням індексу інфляції в розмірі 74 321грн., проценти від суми позики в розмірі 15 112 грн. 50 корп. та три відсотки річних в розмірі 4 204 грн. 52 коп.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2014 року позов задоволено.

Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 93 638 грн. 02 коп. боргу, 936 грн. 38 коп. судового збору, а всього - 94 574 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 вересня 2009 між сторонами укладений договір позики, що підтверджується гарантійним листом, з якого вбачається, що відповідачка отримала в борг від позивача кошти в сумі 65000 грн. і зобов'язалася їх повернути поетапно по 20 000 грн. до 31 грудня 2009 року.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Згідно зі ст.1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Факт отримання відповідачкою від позивача в позики коштів в сумі 65000 грн. підтверджується гарантійним листом відповідачки від 21 вересня 2009 року.

За ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Загальний розмір процентів згідно зі ст.1048 ЦК України за три місяці становить 15112 грн. 50 коп.

Згідно зі ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суми боргу з врахуванням індексу інфляції становлять: сума основного боргу - 65 000 грн. Період прострочення - від 01.01.2010 року до 27.02.2012 року. Коефіцієнт інфляції = 109,1 % (за 2010 рік) * 104,6 % (за 2011 рік) * 100,2 (за січень 2012) = 114,34 %. Сума основного боргу з врахуванням індексу інфляції = 65 000,00 грн. * 114,34/100 = 74321,00 грн. Три відсотки річних від простроченої суми: сума основного боргу - 65 000,00 грн.; період прострочення - від 01.01.2010 до 27.02.2012 = 787 дні; три відсотки річних = 65 000,00 грн. *0,03/365 *787 дні = 4 204,52 грн.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилаючись на пояснення свідків ОСОБА_5 ОСОБА_1, не визнаючи позов в повному обсязі, представник відповідачки наголошував, що відповідачка не отримувала грошей від позивача, що спростували допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 який пояснив, що гроші, які вказані в гарантійному листі були отримані, але частину грошей в розмірі 20000 грн. було повернуто позивачу, а допитана в якості свідка відповідачка пояснила, що було повернуто 5000 грн., що свідчить про існування між сторонами договірних відносин, які регулюються главою 71 ЦКУкраїни.

За правилами ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості ніж встановлено договором.

Проте, якзазначено в абз.2 цієї статті, якщодоговір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не булим одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості ніж встановлено договором.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що представник відповідачки не довів тих обставин, на які посилався як на підставу своїх заперечень, не надав докази в обґрунтування заперечень, не спростував тих обставин, на які посилається представник позивача в обґрунтування позовних вимог, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Іванова І.В.

Касьяненко Л.І.