АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11-кп/774/732/14 Справа № 183/1323/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Крохмалюк Інесса Петрівна Доповідач - Кислий М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 червня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кислого М.М.,
суддів Литвиненка О.О., Живоглядової І.К.,
секретаря Шевченко Т.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2014 року у відношенні
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянство України, який мешкає за адресою АДРЕСА_1, судимого:
- 08.12.2009 року Новомосковським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 25.01.2013 року на 1 рік 6 місяців 9 днів;
- 20.01.2014 року Новомосковським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України на 1 рік 7 місяців 10 днів позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю прокурора Грамма О.В.,
обвинуваченого ОСОБА_2,
В с т а н о в и л а:
вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2014 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2014 року, більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі
Зараховано ОСОБА_2 строк у строк відбування покарання час знаходження його під вартою з 18.20 години 01 січня 2014 року.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду як незаконний і необґрунтований у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження, неповнотою і односторонністю судового слідства, а також невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та даним про його особу. В обґрунтування своїх доводів зазначає про те, що судом взято за основу неправдиві показання потерпілого ОСОБА_3, який разом з іншими свідками побили його. Стверджує про те, що дістав ніж з метою налякати потерпілого і спричинив йому одне ножове поранення випадково. Також вважає призначене йому вироком покарання надмірно суворим, у зв'язку з чим просить призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 1 ст. 121 КК України. Врешті, просить вирок щодо нього скасувати, а кримінальну справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину (т. 2 а.п. 39).
Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційні скарги сторонами судового провадження подані не були.
За встановлених судом першої інстанції обставин, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 01.01.2014 року приблизно об 11.00 годині, знаходився на 3 поверсі гуртожитку, розташованого за адресою АДРЕСА_2, в ході конфлікту з ОСОБА_3, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин з останнім, у ОСОБА_2 виник злочинний намір, направлений на спричинення тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_3
Реалізуючи свій умисел, 01.01.2014 року близько 11 години 05 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись за вищевказаною адресою, розуміючи характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, дістав з кишені своїх штанів заздалегідь приготований ніж, яким вдарив ОСОБА_3 в живіт, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого, який просив пом'якшити йому покарання, думку прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого і вважав вирок суду законним і обґрунтованим, просив його залишити без змін, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, потерпілому ОСОБА_3, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджується сукупністю наведених у вироку та перевірених в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку.
Так, із показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що 01 січня 2014 року під час святкування Нового року в гуртожитку, ОСОБА_2 витяг з-за спини ніж та вдарив його в живіт (т. 2 а.п. 28).
Вказані показання потерпілого ОСОБА_3 об'єктивно підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 83/Е від 08.02.2014 року, відповідно до якого у потерпілого виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота, що супроводжувалося пораненням тонкого та товстого кишечників, брижі тонкого та товстого кишечників, які привели до внутрішньочеревної кровотечі, в своїй сукупності за ступенем тяжкості відносяться до тяжких, як небезпечних для життя, виникли від однократної дії колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, можливо у термін, вказаний у постанові та потерпілим - 01.01.2014 року. Рубець на животі в пупковій області міг утворитися на місці загоєння колото-різаної рани, за давністю рубцевої тканини може відповідати даті події - 01.01.2014 року (т. 1 а.п. 143-144).
Наведені показання потерпілого ОСОБА_3 також узгоджуються з його показаннями в ході проведення слідчого експерименту від 07.02.2014 року (т. 1 а.п. 134-138) за його участі, а локалізація і характер виявлених у нього тілесних ушкоджень не суперечить механізму їх утворення, на які вказував ОСОБА_3 і об'єктивно підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 83/Е від 08.02.2014 року (т. 1 а.п. 144), відповідно до якого знайдені у потерпілого тілесні ушкодження в області живота могли утворитись при механізмі, вказаному останнім під час проведення слідчого експерименту за його участі від 07.02.2014 року, тобто внаслідок удару ножем в живіт у пупковій області.
Слід також зазначити, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 фактично підтвердив обставини спричинення тілесних ушкоджень потерпілому за допомогою ножа, який заздалегідь взяв із собою (т. 2 а.п. 29).
Отже твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України спростовуються наведеними вище доказами.
Посилання у апеляції на те, що суд першої інстанції дав невірну оцінку його показанням, а також показанням потерпілого по справі, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Так, суд дав належну оцінку показанням як самого обвинуваченого ОСОБА_2, так і показанням потерпілого ОСОБА_3
В ході досудового розслідування кримінального провадження від обвинуваченого ОСОБА_2 не надходило клопотань з приводу неправомірності дій потерпілого ОСОБА_3, а отже його твердження щодо необережного спричинення останньому ножового порання в ході бійки з метою захисту, колегія суддів вважає необґрунтованими. Крім того вони спростовуються показаннями потерпілого.
При цьому колегія суддів виходить із установленої судової практики, відповідно до якої при відмежуванні правомірних дій від кримінально караних, а також перевищення меж необхідної оборони від злочинів проти особи слід враховувати характер дій, мотиви та цілі осіб, що заподіяли шкоду.
За таких обставин, суд вірно прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_2 і вірно кваліфікував його дії за ч. 1 ст.121 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б потягли безумовне скасування вироку, перевіркою колегії суддів не виявлено.
Виходячи з наведеного, всі докази по даному кримінальному провадженню є належними, достатніми і достовірними, яким суд дав належну оцінку, керуючись законом.
Що стосується покарання, то на думку колегії судів воно призначено з врахуванням вимог ст.ст. 50, 65 КК України.
Відтак, вирок суду є законним, обґрунтованим і належно вмотивованим, який зміні чи скасуванню не підлягає.
Підстав для закриття кримінального провадження колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2014 року, яким його засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді апеляційного суду: