Справа №1-55/2007 р.

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 

ВИРОК

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

07 листопада 2007 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду м.  Києва у складі:

Головуючого,    судді     -    Мацелюха П.С.

судді         -    Єленіної Ж.М.

народних засідателів      -           Тартачного Г.В.,    Бялоновича В.К.,   Ковальчук А.П.

при секретарі      -           Пархоменка Д.М

з участю прокурора        -           Поливача О.І.

захисника            -           ОСОБА_1

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2,    ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,    уродженця м.  Києва,    з середньою освітою,    військовозобов'язаного,    одруженого,    має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_3,    1992 року народження,    судимого:

1). 20.01.1981 року Дарницьким районним судом м.  Києва по  ст.  ст.  142 ч.2,   193 ч.3,   42 КК України на дев'ять років позбавлення волі,    з конфіскацією всього майна,  

    

 

2

звільнившогося з місць позбавлення волі 16.05.1989 року по відбуттю строку покарання; 2).3.06.1994 року Московським районним судом м.  Києва по  ст. 97 КК України на два роки виправних робіт; 3). 31.07.1998 року Московським районним судом м.  Києва по  ст. 229-6 ч.1 КК України до покарання у виді штрафу; 4) 29 .12.2003 року Апеляційним судом м.  Києва по  ст.  ст. 93 п.п. „а",    „б",    „г",    „е",    „з",    „и",    „і",   17 ч.2,   93 п.п. „б",    „г",   „е",    „з",    ,   і" КК України 1960 року (в редакції законів України № 2175-12 від 6.03.1992 року,    № 388/96-ВР від 2.10.1996 року,    № 1483-111 від 22.02.2000 року);  ст.  ст.  125 ч.2,   263 ч. 1,   309 ч.2,   42 КК України 2001 року до довічного позбавлення волі,    з конфіскацією майна. На підставі  ст. 96 КК України 2001 року застосовано до ОСОБА_2  примусове лікування від наркоманії в місцях позбавлення волі; відбуваючого покарання в місцях позбавлення волі у Сокальській ВК-47 Львівської області,    українця,    громадянина України; у вчиненні злочинів,    передбачених   ч.3  ст. 142,    п. п. „а",    „г"  ст. 93 КК України 1960 року; ч.1  ст. 263,    ч.2  ст.  307 КК України 2001 року,    ч.3  ст.  229-15 КК України 1960 року,     ст. 353 КК України 2001 року,    ч.2  ст.  140 КК України 1960 року,   -

 

ВСТАНОВИЛА:

 

В ніч з 30 червня на 1 липня 1996 року в м.  Києві підсудний ОСОБА_2  на замовлення невстановленої слідством особи,    за попередньою змовою з трьома невстановленими слідством особами,    вчинив напад з метою заволодіння індивідуальним майном громадян,    поєднаний з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень,    вчинений з проникненням у житло та умисне вбивство з корисливих мотивів двох осіб - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ,    а також інші злочини за таких обставин.

У червні 1996 року ОСОБА_2  одержав від невстановленої слідством

особи замовлення за винагороду в 50 тисяч доларів США вчинити вбивство

двох бізнесменів,    які займалися конвертацією валюти - ОСОБА_4 і ОСОБА_5  При цьому ОСОБА_2  була поставлена умова,    що вбивство ОСОБА_4

і ОСОБА_5  необхідно вчинити 30 червня 1996 року в квартирі АДРЕСА_1.       

ОСОБА_2 ,    з користі бажаючи одержати від замовника винагороду й,    крім того,    заволодіти грішми й цінностями,    які будуть виявлені в потерпілих,    прийняв замовлення від невстановленої слідством особи до виконання,    та отримав від цієї особи ключі від квартири,    де проживав один із потерпілих

 

3

Для здійснення розбійного нападу й убивства ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ,    ОСОБА_2  залучив знайомих трьох осіб,    невстановлених слідством,    з якими розробив план виконання злочинного замовлення,    а саме,    що позбавлення потерпілих життя буде вчинено шляхом введення їм в організм смертельної дози особливо небезпечного наркотику - ацетильованого опію.

Для виконання свого злочинного наміру,    ОСОБА_2  28 червня 1996 року незаконно придбав у невстановленої слідством особи в невстановленому місці невстановлену кількість наркотичної речовини - ацетильований опій,    а також пістолет "ТТ" і бойові припаси до нього,    які зберігав за місцем свого проживання по АДРЕСА_2.

Реалізуючи злочинний намір,    спрямований на умисне вбивство ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ,    підсудний ОСОБА_2  разом з невстановленими слідством особами,    дотримуючись розробленого плану,   - озброївшись пістолетом "ТТ",    спорядженим боєприпасами до нього,    і маючи при собі наркотичну речовину - ацетильований опій та декілька шприців,    приготовлених для введення ін'єкцій наркотичної речовини в організм ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ,    30.06.1996 року,    приблизно о 21 год.,    скориставшись ключами,    які йому дав невстановлений слідством замовник злочину,    проникнули у кв. АДРЕСА_1,    де проживав ОСОБА_5 ,    і стали очікувати його повернення додому.

Очікуючи потерпілих,    там же у квартирі,    ОСОБА_2  вжив наркотичну речовину і всі наступні дії здійснював,    перебуваючи під впливом наркотиків.

Приблизно о 23 год. 50 хв. 30.06.1996 року ОСОБА_5  повернувся додому,    а автомобіль "АУДІ-80",    що належав його дружині - ОСОБА_6,    яким тимчасово користувався ОСОБА_4,    відпустив. Коли ОСОБА_5  зайшов у квартиру АДРЕСА_1,    підсудний ОСОБА_2  з метою придушити волю до Опору,    вчинив напад на ОСОБА_5  - направив на нього пістолет "ТТ" і представившись працівником міжбанківської Служби Безпеки України,    став погрожувати ОСОБА_5 ,    вимагаючи сказати,    з ким із працівників МВС України він співпрацює. Тим часом один із співучасників злочину,    діючи узгоджено із ОСОБА_2 ,    пред'явив ОСОБА_5  підроблене посвідчення співробітника СБУ.

Після того як ОСОБА_5  відповів,    що ні з ким із працівників МВС України він не співпрацює,    ОСОБА_2  зажадав,    щоб він негайно викликав у квартиру ОСОБА_4,    що останній зробив,    направивши відповідне прохання останньому на пейджер.

Приблизно в 00 год. 15 хв. 01.07.1996 року,    після прибуття ОСОБА_4 у кв.АДРЕСА_1,    ОСОБА_2  представився йому працівником міжбанківської служби СБУ,    та погрожуючи пістолетом,    змусив його лягти на підлогу і став запитувати про зв'язки із працівниками МВС України. ОСОБА_4,    як і ОСОБА_5 ,    заперечив,    що він ніяким чином не співпрацює із працівниками МВС.

Після цього з метою вбивства ОСОБА_4,    підсудний ОСОБА_2 ,    набрав у заздалегідь приготовлений шприц особливо небезпечний наркотик -ацетильований опій,    як вважав підсудний,    у кількості,    достатній для настання смерті і заявив останньому,    що після ін'єкції наркотику той все їм розповість,  

 

4

внутрівенно ввів йому в організм зазначений наркотик. Від введення

наркотику,    ОСОБА_4 негайно заснув після чого,    підсудний разом з

невстановленими слідством особами перетягнули потерпілого в кімнату,  

розташовану справа,    де поклали на диван. 

Продовжуючи злочинні дії,    спрямовані на вбивство з користі двох осіб,    ОСОБА_2  разом з невстановленими слідством особами,    завів ОСОБА_5,    в іншу кімнату,    розташовану зліва,    де його поклали на ліжко і ОСОБА_2 ввів ОСОБА_5  внутрівенно особливо небезпечний наркотик - ацетильований опій,    в кількості,    як вважав підсудний,    достатній для настання смерті,    після чого потерпілий негайно заснув.

Для того,    щоб прискорити настання смерті ОСОБА_4 Г ОСОБА_5 ,    невстановлений слідством співучасник злочину закрив першому рот і ніс рукою,    а підсудний - ОСОБА_5 ,    що прискорило настання смерті потерпілих.

Переконавшись,    що ОСОБА_4 і ОСОБА_5  мертві,    ОСОБА_2  й невстановлені досудовим слідством особи,    зняли із трупа ОСОБА_4 і заволоділи його золотим ланцюгом вартістю 250 доларів США,    що згідно курсу НБУ становило 44650000 крб.,    а із трупа ОСОБА_5  зняли й заволоділи золотим годинником марки "Ланжин" вартістю 30000 доларів США,    що становило 5358000000 крб,    золотим ланцюгом вартістю 250 доларів США (44650000 крб.),    позолоченою запальничкою вартістю 1000 доларів США (178600000 крб.),    і грішми,    що належали ОСОБА_4 і ОСОБА_5  в загальній сумі 1000 доларів США (178600000 крб.),    а всього на загальну суму 32500 доларів США (8262876472,   9 крб.).

Вчинивши зазначений злочин,    ОСОБА_2  разом із співучасниками злочину,    не порушуючи обстановки у квартирі,    з місця події зникли,    забравши із собою пістолет марки "ТТ" і боєприпаси до нього,    місцезнаходження яких досудовим та судовим слідством не встановлено.

Викраденими цінностями й грішми ОСОБА_2  і співучасники злочину розпорядилися за своїм розсудом.

Продовжуючи злочинну діяльність,    ОСОБА_2 ,    01.07.1996 року,    приблизно об 11 год.,    за попередньою змовою з невстановленими слідством особами,    повторно,    вчинив таємне викрадення автомобіля "АУДі-80" вартістю 8500 доларів США,    який належав ОСОБА_6,    що був залишений біля будинку №32 по бул. Дружби Народів у м.  Києві,    яким тимчасово користувався ОСОБА_4,    чим заподіяв потерпілій значну шкоду.

В судовому засіданні та під час досудового слідства підсудний ОСОБА_2  визнав себе винним у вчиненні злочинів в повному обсязі пред'явленого обвинувачення,    давати показання на судовому слідстві відмовився та пояснив,    що підтверджує показання дані ним під час досудового слідства,    доповнень до них не має; підсудний також відмовився в судовому засіданні назвати прізвища замовника злочину й осіб,    які приймали з ним участь у вбивстві бізнесменів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_6 визнає частково,    вважає,    що потерпіла завищила вартість годинника марки „Ланжин".

 

5

Із оголошених судом показань підсудного,    даних під час досудового слідства вбачається,    що ОСОБА_2  даючи визнавальні показання про вчинення ним за попередньою змовою групою осіб вбивства двох осіб на замовлення,    вчиненого із користі,    дав детальні пояснення про обставини та механізм позбавлення життя потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,    а також детально розкрив свою роль в цьому. ОСОБА_2  при цьому вказував на деталі,    які могли бути відомі тільки особі,    причетній до злочину,    що знайшло своє підтвердження в ході досудового слідства і в суді. Його показання послідовні,    фактично незмінні та не суперечать іншим по справі доказам.

Так,    в протоколі про явку з повинною від 28.03.2007 року (т.2,    а.с.  16,    17),    в поясненні від 28 та 30.03.2007 року (т.2,    а.с.  23-28,   29-30),    при допиті в якості підозрюваного від 7.06.2007 року з участю захисника (т.2,    а.с.  58-62),    при допиті обвинуваченого з участю захисника 14.06.2007 року (т.2,    а.с.  161-163) ОСОБА_2  показав,    що в кінці червня 1996 року,    у неділю,    на День молоді,    в м.  Києві,    у квартирі АДРЕСА_1,    він разом з своїми знайомими,    прізвища яких назвати відмовився,    на замовлення особи,    яку назвати відмовився,    вчинили вбивство двох бізнесменів,    які займались конвертацією валюти. Як було встановлено слідством,    вбитими виявились ОСОБА_4 та ОСОБА_5

За показаннями ОСОБА_2 ,    вбивство мало бути вчинено саме 30.06.1996 року у квартирі потерпілого ОСОБА_5  В цей день приблизно о 21 год. він разом з трьома особами,    використовуючи ключі,    які надав замовник вбивства,    проникли у квартиру АДРЕСА_1,    що на другому поверсі,    і стали очікувати особу на ім'я ОСОБА_7. Коли ОСОБА_5  увійшов у квартиру,    він зустрів його в коридорі і направивши на потерпілого пістолет „ТТ",    сказав,    що вони із СБУ-міжбанківської служби. На підтвердження цього,    один із співучасників злочину пред'явив посвідчення працівника СБУ з фотографією. Після цього на їх вимогу,    ОСОБА_5  передав на пейджер повідомлення ОСОБА_4,    щоб той негайно повернувся до нього на квартиру. Коли ОСОБА_4 повернувся на квартиру,    до нього також застосували фізичне насильство,    наказали лягти на підлогу і погрожуючи пістолетом,    стали домагатися у потерпілих пояснень про їх зв'язки у МВС України. Згодом,    маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_4 і ОСОБА_5,    він набрав у заздалегідь підготовлені шприци наркотичну речовину -ацетильований опій в кількості,    як вважав,    достатній для настання смерті,    і внутрівенно ввів спочатку ОСОБА_4 а потім ОСОБА_5  Від цього потерпілі заснули,    але ще були живі. Для прискорення настання смерті,    один із учасників злочину рукою закрив рот і ніс ОСОБА_4,    а він теж саме зробив щодо ОСОБА_5  Переконавшись,    що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 мертві,    ОСОБА_2  та інші співучасники злочину зняли з трупа ОСОБА_4 і заволоділи золотим ланцюгом,    а із трупа ОСОБА_5 зняли і заволоділи золотим годинником марки „Ланжин",    золотим ланцюгом,    позолоченою запальничкою. Крім того вони обшукали кишені потерпілих і заволоділи грошима в загальній сумі 1000 доларів США. За його показами,    труп ОСОБА_4 вони залишили в кімнаті справа на дивані,    а труп ОСОБА_5 - в кімнаті,    що розташована зліва. Як стверджував ОСОБА_2 ,    у квартирі було багато іншого майна,    одягу,    однак він заборонив що-небудь брати,    щоб не викликати підозри про пограбування. За показаннями ОСОБА_2

 

6

  використані шприци,    а також шприци,    що були в упаковці,    вони залишили біля трупів,    а можливо і в інших приміщеннях,    щоб інсценувати,    що потерпілі померли від передозування наркотиків.

ОСОБА_2  також показав,    що наступного дня,    замовнику вбивства потрібно було забрати якісь банківські документи,    що залишились на квартирі. У зв'язку з цим,    один із співучасників злочину зайшов у квартиру і забрав необхідні документи,    а інший учасник - забрав автомобіль „Ауді",    на якому приїхав потерпілий. В послідуючому з його ініціативи,    автомобіль був проданий,    за що отримав 6500 доларів США. За словами підсудного,    за виконання замовлення на вбивство ОСОБА_4 та ОСОБА_5  він отримав від замовника винагороду в сумі 35000 доларів США.

Крім того,    ці свої показання щодо місця вчинення вбивства та знаходження квартири обвинувачений ОСОБА_2  повністю підтвердив 07.06.2007 р. з виїздом на місце на відтворенні обстановки і обставин події,    де показав,    що саме в будинку АДРЕСА_1,    у другому під'їзді,    на другому поверсі,    перші двері справа,    розташована квартира АДРЕСА_1,    в якій у червні 1996 року було вбито двох бізнесменів,    (т.2,    а.с. 66-67).

Показання підсудного -ОСОБА_2  на досудовому слідстві стосовно місця та способу вбивства двох осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5  та обставин вчинення злочину - суд бере до уваги і розцінює такими,    що наближені за своїм змістом до об'єктивної дійсності,    оскільки вони висвітлюють відомі лише безпосереднім учасникам злочину деталі: опис місця вчинення злочину,    способу,    яким було вчинено вбивство,    розташування трупів,    про відношення потерпілих до конвертації валюти тощо.

Суд не має підстав для сумніву в об'єктивності його показань,    оскільки їх зміст відповідає іншим доказам,    і в сукупності відображають мотиви,    обстановку і дії кожного з учасників для досягнення злочинної мети.

Таким чином,    суд проаналізувавши вказані показання,    порівнявши їх з іншими приведеними по справі доказами,    визнає їх - показання підсудного ОСОБА_2  на досудовому слідстві - такими,    що мають безперечне доказове значення і кладе їх в основу обвинувального вироку.  

Вина ОСОБА_2  крім наведеного,    повністю підтверджується іншими доказами,    які перевірені в судовому засіданні.

Показання підсудного про місце вчинення злочину,    спосіб та обставини умисного вбивства ОСОБА_4 та ОСОБА_5  підтверджуються в повному обсязі протоколом огляду місця злочину.

Так,    із протоколу огляду місця події від 04.07.1996 року,    вбачається,    що місцем події є квартира АДРЕСА_1,    яка розташована на другому поверС.І. В кімнаті,    що розташована справа,    на дивані знаходиться труп ОСОБА_4 На трупі мається одяг та взуття. На правій руці мається ланцюг із жовтого металу,    на лівій - годинник з браслетом із білого металу. При огляді трупа ушкоджень не виявлено. На рівні голови трупа біля дивана виявлені п'ять шприців ємністю 5 мл. Три шприци мають голки. У шприцах є незначні залишки рідини. В кімнаті,    розташованій зліва,    на ліжку виявлений труп ОСОБА_8,    встановленого слідством як ОСОБА_5  На трупі

 

7

мається одяг,    на ногах -тапочки. При огляді трупа ушкоджень не виявлено. На тумбочці біля ліжка виявлений флакон з пластмасовим корком.  На кухні,    на настінній шафці,    справа,    виявлені п'ять шприців ємністю по 5 мл.,    упакованих у фабричну упаковку. Обстановка в кухні,    кімнатах не порушена,    (т. 1 а.с.  3-4).

При перевірці цих доказів в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 підтвердив правильність опису обстановки та розташування трупів,    що саме таку обстановку залишили у квартирі,    імітуючи,    що потерпілі померли від передозування наркотиків.

Згідно висновку судово-хімічної експертизи,    у змивах із наданого на

експертизу флакона,    трьох шприців і двох голок виявлені наркотичні

алкалоїди опію морфін,    кодеїн й ацетилморфін,    що свідчить про наявність на

предметах слідів ацетильованого опію,    який є наркотичним засобом (т.1

а.с. 86).   

За висновком судово-медичних експертиз № 257/2190,    № 256/2191,    при судово-медичному дослідженні трупів ОСОБА_5,    ОСОБА_4 ушкоджень не виявлено,    причина смерті не встановлена через різко виражені гнилистні зміни трупа з порушенням анатомо-морфологічної будови органів і тканин. Смерть зазначених осіб могла наступити за чотири дні до огляду трупів (4.07.1996 року) ( т. 1 а.с.  73-74,    79-80; т. 3,    а.с.  55-56).

Із постанови про закриття кримінальної справи від 29.11.1996 року та матеріалів справи вбачається,    що ОСОБА_4 та ОСОБА_5  були омертвлені шляхом введення в їх організм внутрівенно наркотику - ацетильованого опію. (т.1,    а.с.  402-405)

Згідно висновку експертизи по факту смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_5 №№274/2191; 256/2191 від 29.08.2007 року,    з врахуванням даних причин смерті,    матеріалів справи і відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень (п.2.1.3) зазначені ушкодження мали ознаки небезпечних для життя і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. (т.3,    а.с.  54-56)

Свідок ОСОБА_8 на досудовому слідстві,    покази якої були оголошенні і перевірені в судовому засіданні,    показала,    що вона в 1996 р. працювала прибиральницею у квартирі АДРЕСА_1. У вказаній квартирі проживала жінка на ім'я Світлана зі своїм чоловіком на ім'я ОСОБА_7. Прізвищ цих осіб вона не знала,    спілкувалася в основному за допомогою записок. Саме у своїй записці ОСОБА_7 просив,    щоб вона не закривала вхідні двері більш,    ніж на один замок. 01.07.1996 року,    приблизно о 11 год. вона прийшла на квартиру й виявила,    що двері крім замка з рігельним ключем,    були закриті ще на один замок. Вона подзвонила у двері,    вважаючи,    що ОСОБА_7 вдома,    але двері ніхто не відкрив. Тоді вона відкрила другий замок і пройшла в квартиру. У кімнаті,    де зазвичай спав ОСОБА_7 (кімната,    розташована праворуч) на ліжку вона побачила іншого чоловіка,    який лежав на спині,    одягнений в штани й сорочку. Вона Не стала будити його,    подумавши,    що він "мертвецьки" п'яний. Потім її вона зайшла в кімнату,    розташовану ліворуч і побачила на ліжку другого чоловіка в аналогічній позі.    Вона не дивилася на особу цього чоловіка,     і чи був це ОСОБА_7,    вона сказати не може. Подумавши,    що це гості в ОСОБА_7,    які перепили і сплять,  

 

8

пішла із квартири. З телефону-автомата вона подзвонила в офіс,    де працював ОСОБА_7,    і на її питання якась жінка відповіла,    що ОСОБА_7 сьогодні не буде,    оскільки він виїхав і буде через кілька днів. Оскільки обстановка у квартирі їй не сподобалася через те,    що в будинку були чужі люди,    вона зв'язалася з ОСОБА_9 - братом,    ОСОБА_10,    і запитала,    де перебуває ОСОБА_7. ОСОБА_9 їй відповів,    що виїхав,    і він не знає,    чи можуть бути в його квартирі сторонні люди. На пропозицію ОСОБА_8,    вона й ОСОБА_9 зустрілися біля "Будинку меблів",    вона розповіла йому,    що бачила у квартирі,    і у неї склалося враження,    що почуте схвилювало ОСОБА_9. Останній розповів їй,    що ОСОБА_7 передав на його пейджер і на пейджер якоїсь дівчини повідомлення про те,    що буде вдома у вівторок увечері. Вона попросила,    щоб ОСОБА_9 зайшов у квартиру й сам подивився,    що там відбулося. При цьому вона віддала йому ключі від квартири,    і вони розійшлися. Приблизно о 22 год. того ж дня вона подзвонила ОСОБА_9 додому й на її запитання,    чи був він у квартирі,    останній відповів,    що ще не був,    але зайде завтра. 2 і 3 липня 1996 року вона дзвонила в офіс,    але їй ніхто не відповідав (т.1 а.с.  102-105).

Показання підсудного ОСОБА_2  про те,    що потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5  мали відношення до конвертації валюти і являлись підприємцями,    підтверджуються матеріалами справи. Під час досудового слідства у справі встановлено,    що ОСОБА_4- і ОСОБА_5 у 1996 році очолювали фірму під назвою „НЛФС",    яка займалась конвертаційною діяльністю. При цьому на ім"я ОСОБА_4 та інших осіб,    які також працювали у зазначеній фірмі,    в АКБ „ Правекс-Банк" були відкриті валютні рахунки,    на які у значних розмірах,    обраховуваних у мільйонах доларів США,    з різних джерел надходили грошові кошти. На момент смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ,    грошові кошти зі всіх рахунків були зняті,    залишки становили незначні суми,    (т.1,    а.с. 119-263; т.2,    а.с. 74,   76-90)

Потерпіла ОСОБА_11 на досудовому слідстві,    показання якої були оголошені в судовому засіданні,    показала,    що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 з 1990 року. В 1995 році чоловік поїхав в м.  Київ,    а в 1996 році вона з донькою теж переїхала в м.  Київ. Чим займався її чоловік їй не відомо. З цінних речей у чоловіка була золота печатка,    золотий браслет,    золотий ланцюжок з хрестиком.  Спиртних напоїв та наркотиків чоловік не вживав. 30.06.1996 року вона разом з чоловіком і дочкою відпочивали в гідропарку,    а ввечері чоловік поїхав на роботу. З цього часу чоловік більше додому не повертався. 04.07.1996 року від працівників міліції їй стало відомо,    що чоловіка не має в живих (т.1 а.с. 31-33,   96-97).

За показаннями потерпілої ОСОБА_6,    оголошеними в судовому засіданні,    вбачається,    що вона з 1982 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_5  ОСОБА_5  разом з ОСОБА_4 займався бізнесом.  За її словами,    ні ОСОБА_5 ні ОСОБА_4 спиртного практично не вживали. В останнє ОСОБА_5  бачила в 1994 році в Москві. Де останній проживав після цього,    вона не знала. Про смерть ОСОБА_5  в м.  Києві в ніч з 30.06.96 на 01.07.96 їй стало відомо 28.08.1996 року від його матері ОСОБА_12 Потерпіла також показала,    що в 1993 році придбала за 8500 доларів СШA автомобіль Ауді-80. В цьому ж році,    після ДТП,    цей автомобіль разом з документами забрав її чоловік ОСОБА_5 в Москву,    на

 

9

ремонт. Про подальшу долю автомобіля їй нічого не відомо. Зазначений автомобіль до цього часу рахується зареєстрованим на її ім'я в УГІБДД Удмуртської Республіки. Стверджує,    що під час останньої зустрічі з ОСОБА_5 ,    вона бачила у нього золотий годинник марки „ланжин" із золотим браслетом,    вартістю приблизно 30000 доларів США. Крім цього її чоловік постійно носив золоту печатку,    золотий ланцюжок,    користувався золотою запальничкою.

Оскільки смертю чоловіка їй заподіяна майнова шкода,    ОСОБА_6 заявлено цивільний позов на суму 40000 доларів США,    яка складається з вартості автомобіля-8500 доларів США,    вартості годинника марки „Ланжин"-30000 доларів США,    вартості ланцюга і золотої печатки -1500 доларів США. (т.2а.с.  196-201).

Із довідки УГІБДД по Удмуртській Республіці,    вбачається,    що автомобіль "Ауді-80" станом на 26.07.2007 року рахується зареєстрованим на власника ОСОБА_6 (т. 2,    а.с. 203).

Таким чином,    оцінюючи у сукупності докази,    колегія суддів дійшла однозначного висновку щодо доведеності винності підсудного ОСОБА_2  у вчиненні розбою,    вчиненого за попереднім зговором групою осіб,    особою,    яка раніше вчинила розбій,    поєднаного з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень,    з проникненням у житло та умисному вбивстві на замовлення двох осіб - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ,    вчинених за попередньою змовою групою осіб,    із користі,    оскільки ОСОБА_2  на виконання замовлення особи та у співучасті в трьома особами,    які невстановлені слідством і відносно яких матеріали виділені в окреме провадження,    брали участь у позбавленні життя двох потерпілих - ОСОБА_4 та ОСОБА_5  - шляхом незаконного введення в організм кожного особливо небезпечних наркотичних засобів та з метою прискорення настання смерті потерпілих руками закрили рот і носові ходи для зупинення дихання.

Крім цього,    суд вважає повністю доведеною вину ОСОБА_2  також у незаконному придбанні,    зберіганні та збуті наркотичних засобів,    вчинені за попередньою змовою групою осіб та у таємному викраденні за попередньою змовою групою осіб індивідуального майна,    належного потерпілим ОСОБА_4,    ОСОБА_5  та ОСОБА_6,    вчиненому повторно,    що завдало значної шкоди потерпілим.

Ці дії підсудного суд кваліфікує за  ст.  142 ч. 3 КК України 1960 року;  ст. 93 п.п. „а" і „г" КК України 1960 року;  ст.  229-15 ч.3 КК України в редакції Закону України від 15.02.1995р.;  ст.  307 ч. 2 КК України 2001 року;  ст.  140 ч. 2 КК України 1960 року.

Органами досудового слідства дії підсудного ОСОБА_2  також кваліфіковані за  ст. 263 ч.1 КК України 2001 року як незаконне носіння,    зберігання,    придбання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу; та за  ст.  353 КК України 2001 року як самовільне присвоєння владних повноважень службової особи,    поєднане із вчиненням суспільно-небезпечного злочину.

Разом з тим,    на час розгляду справи в судовому засіданні встановлено,    що за цими злочинами,    кваліфікованими досудовим слідством за  ст. 263 4.1 та за  ст.

 

10

353 КК України 2001 року,    закінчилися строки давності. Згідно ч.1  ст.  49 КК України 2001 року,    особа звільняється від кримінальної відповідальності,    якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки,    зокрема: 3 роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості,    за який передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі; 5 років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості. Згідно ч.3 цієї статті перебіг давності переривається,    якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості,    тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин. В судовому засіданні встановлено,    що дії підсудного ОСОБА_2 ,    що кваліфіковані за  ст.  263 ч. 1,    за який передбачене покарання від 2-х до 5-ти років позбавлення волі-та  ст.  353 КК України 2001 року,    за який передбачене покарання у виді обмеження волі до 3-х років,    належать відповідно до злочинів середньої та невеликої тяжкості. Згідно вироку Апеляційного суду м.  Києва від 29.12.2003року,    за яким ОСОБА_2  засуджений за сукупністю злочинів до довічного позбавлення волі,    останній злочин,    який відноситься до середньої тяжкості і перериває перебіг давності,    ним було вчинено 16.02.2001 року. З цієї дати слід рахувати початок строку давності за вчиненні діяння в ніч з 30 червня на 01 липня 1996 року,    що кваліфіковані за  ст.  ст.  263 ч. 1 та 353 КК України 2001 року. Оскільки на день розгляду справи у суді за цими злочинами закінчилися строки давності,    підсудний ОСОБА_2  підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за  ст.  ст.  263 ч. 1 та 353 КК України 2001 року у зв'язку із закінчення строків давності.

Щодо не встановлення причини смерті потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5  через різко виражені гнилистні зміни трупа з порушенням анатомо-морфологічної будови органів і тканин,    що зазначено у висновку судово-медичних експертиз по факту смерті,    суд вважає,    що ця обставина достатньо перевірена і не може бути доказом невинності ОСОБА_2  у вбивстві цих осіб. Так,    під час досудового слідства і в суді ОСОБА_2  переконливо показав місце вчинення злочину та пояснив,    за яких обставин були вбиті ОСОБА_4 та ОСОБА_5  Ці показання підсудного,    дані ним під час досудового слідства у справі після явки з повинною від 28.03.2007р.,    узгоджені із протоколом огляду місця події від 04.07.1996р.,    згідно якого у квартирі АДРЕСА_1 буд.  32 на бульв. Дружби Народів в м.  Києві були виявлені трупи двох осіб -ОСОБА_4 та ОСОБА_5  Як вважало досудове слідство,    закриваючи справу по факту смерті ОСОБА_5  та ОСОБА_4,    смерть їх наступила внаслідок передозування наркотиками. За наведених обставин суд вважає,    що Про обставини смерті та спосіб вбивства міг знати тільки безпосередній виконавець,    яким є ОСОБА_2

Із постанови прокурора Печерського району м.  Києва від 25 квітня 2007 року вбачається,    що підставою для скасування постанови про закриття кримінальної справи від 29.11.1996 року за фактом смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5  був саме протокол про явку з повинною гр. ОСОБА_2  від 28.03.2007 року,    (т.2,    а.с.  1)

 

11

Згідно вироку Апеляційного суду м.  Києва від 29.12.2003 року ОСОБА_2  визнаний винним у вчиненні злочинів і засуджений за  ст.  ст. 93 п.п. „а",    „б",    „г",    „е",    „з",    „ и",    „і"; 17 ч.2,    93 п.п. „б",    „г",    „е",    „з",    „і" КК України 1960 року( в редакції Законів України №2175-12 від 6.03.1992 року,    № 388/96-ВР від 2.10.1996 року,    № 1483-111 від 22.02.2000 року);  ст.  ст.  125 ч.2,    263 ч.1,    309 ч.2 КК України 2001 року,     ст.  42 КК України 1960 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна,    яке є власністю засудженого. На підставі  ст. 96 КК України застосовано до ОСОБА_2  примусове лікування від наркоманії в місцях позбавлення волі.

При визначенні виду і міри покарання,    суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину,    який належить до особливо тяжких,    і їх наслідки,    а також дані,    які характеризують особу підсудного.

Обставиною,    пом'якшуючою покарання підсудного ОСОБА_2 ,    суд визнає явку з повинною. Визнав свою вину і його показання носили послідовний характер,    які стали підставою для розкриття органами внутрішніх справ цього злочину.

Обставинами,    обтяжуючими покарання підсудного ОСОБА_2 ,    є скоєння злочину в стані,    викликаному вживанням наркотичних засобів.

Виходячи з наведеного,    судова колегія вважає за необхідне обрати покарання у вигляді позбавлення волі на максимальний строк,    передбачений статтею за більш тяжкий злочин. При цьому суд бере до уваги,    що рішенням Конституційного суду від 29.12.1999р. № 11-рп/99 (Справа про смертну кару) положення статті 24 Загальної частини та положення санкцій статей Особливої частини КК України,    які передбачають смертну кару як вид покарання,    визнані такими,    що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Положення КК України,    що визнані неконституційними,    втрачають чинність з дня ухвалення рішення.

Відповідно до правил пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень КК України 2001 року,    при призначенні ОСОБА_2  покарання за сукупністю злочинів,    слід застосувати статтю 42 КК України 1960 року,    оскільки вказані злочини ОСОБА_2  вчинив до набрання чинності КК України 2001 року.

Цивільний позов,    заявлений потерпілою ОСОБА_5 Н.В. в сумі 40000 доларів США слід задовольнити. Матеріалами справи встановлено,    що підсудний ОСОБА_2  в співучасті з невстановленими слідством особами,    після позбавлення життя ОСОБА_5 ,    заволоділи майном потерпілого на загальну суму 31500 доларів США та автомобілем „Ауді-80" вартістю 8500 доларів СІЛА,    який належав ОСОБА_6,    чим було завдано матеріальної шкоди потерпілій,    (т.2,    а.с. 201,   202)

Керуючись  ст.  ст.  323,    324 КПК України,    колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м.  Києва,    -

 

ЗАСУДИЛА:

 

 ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів,    передбачених  ст.  142 ч. 3 КК України 1960 року;  ст. 93 п.п. „а" і „г" КК України 1960  року;    ст.   229-15  ч.3   КК  України  в редакції  Закону  України  від

 

12

15.02.1995р.;  ст.  307 ч. 2 КК України 2001 року;  ст.  140 ч. 2 КК України 1960 року та призначити покарання:

-    за ч.3  ст.  142 КК України 1960 року - на 10 років позбавлення волі з

конфіскацією всього майна,    що є власністю засудженого; 

-    за п.п. "а",    "г"  ст. 93 КК України 1960 року - на 15 років позбавлення

волі з конфіскацією всього майна,    що є власністю засудженого;

за 4.3  ст. 229-15 КК України 1960 року - на 9 років позбавлення волі;  ст.  307 ч. 2 КК України 2001 року - на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,    яке є власністю засудженого;

-    за ч.2  ст. 1 40 КК України 1960 року - на 6 років позбавлення волі з

конфіскацією всього майна,    яке є його власністю.

На підставі ч. 1  ст. 42 КК України 1960 року остаточно визначити покарання ОСОБА_2  за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш   суворого   покарання   більш   суворим   на   15   (п'ятнадцять)   років позбавлення   волі   з   конфіскацією   всього   майна,      яке   є   власністю засудженого.

Відповідно до ч.3  ст. 42 КК України 1960 року остаточно призначити покарання ОСОБА_2  за цим вироком та вироком Апеляційного суду м.  Києва від 29.12.2003 р. шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна,    яке є власністю засудженого.

Початок строку відбуття покарання рахувати ОСОБА_2  з 22.05.2007р. - з часу переведення ОСОБА_2  з місць позбавлення волі до слідчого ізолятора у даній справі (т. 2 а.с.  44-46)

ОСОБА_2  звільнити від кримінальної відповідальності за  ст. 263 ч. 1 та  ст.  353 КК України 2001 року та справу в цій частині закрити у зв'язку із закінчення строків давності ( ст. 49 КК України 2001 року).

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_6 40000 доларів США,    що по курсу НБУ становить 202000 грн.,    заподіяної матеріальної шкоди.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_2  залишити без зміни - тримання під вартою у Київському СІЗО № 13 Управління Державного департаменту з питань виконання покарань.

Вирок може бути оскаржено у Судову палату з кримінальних справ Верховного суду України протягом одного місяця з моменту оголошення вироку,    а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку,    через Апеляційний суд м.  Києва.