АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/6546/2014 Головуючий у І інстанції - Каліушко Ф.А.

Доповідач - Андрієнко А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Онищенко О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення понесених витрат,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що з 08 серпня 1980 року по 04 березня 2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу вони мають двох повнолітніх дітей. Оскільки сторони не дійшли згоди стосовно користування та розпорядження набутим під час шлюбу майном, позивач звернувся з вимогою про його поділ у судовому порядку. Також позивач зазначав, що відповідач постійно перешкоджає йому у користуванні квартирою, виконала у ній ремонт, не повідомивши його, у зв'язку з чим просить суд відступити від засад рівності часток подружжя при поділі майна та виділити йому 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, а відповідачу - 1/3 частину.

В судовому засіданні представником відповідача було подано зустрічну позовну заяву до позивача за первісним позовом, у якій, з урахуванням уточнень, відповідач просив суд поділити спірне майно, зокрема квартиру АДРЕСА_1 між сторонами у рівних частках, виділивши кожному по 1/2 частини, стягнути з відповідача за зустрічним позовом частину витрат по сплаті комунальних послуг та витрати на поліпшення спірного приміщення.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року позовні вимоги первісного та зустрічного позовів були задоволені частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 72,3 кв.м. Визнано за ОСОБА_3. право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 72,3 кв.м. В решті позовних вимог за первісним та зустрічним позовами було відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким поділити між ним та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 наступним чином: визнати право власності на 2/3 частини квартири за ним, 1/3 - за ОСОБА_3, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В суді апеляційної інстанції апелянт просив задовольнити його апеляційну скаргу , рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити його позовні вимоги.

Представник відповідача за основним позовом просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 серпня 1980 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, який був зареєстрований Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №1677.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року шлюб між сторонами розірвано.

Також встановлено, що під час перебування у шлюбі, на підставі рішення загальних зборів членів ЖБК «Арсеналець-26», затвердженого рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради, ОСОБА_2 видано ордер на зайняття жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1, загальною площею 72,3 кв.м, №066302 від 05.02.1988 року.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на квартиру №637-С від 22 травня 2000 року зазначена вище квартира належить позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Відповідно до ст. 22 КПШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст.. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Розділивши спільне сумісне майно подружжя, визнавши за кожним із них право власності на 1\2 частину цього майна, а саме по 1\2 частині квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про рівність часток чоловіка та дружини, оскільки жодна із сторін, в тому числі і апелянт, не надали суду доказів на підтвердження того, що його частка повинна бути більшою.

Не заслуговують на увагу, на думку колегії суддів, посилання апелянта на ту обставину, що він є єдиним власником спірної квартири, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, квартира була придбана в період шлюбу сторін шляхом вступу позивача до житлово-будівельного кооперативу, кошти в який сторонами вносилися із спільного сімейного бюджету та в інтересах всієї сім'ї , тому хоч правоустановчий документ видано на ім. я позивача, на підставі ст.. 22 КПШС України та ст.. 60 СК України квартира є спільною сумісною власністю подружжя в силу закону, а їх частки в цьому майні є рівними.

Причини, з який суд мав би відступити від засад рівності часток подружжя, позивачем не зазначено, судова колегія їх також не вбачає.

Посилання апелянта на те, що відповідач перешкоджає йому користуватися житлом, тому він вважає, що доцільніше було б визначити конкретний порядок користування квартирою, не може бути прийнятий до уваги, оскільки вимоги про визначення порядку користування житловою площею позивачем не заявлялися.

Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не мають правового значення для розгляду в межах заявлених позовних вимог, тому колегія суддів також не приймає їх до уваги.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку і прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав,що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 308 , 313-314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 14 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді :