ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 листопада 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Цуркана М.І.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В., Юрченка В.В.,
при секретарі : Міненку І.М.,
розглянувши в касаційному судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області, Казанківської виправної колонії № 93 УДДУ ПВП в Миколаївській області, 3-ті особи - Казанківський районний відділ земельних ресурсів Миколаївської області, Новоданилівська сільська Рада Казанківського району Миколаївської області, управління сільського господарства і продовольства Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання незаконною відмову місцевого органу виконавчої влади в наданні земельної ділянки розміром 50 га ріллі для створення фермерського господарства та визнання недійсним тимчасового договору оренди землі, укладеного 1 березня 2004 року між Казанківською райдержадміністрацією і Казанківською виправною колонією № 93 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2005 року та ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 7 вересня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 7 вересня 2005 року у справі за позовомОСОБА_1 до Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області, Казанківської виправної колонії № 93 УДДУ ПВП в Миколаївській області, 3-ті особи - Казанківський районний відділ земельних ресурсів Миколаївської області, Новоданилівська сільська Рада Казанківського району Миколаївської області, управління сільського господарства і продовольства Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання незаконною відмову місцевого органу виконавчої влади в наданні земельної ділянки розміром 50 га ріллі для створення фермерського господарства та визнання недійсним тимчасового договору оренди землі, укладеного 1 березня 2004 року між Казанківською райдержадміністрацією і Казанківською виправною колонією № 93.
Зазначає, що в серпні 2004 року вона звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати незаконними дії голови Казанківської районної державної адміністрації, який відмовив їй в передачі на умовах оренди земельної ділянки розміром 50 га.; визнати недійсним договір оренди від 1 березня 2004 року, який укладено між Казанківською районною державною адміністрацією та Казанківською ВК № 93; визнати за нею право на оренду земельної ділянки розміром 50 га за рахунок земель запасу Новоданилівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області для створення фермерського господарства, зобов»язавши Казанківську районну державну адміністрацію та Казанківський районний відділ земельних ресурсів в установленому законом порядку провести відвід земельної ділянки в натурі та укласти з нею договір довгострокової оренди.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що в 2004 році вона двічі зверталася до Казанківської районної державної адміністрації із заявами про надання їй в оренду земельної ділянки площею 50 га для ведення фермерського господарства, в чому їй було відмовлено з підстав відсутності вільних земель запасу і резервного фонду на території Новоданилівської сільської ради.
Вважає, таку відмову неправомірною, оскільки на момент подачі нею заяви відповідач передав 92 га в оренду Казанківській виправній колонії № 93..
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2005 року та додатковим рішенням цього ж суду від 20 квітня 2005 року в задоволені позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 7 вересня 2005 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2002 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 квітня 2005 року залишено без змін.
Відмовляючи в задоволені позову суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» земельна ділянка для ведення фермерського господарства може бути виділена у власність чи в оренду із земель державної або комунальної власності при наявності вільних земель.
Як вбачається з матеріалів справи та що підтверджується довідкою Казанківського районного відділу земельних ресурсів на час звернення ОСОБА_1 із заявою про виділення земельної ділянки вільних земель запасу та резервного фонду на території Новоданилівської сільської ради не було.
Висновок комісії з питань створення фермерських господарств про наявність достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації, який є обов»язковою умовою для надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, з позитивним вирішенням цього питання позивачка отримала 1 липня 2004 року, тобто вже після укладення договору оренди земельної ділянки з Казанківською виправною колонією №93.
Суд першої інстанції при розгляді справи по суті встановив, а апеляційний суд погодився з тим, що укладений 1 березня 2004 року договір оренди земельної ділянки розміром 92 га. Між Казанківською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Казанківською виправною колонією № 93 Миколаївської області терміном на 6 місяців, до виготовлення технічної документації, не порушував особисті права позивача, а тому підстав для визнання вказаного договору оренди земельної ділянки недійсним з ініціативи позивача не має.
Вказуючи на допущені, на її думку, судами першої та апеляційної інстанції порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч.3 ст.210 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 224 Кас України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст.ст.210,220, 221, 223, 224, 230,231 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 7 вересня 2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: Цуркан М.І.
Судді: Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.
Ліпський Д.В.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.