ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

            9 листопада 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого     адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді:  Цуркана М.І.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В., Юрченка В.В.,

при секретарі : Міненку І.М.,

            за участю: представника позивачаОСОБА_2, представника відповідача Баженової О.І.,

            розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області, управління державного казначейства в Хмельницькій області про поновлення пенсії державного службовця, стягнення матеріальних та моральних збитків за касаційною скаргою представника за довіреністю ОСОБА_1  ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 травня 2005 року та ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

Представник за довіреністю ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 травня 2005 року та ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області, управління державного казначейства в Хмельницькій області про поновлення пенсії державного службовця, стягнення матеріальних та моральних збитків за.

Зазначає, що  в лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, вказував, що в листопаді 1998 року він був звільнений з роботи і йому було призначено пенсію державного службовця. В квітні 2004 року він був позбавлений пенсії  державного службовця і йому призначена пенсія за віком на загальних підставах. Оскільки його трудовий стаж становить 49 років, з яких 35 років він працював на посадах віднесених до категорії посад державних службовців і позбавлення його пенсії державного службовця є незаконним, просив стягнути на його користь 4791 грн. різниці між фактично виплаченою і не отриманою  пенсією за період з квітня 2004 року до січня 2005 року та 100 грн. моральної шкоди.4791 грн.

Рішенням  Хмельницького міськрайонного суду від 5 травня 2005 року  у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою  апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2005 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Хмельницького міськрайонного суду від 5 травня 2005 року  залишено без змін..

Вказуючи на допущені, на його думку, судом апеляційної інстанції неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постановлені  судами першої та апеляційної інстанції рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2. на підтримання вимог касаційної скарги, пояснення представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Баженової А.І. на заперечення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

          Судом першої інстанції при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1, 1928 року народження,  10 жовтня 1988 року був звільнений з роботи головного механіка відділу  лісозаготовок  обласного управління лісового господарства і лісозаготовок у зв»язку з досягненням  пенсійного віку. 23 червня 1988 року йому була призначена пенсія. З 25 листопада 1992 року до 6 жовтня 1997 року ОСОБА_1  працював  інженером першої категорії,  начальником відділу матеріально-технічного постачання, архівістом першої категорії, головним спеціалістом відділу інформації та використання у Державному архіві Хмельницької області. Ці обставини підтверджуються записами у трудовій книжці ОСОБА_1, матеріалами його пенсійної справи.

          Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що посади, які займав позивач у Державному архіві не зараховуються до державної служби. Крім цього,у встановленому порядку питання про продовження граничного  строку перебування на державній службі позивача не вирішувалося і не могло вирішуватись. Присвоєння  рангу державного службовця ОСОБА_1 у віці 69 років було проведено в порушення встановленого порядку, то рішення управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про переведення з 1 квітня 2004 року позивача на виплату пенсії за віком є законним. 

               Згідно з ч.3 ст.210 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

 Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

 Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішен ня постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для  скасування постановлених по справі судових рішень відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги Згідно з ч.3 ст.210 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції  не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст.210, 220, 221, 223, 224, 230,231 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника за довіреністю ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2005 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя:                                                                   Цуркан М.І.                                       

   Судді:                                                                                         Амєлін С.Є.

                                                                                                       Кобилянський М.Г.

                                                                                                       Ліпський Д.В.

                                                                                                       Юрченко В.В.  

З оригіналом звірено: Суддя:                                                   Юрченко В.В.