№ 201/4716/14 ц

провадження 2/201/1441/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Надра» 08 квітня 2014 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат. Позивач в своєму позові посилається на те, що 12 березня 2008 року між ними та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на споживчі потреби і встановлено відсотки за користуванням цим кредитом, кредитні кошти відповідачу було надано, договір почав виконуватися. Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зобов'язалися погашати борг кредитонабувача. Але в порушення умов цього договору і закону відповідач перестав виплачувати відсотки по договору, утворилася заборгованість, в добровільному порядку погашення заборгованості не відбулося. Вважають вказане незаконним і просили стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по кредитному договору з урахуванням всіх штрафних санкцій та витрат на судовий збір, задовольнивши позов у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних відповідачів відповідно до ст. 169 ЦПК України.

З'ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного між позивачем ПАТ КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору № 786210/ФЛ від 12 березня 2008 року цей відповідач отримав у позивача для користування суму кредитування у розмірі 175910.40 доларів США грн. зі сплатою обумовлених 12.89% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту - до 10 березня 2028 року. В забезпечення виконання зобов'язань по вказаним кредитним договором між банком та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 12 березня 2008 року було укладено договори поруки, згідно умов яких ці відповідачі взяли на себе зобов'язання відповідати по кредитним зобов'язанням ОСОБА_1 (у вказаних в договорі межах) та разом з ним нести солідарну відповідальність перед відповідачем - банком - у повному обсязі цих зобов'язань, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки (штрафу, пені). Банк виконав умови кредитного договору та на підставі заяви відповідача надав йому кредитні кошти у розмірі 175910.40 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером і не заперечується сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок , а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов'язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний повернути кредит позивачу у відповідності до графіку, що наведений у додатку до цього договору, який є його невід'ємною частиною. В разі порушення позичальником обов'язку повернути кредитодавцеві кредиту відповідності до умов цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення сплати, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У випадку прострочення повернення сум наданого кредиту (в тому числі часткового повернення), та прострочення сплати процентів за користування кредитом відповідно до цього договору, позичальник сплачує кредитодавцю штраф незалежно від строку прострочення. Штраф сплачується в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день сплати/стягнення.

Позивач, кредитодавець, відповідно до умов договору відправив на ім'я відповідача, позичальника, претензію про дострокове припинення своїх обов'язків через невиконання відповідачем умов договору. Претензія відповідачем була отримана.

В порушення зазначених норм закону та умов укладеного кредитного договору і договору поруки відповідачі свої зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконали, перестали своєчасно сплачувати сам кредит і відсотки по кредиту, утворилася заборгованість. В добровільному порядку питання не вирішене і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню за наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: « 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України і ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями відповідачем своїх зобов'язань по кредитному договору мається заборгованість. На вимогу позивача погасити вказану заборгованість в добровільному порядку, відповідач відповів відмовою.

Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повинні довести, що їх дiями не було порушено їх права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачами до суду не надано.

Між відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «Надра» 12 березня 2008 року було укладено договори поруки. Порука, будучи за своєю правовою природою зобов'язанням, припиняється на загальних підставах, передбачених у главі 50 ЦК України. У ст. 559 ЦК України визначено також спеціальні (додаткові) підстави її припинення. Традиційною підставою, яка була передбачена ЦК УРСР і в такому ж формулюванні перенесена до ЦК України, є припинення поруки у зв'язку з припиненням забезпеченого нею основного зобов'язання. Наведене положення випливає з акцесорного характеру поруки.

Новою підставою для припинення поруки є зміна основного зобов'язання, що спричиняє збільшення відповідальності поручителя, без його згоди. Як випливає із ч. 1 ст. 559 ЦК України поручитель не залишається зобов'язаним навіть на початкових умовах.

До припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов'язання, а лише такі, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання можуть виникнути через різні обставини: збільшення розміру плати за кредит, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо.

Як вбачається з матеріалів справи збільшення відповідальності поручителя не відбулося, договір поруки не змінювався і обсяг відповідальності за ним - також.

Порука також припиняється у зв'язку із закінченням строку, який надається кредитору для пред'явлення вимоги поручителю. Вказаний строк може бути передбачений в договорі (договірний строк) або визначений в законі (законний строк). Чинний ЦК України виходить з того, що в першу чергу сторони мають право самостійно в договорі поруки визначати строк для заявлення вимог до поручителя. За відсутності відповідної договірної умови слід застосовувати строки, передбачені у ч. 4 ст. 559 ЦК України. Законний строк може бути різної тривалості: 6 місяців - для зобов'язань з визначеним строком виконання та 1 рік - для зобов'язань, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

З акцесорного характеру поруки випливає також те, що законодавець під основним зобов'язанням в цивільному законодавстві (зокрема для ст. 559 ЦК України) в кредитних правовідносинах розуміє саме зобов'язання, які забезпечує порука - тобто зобов'язання позичальника. В кредитному договорі чітко визначені зобов'язання позичальника та строк їх виконання, отже, кредитний договір визначає, що відповідно до положень та умов цього договору банк надає позичальнику кредит у сумі 175910.40 доларів США з кінцевою датою погашення 10 березня 2028 року, але кредит не повертається, борг не погашено, штрафні санкції, передбачені договором не сплачено.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положення ст. 627 ЦК України встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміна обставин та необізнаність про укладення вказаних договорів поруки, на які можуть посилатися вказані відповідачі ніяким чином не пов'язана з умовами виконання договору. Банк свої зобов'язання по договорам виконав, позичальник, в свою чергу, отримав те, на що розраховував - грошові кошти для споживчих потреб. Відповідно до ст. 7 ЦК України за звичаєм ділового обороту ризик покладається на ту сторону в правочині, яка має невиконані зобов'язання по відношенню до іншої сторони правочину (ст. 526 ЦК України). Кредитним договором обов'язок по поверненню суми кредиту покладається на позичальника, тож, стає зрозумілим, що валютні ризики несе позичальник як сторона, яка має невиконані зобов'язання за кредитним договором та поручитель.

Відсутність у позичальника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у розумінні вимог статті 617 ЦК України. А стаття 625 ЦК України прямо вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, оскільки це прямо передбачено статтею 629 ЦК України. Посилання можливе відповідача в якості підстави для визнання договорів недійсними або припиненими є загальними, невизначеними та недоведеними. Кредитний договір складені у повній відповідності до норм статей 1054, 1055, 1056, 1056 ЦК України, які регулюють окремий вид цивільних відносин - кредитних, відносин позики. Дії ж позичальника з можливого оскарження кредитного договору та договору поруки, за яким він певний час виконував зобов'язання, свідчать не тільки про посягання на моральні засади суспільства, які передбачають добросовісне здійснення прав та виконання взятих на себе обов'язків, а і про намагання перекласти відповідальність за свою неспроможність й далі виконувати умови кредитних договорів на банк, який вчасно та належним чином виконав свої обов'язки за вказаними договорами.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, таким чином ніяких порушень з боку банку немає та позивачеві було про це відомо. Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним способом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Цивільним кодексом передбачено можливість визначення зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 632 ЦК України, договір укладений сторонами, має умови, які повинні виконуватися. Позивач, зі свого боку погодився з такими умовами договору, підписавши кредитний договір особисто.

Договори про надання кредиту та поруки укладаються на власний розсуд кредитора і позичальника та з урахуванням вимог цивільного, банківського законодавства та вказаних правил.

Отже, зупинивши свій вибір на ПАТ «КБ «Надра», відповідачі погодилися на умови про надання кредиту та договорів поруки як такі, що їх влаштовували. Банк не примушував, не нав'язував своїх послуг позивачеві та не вимагав укладення договору. Це була ініціатива особисто відповідачів.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Суд приймає до уваги також і ті обставини, що при укладенні договору було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними. На момент укладення вказаного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін; правочин був спрямований на отримання кредиту та у його погашенні згідно умов даного договору. Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитора і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства та правил.

Вiдповiдно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-якi (крім договірних) домовленості i зобов'язання стосовно вiдповiдачів відносно кредиту, предмета спору, а вiдповiдачі не довели незаконність дій позивача. Твердження вiдповiдачів про наявнiсть будь-яких iнших зобов'язань стосовно позовних вимог - є припущенням.

Щодо валюти виконання зобов'язання та ціни позову, то це обґрунтовується наступним. У відповідності до ч. 1 ст. 533 ЦК України - «Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях». Але з цього правила є винятки і випадок із стягнення сум до них і відноситься. В підтвердження вищевикладеного слід зазначити, що винятки допускає сам Цивільний кодекс України. Так ч. З ст. 533 Цивільного кодексу України визначено, що «використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом». Згідно з п. 1.6. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з фізичними та юридичними особами, затвердженого постановою № 516 Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року - «Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) в нараховує за ним проценти: у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті». В даному випадку грошові кошти надані в доларах США, що підтверджується умовами договору та відповідними квитанціями про сплату. Відповідно позивач вимагає стягнути заборгованість у тій валюті, в якій відповідач повинен був виконати зобов'язання, а саме - у доларах США в перерахунку на національну валюту.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з того, що позивач всі передбачені договором сторін умови виконав в повному обсязі, відповідач укладав договір та приймав кошти і зобов'язувався його виконати у відповідності до норм чинного законодавства, тому відповідач мав можливість виконати умови договору і повернути кредит позивачу, але без поважних причин цього не зробив.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином неправомірними діями відповідачів, пов'язаними з невиконанням умов кредитного договору і договорів поруки, позивачу було завдано майнової шкоди, які знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку зі вказаними діями відповідача.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Не може суд прийняти до уваги заперечення відповідачів проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним та нічим об'єктивно не підтверджується. Вирішення даного позову та прийняття відповідного обґрунтованого по ньому запропонованого відповідачем рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові можуть бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідачі в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 137 ЦПК, могли б скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Суду не надано доказів того, що неправомірними, злочинними діями позивача відповідачам було завдано ушкодження здоров'я, майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями позивача і підлягають відновленню чи повному відшкодуванню за рахунок винної особи. Строк позовної давності не сплинув, відповідач коштами користується триавалий час.

При таких обставинах суд вважає можливим стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» загальний борг за кредитним договором від 12 березня 2008 року в сумі 2573713 грн. 23 коп., з яких: по кредиту сума заборгованості - 173945.78 доларів США, що еквівалентно 1390588.41 грн., по відсоткам - 114436.29 доларів США, що еквівалентно 914689.27 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - 15992.79 долари США, що еквівалентно 127830.37 грн. і штрафи за невиконання зобов'язань - 17591.04 долар США, що еквівалентно 140605.08 грн., а також стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» витрати на судовий збір з кожного окремо по 1218 грн..

Таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором та витрат знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 22, 95, 509, 510, 526, 527, 530, 532, 533, 534, 536, 545, 546, 549, 550, 551, 559, 610, 611, 612, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» загальний борг за кредитним договором від 12 березня 2008 року в сумі 2573713 грн. 23 коп., з яких: по кредиту сума заборгованості - 173945.78 доларів США, що еквівалентно 1390588.41 грн., по відсоткам - 114436.29 доларів США, що еквівалентно 914689.27 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - 15992.79 долари США, що еквівалентно 127830.37 грн. і штрафи за невиконання зобов'язань - 17591.04 долар США, що еквівалентно 140605.08 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» витрати на судовий збір з кожного окремо по 1218 грн..

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -