Провадження № 2-а/742/110/14
Єдиний унікальний № 742/2494/14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2014 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого-судді - Павлова В.Г.,
секретаря - Хотінь Ж.О.,
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - Литовченко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області Литовченка Сергія Анатолійовича про скасування постанови від 24.05.2014 року серії ПС1 № 034173 в справі про адміністративне правопорушення -
ВСТАНОВИВ:
03.06.2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Прилуцького міськрайонного суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС ВДАІ Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області Литовченка Сергія Анатолійовича про скасування постанови від 24.05.2014 року серії ПС1 № 034173 в справі про адміністративне правопорушення, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена відповідачем з порушенням положень чинного законодавства.
З позовної заяви вбачається, що відповідачем безпідставно звинувачено ОСОБА_1 нібито в порушенні вимог п.8.7.3 «ґ» ПДР, оскільки належних та допустимих доказів в підтвердження факту проїзду ним регульованого перехрестя вулиць Київська - Андріївська в м. Прилуки о 13 год. 00 хв. 24.05.2014 року на автомобілі «SKODA OCTAVIA» /д.н.з. НОМЕР_1 / на заборонений жовтий сигнал світлофора в розпорядженні працівника ДАІ не було, що відповідно унеможливлювало і правомірність винесення останнім оскаржуваної постанови.
В судовому засіданні позивач, заявлений адміністративний позов підтримав у повному обсязі, наполягав на його задоволенні з підстав, викладених в ньому /а.с.1/. ОСОБА_1, надаючи пояснення щодо обставин начебто безпідставного його притягнення відповідачем до адміністративної відповідальності, беззаперечно зазначив про надану можливість Литовченко С.А. безпосередньо під час оформлення протоколу надати письмові пояснення, від дачі яких та отримання протоколу позивач відмовився.
Під час розгляду справи відповідач Литовченко С.А. категорично наполягав на відмові в задоволенні заявлених ОСОБА_1 вимог, мотивуючи їх безпідставністю та необґрунтованістю, вказавши про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 грн з дотриманням вимог КУпАП, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови. Окрім того, в підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху України, надав диск з відео фіксацією.
Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі наявні докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
З оглянутого в судовому засіданні протоколу від 24.05.2014 року про адміністративне правопорушення серії АА2 № 957909 встановлено, що о 13 год. 00 хв. 24.05.2014 року позивач, керуючи автомобілем «SKODA OCTAVIA» /д.н.з. НОМЕР_1 / в м. Прилуки розпочав проїзд регульованого перехрестя вулиць Київська - Андріївська на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимогу п.8.7.3 «ґ» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП /а.с.3/.
На підставі встановлених у протоколі обставин справи, 24.05.2014 року відповідачем було винесено оскаржувану постанову серії ПС1 № 034173 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 гривень, що передбачено санкцією вказаної статті /а.с.2/.
Відповідно до п.8.1 Правил Дорожнього Руху України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 року, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пунктом 8.7.3 «ґ» ПДР передбачено, що жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Диспозицією ч.2 ст.122 КУпАП визначено склад правопорушень, за які передбачено адміністративну відповідальність, в тому числі і за проїзд водіями транспортних засобів на заборонний сигнал світлофора.
Предметом розгляду даної справи є оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Підставою для прийняття спірної постанови було порушення Правил дорожнього руху, а саме: проїзд регульованого перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, тобто порушення вимог п.8.7.3 «ґ» Правил дорожнього руху України.
Згідно вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Положеннями ч.1 ст.11 КАС України регламентовано, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим, зібрані в справі про адміністративне правопорушення докази повинні містити достовірну інформацію, підтверджувати наявність правопорушення, місце, час його скоєння, наявність свідків, потерпілих при обставинах, які встановлюються, винність особи у вчиненні правопорушення
На виконання положень ч.3 ст.268 КУпАП, відповідачем було надано можливість ОСОБА_1 надати пояснення і зауваження щодо змісту адміністративного протоколу. З оглянутого в судовому засіданні протоколу встановлено, що позивач відмовився від надання будь-яких письмових пояснень щодо обставин інкримінованого йому правопорушення, відмовившись і від отримання копій протоколу та постанови, що власне підтверджено ним і під час судового засідання. Зазначену поведінку під час складання протоколу та винесення оскаржуваної постанови позивач під час розгляду справи логічно пояснити не зміг.
Вказана обставина, згідно вимог ч.3 ст.72 КАС України, доказуванню не підлягає, оскільки вона визнається сторонами по справі, а в суду не виникає сумніву щодо достовірності та добровільності її визнання.
Як вбачається з матеріалів справи, жодних клопотань або ж заперечень з приводу винесення оскаржуваної постанови, позивачем надано не було.
Більше того, в судовому засіданні позивач також не зміг надати жодного логічно-узгодженого пояснення щодо причин не зазначення в протоколі під час його складання жодних заперечень з приводу обставин і підстав притягнення до адміністративної відповідальності. Посилання позивача на наявність у багажнику його автомобіля тварин, при переїзді регульованого перехрестя та в зв'язку з цим неможливість різкого гальмування, як на підставу для визнання безпідставною оскаржуваної постанови, за вище наведених обставин є абсолютно не переконливими та ставить суд під сумнів проїзд позивачем перехрестя саме на дозволений сигнал світлофора.
Окрім того, наданий відповідачем диск з відеофіксацією вчиненого адміністративного проступку в повному обсязі підтверджує обставини порушення позивачем вимог п.8.7.3 «ґ» ПДР України, тобто фактичний проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора, а відтак і правомірність винесення інспектором ДПС оскаржуваної постанови. Доводи позивача щодо руху транспортного засобу на перехресті саме в момент перемикання сигналів світлофора, що об'єктивно і унеможливлювало зупинення транспортного засобу, є непереконливими, з огляду на переглянутий в судовому засіданні диск, достовірність відтворених даних на якому сторонами не заперечувалась.
Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, оцінюючи доводи позивача в позові щодо його невинності та неправомірності винесення щодо нього оскаржуваної постанови, приходить до висновку, що вищевказані доводи ОСОБА_1, зазначені в судовому засіданні, не основані на належних доказах, нічим не підтверджується і спрямовані на ухилення останнім, від адміністративної відповідальності за скоєне адмінправопорушення, факт наявності якого, не викликає у суду, жодних сумнівів.
Обставини, що викладені в адміністративному позові, на думку суду, свідчать про певну тенденцію позивача моделювання позиції захисту з врахуванням і осмисленням фактичних обставин справи, що не заборонено законом.
Враховуючи матеріали в справі про адміністративне правопорушення та виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до переконання, що факт порушення позивачем вимог п.8.7.3 «ґ» ПДР України об'єктивно підтверджується адміністративним протоколом від 24.05.2014 року та винесеною оскаржуваною постановою.
Відповідач, при вирішенні питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, діяв розсудливо та пропорційно, оскаржувана постанова від 24.05.2014 року серії ПС1 № 034173 в справі про адміністративне правопорушення винесена з додержанням норм чинного законодавства і з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямовано було рішення про накладення штрафу, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Позовна вимога ОСОБА_1 щодо закриття провадження в адміністративній справі є похідною від первісної вимоги про скасування оскаржуваної постанови, з огляду на встановлення правомірності дій суб'єкта владних повноважень, суд приходить до переконання про необхідність відмови в задоволенні позову і в цій частині.
Керуючись п.8.7.3 «ґ» ПДР України, ст.ст.8-12,14,70-72,159-163, 1712 КАС України, ч.2 ст.122, ст.ст.251,293,294 КУпАП, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області Литовченка Сергія Анатолійовича про скасування постанови від 24.05.2014 року серії ПС1 № 034173 в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі - відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Прилуцького міськрайонного суду
Чернігівської області В.Г.Павлов