ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року Справа № 803/839/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Зуєва А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернувся з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002021703 від 13.02.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 20.01.2014 року по 24.01.2014 року Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_4 в частині формування податкових зобов'язань та податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за період з 01.01.013 року по 30.11.2013 року, за результатами якої складено акт від 30 січня 2014 року №559/17.3/НОМЕР_1. Під час перевірки податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у звітному періоді за жовтень 2013 року, яким проведено виправлення помилок за звітний період - червень 2013 року по декларації за червень 2013 року, в яку включено до податкового кредиту податкові накладні з дати виписки яких минуло 365 календарних днів, а саме за липень-серпень 2012 року на загальну суму 293 131 грн. ПДВ. Таким чином, інспекція дійшла висновку про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та винесла податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0002021703, яким нарахувала податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 291 604 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 145 802 грн.

ФОП ОСОБА_4, не погодившись із даним рішенням податкового органу, скористався правом адміністративного оскарження, проте, рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області №П/345/03-20-10-04-06 від 05.03.2014 року скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погоджується з висновками Луцької ОДПІ, вважає, що він скористався своїм правом на подання уточнюючого розрахунку на підставі пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України в межах строків, які визначені у статті 102 Податкового кодексу України (1095 днів). На підставі вищевикладеного просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0002021703.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві просили позов задовольнити, визнавши протиправним і скасувавши оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнав. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення сформоване у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просить суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що на підставі повідомлення № 000228 від 20.01.2014 року та наказу №157 від 20.01.2014 року про проведення перевірки, Луцькою ОДПІ з 20.01.2014 року по 24.01.2014 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_4, в частині формування податкових зобов'язань та податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за період з 01.01.013 року по 30.11.2013 року. За результатами перевірки складено акт № 559/17.3/НОМЕР_1 від 30.01.2014 року. Перевіркою встановлені порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України - ФОП ОСОБА_4 занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 291 604 грн., в т.ч. за червень 2013 року на суму 278 753 грн., за липень на суму 1 200 грн. та за серпень 2013 року на суму 11 651 грн.

Вказаний висновок мотивований тим, що позивач в поданому уточнюючому розрахунку за жовтень 2013 року до декларації за червень 2013 року відніс до складу податкового кредиту податкові накладні, з дати виписки яких минуло 365 календарних днів, а саме: від 31.07.2012 року №13, №12, №11, №10, №9, №7, №5, №4, від 08.08.2012 року №59, від 13.08.2012 №5619/15, від 29.08.2012 року №11, №13, №14, від 30.08.2012 року №15.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, податкова інспекції дійшла висновку, що в порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України підприємство неправомірно сформувало податковий кредит у загальному розмірі 291 604 грн. по податковим накладним, які виписані у липні та серпні 2012 року.

На підставі висновків акту перевірки від 30 січня 2014 року №559/17.3/НОМЕР_1 Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0002021703, яким нарахований основний платіж з податку на додану вартість у розмірі 291 604 грн. та штрафні санкції у розмірі 145 802 грн..

ФОП ОСОБА_4, не погодившись із даним рішенням податкового органу, скористався правом адміністративного оскарження, проте, рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області №П/345/03-20-10-04-06 від 05.03.2014 року скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, приходить до висновку, що не заслуговує на увагу суду висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 ПК України та спростовується наступним.

Як вбачається зі змісту акту документальної перевірки від 30 січня 2014 року №559/17.3/НОМЕР_1 суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 зареєстрований у Виконавчому комітеті Луцької міської ради Волинської області 01.11.2005 року за №2198001000100375 та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 є забудовником, у перевіряємому періоді його господарська діяльність із будівництва житлового будинку виконувалась генпідрядником ПП «Житлобуд-1» на виконання договорів будівельного підряду.

На виконання умов договорів будівельного підряду ПП «Житлобуд-1» виписало ФОП ОСОБА_4 податкові накладні від 31.07.2012 року №13, №12, №11, №10, №9, №7, №5, №4, від 08.08.2012 року №59, від 13.08.2012 №5619/15, від 29.08.2012 року №11, №13, №14, від 30.08.2012 року №15, загальний розмір ПДВ яких становить 293 130,93 грн. (а.с. 38-61). Жодних зауважень, щодо оформлення та змісту податкових накладних ні податковою інспекцією в акті перевірки, ні її представником у судовому засіданні не заявлено.

Матеріалами справи, зокрема, даними акту документальної перевірки від 30 січня 2014 року підтверджується, що вищезазначені податкові накладні були включені до складу податкового кредиту червня 2013 року уточнюючим розрахунком у жовтні 2013 року.

З дослідженої судом копії декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року вбачається, що до розділу ІІ «Податковий кредит» додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ФОП ОСОБА_5 включив податкові накладні у червні 2013 року, які виписані ПП «Житлобуд-1» відповідно у липні та серпні 2012 року (а.с. 64).

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку (за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті).

Зазначений перелік підстав подання уточнюючих розрахунків є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Тобто, підприємець не був зобов'язаний сплачувати штраф передбачений абзацом третім пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України оскільки позивач у жовтні 2013 року самостійно виявив помилку, яка спричинила до завищення податкового зобов'язання, а не його заниження.

Також пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України дано визначення, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Судом встановлено та не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні, що перевірки ФОП ОСОБА_4 в 2013 році податковою інспекцією не проводилися.

За змістом статті 102 Податкового кодексу України, строк давності становить 1095 календарних днів, який відраховується після настання останнього дня граничного строку подання податкової декларації

Тобто законодавством, що діяло на момент виписки податкових накладних (липень, серпень 2012 року), а саме Податковим кодексом України, який згідно пункту 1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» набрав чинності з 01 січня 2011 року, чітко визначено право платника податків на самостійне виправлення помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, шляхом надіслання уточнюючого розрахунку протягом 1 095 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2013 року був поданий до Луцької ОДПІ у листопаді 2013 року, а саме за червень 2013 року - 20 листопада 2013 року за вх.№9075128255, а саме в межах строків давності визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

За таких обставин суд вважає, що позивачем було дотримано встановлений порядок внесення змін до податкової звітності, а доводи представника відповідача про те, що позивач мав право на надання спірного уточнюючого розрахунку протягом 365 календарних днів суд вважає безпідставним оскільки такий висновок не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

При цьому, судом не встановлено випадків передбачених чинним законодавством якими обмежується використання та подання уточнюючих розрахунків.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено порядок формування податкового кредиту, у пункті 198.6 якої встановлено, що у разі, якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу на порушення приписів пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України оскільки у правовідносинах, які склалися, підприємець скористався своїм правом на подачу уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року та правомірно включив до складу цієї декларації вказані вище податкові накладні ПП «Житлобуд-1», яке передбачено пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України в межах строків, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (1095 днів). З огляду на вищевикладене, посилання податкового органу на положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є помилковим.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, суб'єкт владних повноважень, неправомірно застосував норми Податкового кодексу України до платника податків - ФОП ОСОБА_4 та не надав суду обґрунтованих доказів щодо правомірності свого рішення.

Як визначено частиною третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши податкове повідомлення - рішення від 13 лютого 2014 року №0002021703, суд приходить до висновку, що воно не відповідає вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та винесено не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема Податковим кодексом України.

Оскільки ФОП ОСОБА_4 у листопаді 2013 року правомірно та у строки визначені Податковим кодексом України (1095 днів) скористався своїм правом на подачу уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року та обґрунтовано включив до складу цієї декларації податкові накладні, які виписані ПП «Житлобуд-1» від 31.07.2012 року №13, №12, №11, №10, №9, №7, №5, №4, від 08.08.2012 року №59, від 13.08.2012 №5619/15, від 29.08.2012 року №11, №13, №14, від 30.08.2012 року №15, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 13 лютого 2014 року №0002021703.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки представники позивача в судовому засіданні відмовились від стягнення сплаченого судового збору, тому судовий збір не стягується.

Керуючись статтями 11, 17, 94, 71, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 50, 102, 198 Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0002021703 від 13.02.2013 року скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 26 травня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич