УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 р.Справа № 537/593/14-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.04.2014р. по справі № 537/593/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

04.02.2014 року, ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці ( далі - відповідач) в якому просив визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці здійснити перерахунок призначеної йому пенсії, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно із ст. 45 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку б мінімальних пенсій за віком та виплатити йому недоплачену щомісячну державну пенсію за період з 22.05.2008 року по день винесення рішення суду, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно зі ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та виплатити йому недоплачену пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 22.05.2008 року по день прийняття рішення суду, зобов'язати відповідача надалі при виплаті пенсії проводити щомісячну виплату йому державної пенсії та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст. 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.04.2014 року провадження у справі за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці про визначення дій відповідача неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року закрито.

Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.04.2014 року провадження у справі за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці про визначення дій відповідача неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 22.07.2011 року по 03.08.2013 року - залишено без розгляду.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.04.2014 року адміністративний позов було задоволено частково.

Зобов»язано Управління Пенсійного фонду в м. Кременчуці провести перерахунок державної, у розмірі б мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 50,54,67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 01.01.2014 року по 15.04.2014 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.04.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та зазначає задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що діючим законодавством України надано право Кабінету Міністрів України регулювати питання здійснення соціальних виплат та допомоги в межах відповідних фінансових ресурсів, шляхом прийняття відповідних постанов, у т.ч. щодо виплати основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, які визначені ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На реалізацію вищезазначених положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1210 від 23.11.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлені розміри виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. При визначенні позивачу розміру пенсії, відповідач керувався саме положеннями вищенаведеної постанови. Враховуючи наведене, відповідач вказує, що при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України та п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом ІІІ групи, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у період з 01.01.2014 року по 15.04.2014 року мав право на отримання щомісячної основної державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі, який визначено ч. 4 ст. 54 та ч.1 ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796.

Пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію (ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам ІІ групи - 50 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону України від 05.10.2006 р. N 231-У) встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Разом з тим, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491 -VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року. Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнані такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2. 1, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Також, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Згідно ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

З аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011 та 2012, 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.

На виконання вищевказаних вимог, постановами Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року та № 1210 від 23.11.2011 року були визначені мінімальні розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, у період з 23.07.2011 року по 31.12.2013 року розмір основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинен визначатися відповідно до вказаних постанов КМУ.

В свою чергу, положеннями Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було передбачено обмежень щодо застосування ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у період з 01.01.2014 року має право на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Посилання відповідача на той факт, що пенсія позивачу у спірний період була проведена та виплачена у розмірі визначеному постановами КМ України № 745 від 06.07.2011 року та № 1210 від 23.11.2011 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки застосування зазначених постанов було розраховано на бюджетний період в 2011 та 2012, 2013 бюджетних роках, а тому у період з 01.01.2014 року вказані постанови застосуванню не підлягали.

Відповідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачу у період з 01.01.2014 року по 15.04.2014 року перерахунок та виплату щомісячної основної державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі, який визначено ч. 4 ст. 54 та ч.1 ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.04.2014р. по справі № 537/593/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.

Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калитка О.М.