Справа № 1- 142/2008 рік

                ВИРОК

            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 серпня 2008 року                               Білопільський районний суд Сумської області

в складі : головуючого судді             Конєвої Л.К.

при секретарі                     Супрун Г.Г.

за участю прокурора                 Глядчишина О.С.

адвоката                     Романенка О.Ф. зі сторони ОСОБА_2        

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі справу про обвинувачення

                    ОСОБА_1 ,

                    ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, освіта                             професійно-технічна, не одружений, не працюючий,                                 уродженець та мешканець АДРЕСА_1 ,                             раніше не судимого,

                    за ч.2 ст.296 КК України,

                   

                    ОСОБА_2 ,

                    ІНФОРМАЦІЯ_2 ., українця, громадянина  України, освіта                             базова загальна середня, учня 11 класу Верхосульської                             НВК ЗОШ 1-3 ст.-дошкільного навчального закладу,                             уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

                    за ч.2 ст.296 КК України.

                  ВСТАНОВИВ:

      27 квітня 2008 року   близько 23 год. ОСОБА_1 , знаходячись у стані алкогольного сп”яніння, разом з неповнолітнім ОСОБА_2 , який також знаходився в нетверезому стані, прибули до господарства, де мешкає ОСОБА_3  зі своєю родиною, а саме: чоловіком ОСОБА_4 ., бабусею ОСОБА_5 , донькою ОСОБА_6 , співмешканцем її доньки ОСОБА_7  розташованому по вул. Дружби народів, 22, в с. Мошарі, щоб поговорити з  її донькою та співмешканцем доньки, які в цей час були вдома і відпочивали.

           Підійшовши до вказаного господарства, ОСОБА_2  та ОСОБА_1  зайшли до господарства ОСОБА_3 , після чого ОСОБА_2  почав дзвонити у двері будинку, де саме в цей час знаходилась ОСОБА_3  з членами її родини. Коли ж ОСОБА_2  та ОСОБА_1  почули відмову від господарів виходити з будинку, то почали вимагати, щоб, відчинивши двері, мешканці будинку всі разом  виходили на вулицю для  з”ясування стосунків, але отримали відмову.

          ОСОБА_2  та ОСОБА_1 , почувши відмову   ОСОБА_3  та членів її родини вести з ними розмову, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно, з хуліганських спонукань, почали висловлюватись брутальною лайкою в бік   ОСОБА_3  та членів її родини,  продовжуючи при цьому вимагати у них відчинити  двері та  вийти на вулицю, а вони просили ОСОБА_2  та ОСОБА_1  припинити висловлюватись в їх бік брутальною лайкою і йти від  будинку.

           Почувши відмову вийти з будинку ОСОБА_2 , грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно, з хуліганських спонукань, висловлюючись нецензурною лайкою в бік мешканців будинку, за допомогою дерев”яної палиці, схожої на биту,  яка була при ньому, з особливою зухвалістю, почав наносити нею удари по дерев”яному штакетнику, який знаходився в дворі господарства, по дверній ручці, зламавши при цьому дерев”яний штакетник, дверну ручку, спричинивши при цьому господарям будинку матеріального збитку на суму 113 грн. 76 коп.  

            ОСОБА_1  в цей час, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно, з хуліганських спонукань, висловлюючись брутальною лайкою в бік  членів сім”ї ОСОБА_3 , наносив удари  битою, яку взяв під час даних подій у ОСОБА_2  у вхідні двері, висловлюючи таким чином своє невдоволення відмовою мешканців будинку виходити до них, а також стукав у вікно веранди, розбивши при цьому вікно та пошкодивши вхідні двері, спричинивши при цьому господарям будинку матеріального збитку на суму  5 грн. 49 коп.    

           Господарі продовжували вимагати від ОСОБА_2  та ОСОБА_1  припинити свої хуліганські дії та покинути їх подвір”я, після чого ОСОБА_2  грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з хуліганських спонукань, вийшов на вулицю та побачивши поштовий ящик, який висів на огорожі, вдарив по ньому битою пошкодивши його  і тільки після цього ОСОБА_2  та ОСОБА_1  пішли від будинку ОСОБА_3

    Хуліганські дії   ОСОБА_2  та ОСОБА_1   продовжувались близько  1 години 30 хвилин.

    Факт скоєння ОСОБА_1  та ОСОБА_2  даного злочину підтверджується слідуючими доказами.

        Допитаний в судовому засіданні   ОСОБА_1  винним себе визнав повністю та пояснив,  що в с. Мошарі Білопільського району проживає його бабуся ОСОБА_8 , до якої він  приїжджає в гості. Він підтримує дружні стосунки з ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

         27 квітня 2008 року із вказаними особами він пішов у ліс святкувати “Пасху”, пішли в обідній час,  і він вжив там спиртні напої,  був трохи п”яний, випив приблизно 300-400 грамів настойки.

         З лісу в село вони повертались коли вже було темно, приблизно після 22 години. Він йшов з ОСОБА_9  і ході розмови  зрозумів, що у неї з її рідним дядьком ОСОБА_11 , який проживає з ОСОБА_12  в с. Мошарі склалися неприязні стосунки і нещодавно був конфлікт, з приводу чого вона не повідомляла, з якихось побутових причин. Особисто в нього з сім”єю ОСОБА_13  та ОСОБА_11  нормальні стосунки, неприязних відносин немає, ніяких конфліктів раніше не було.

         Про неприязні відносини, окрім нього, ОСОБА_9 . розповіла і ОСОБА_2  та ОСОБА_10  і вони вирішили, що коли будуть проходити повз господарства ОСОБА_13 , то просто зайдуть, щоб поговорити з ОСОБА_11 . Умислу вчиняти якісь інші дії у нього не було. Вони вчотирьох підійшли до даного господарства, у ОСОБА_2  з собою було дві саморобні бити,  бо він їх брав до лісу, щоб грати ними в бейсбол під час відпочинку.

         Підійшовши до господарства ОСОБА_13  він побачив, що в будинку було увімкнено світло, при цьому, він разом з ОСОБА_2  вирішили  зайти та поговорити з ОСОБА_7 .. Двері до господарства не були зачинені і вони зайшли туди вільно та підійшли до входу у веранду будинку, а ОСОБА_10  та ОСОБА_9 . вирішили залишитись на вулиці, розмовляти з ОСОБА_7 . вони не хотіли. ОСОБА_2  також був у стані алкогольного сп”яніння.  

        Після того, як вони зайшли до двору, то помітили дзвінок на веранді, після чого ОСОБА_2 . почав в нього дзвонити. Щодо бит, то одна з них, більшого розміру, залишилась на вулиці, він її залишив, а менша була у ОСОБА_2 ., але щодо будь-якого застосування даної бити розмови не було, ОСОБА_2 . застосовувати її не збирався. На їх виклик вийшла у веранду бабуся ОСОБА_12 , яка у веранді включила світло, та нічого не сказавши зайшла в будинок, але щось крикнула в їх адресу, після чого це обурило його та ОСОБА_2 , він та ОСОБА_2  почали кричати в бік мешканців будинку нецензурну лайку, і щоб вони виходили з будинку, але господарі не реагували, і не виходили, доповнив те, що ні він ні ОСОБА_2 . не намагались проникнути до будинку, зламавши двері, чи будь-яким іншим чином.

         На їх вимогу до господарів виходити з будинку останні не реагували, він був впевнений, що ОСОБА_11  та інші мешканці були вдома.  Він також обходив дім ОСОБА_13 , підходив до вікна з боку кухні стукав у вікна, та висловився в їх бік нецензурною лайкою.

        В цей час ОСОБА_2 . за допомогою бити, зламав штакетник, який знаходився біля будинку з боку подвір”я, а потім вдарив по дверній ручці, зламавши її, після чого він взяв дану биту та декілька раз, не з усієї сили вдарив по вхідних дверях, доповнив те, що зламати двері, а потім проникнути в будинок він не збирався, просто бив по дверях, щоб полякати господарів і щоб вони вийшли на вулицю, а коли б вийшли, то наміру застосовувати биту в нього не було.

        Коли він бив у двері, то у веранду ніхто не виходив. Також доповнив, що якщо б він хотів проникнути до будинку, він би це зробив або через двері, або через вікно. Також він залазив на драбину, щоб крикнути мешканцям, та побачити де вони, адже вікна були зашторені. Можливо під час даних подій він викрикнув погрозу господарям, якщо вони не вийдуть, він точно не пам”ятає, але точно  сказав, що господарям він нічого поганого зробити не збирався.

         Він розумів, що вчинив хуліганські дії, що був п”яний і не повинен був так діяти, якщо б він був би тверезим, то цього не зробив би.  Скільки  тривали їх хуліганські дії він сказати не може, йому здалося, що пройшло не більше 20 хвилин, хоча на годинник він не дивився.   ОСОБА_10  та ОСОБА_9 . взагалі в двір не заходили, а стояли на вулиці, чи щось вони їм казали він не чув. Свої хуліганські дії вони припинили самостійно і пішли по домах.

        Також він стукав у вікно веранди і можливо вибив там  шибку.

         Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2   винним себе визнав повністю і пояснив,  що 27 квітня 2008 року він разом зі ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , після відпочинку в лісі, де святкували “Пасху” близько 23 години повертались  додому . При собі  він мав дві саморобні дерев”яні бити, які  зробив сам для того, щоб грати ними в бейсбол, і  брав їх  з собою в ліс на “Пасху”.

         По дорозі додому, в ході розмови ОСОБА_9 . сказала, що у неї якісь неприємності з її дядьком ОСОБА_11 , який живе з ОСОБА_12  у її батьків в АДРЕСА_3 , сказала, що сварка з ним була з якихось побутових причин. ОСОБА_7  він знає, але ніколи стосунків з ним не підтримував, з родиною ОСОБА_13  у нього нормальні стосунки, неприязних стосунків ні з ким з їх родини він не мав. Після слів ОСОБА_9 ,  вони із ОСОБА_1  вирішили, що коли   будуть проходити будинок ОСОБА_13 , де в той час знаходився ОСОБА_11 , то зайдуть поговорити з ним. Його ніхто не умовляв заходити до ОСОБА_13 , він сам вирішив це. Умислу на будь-які інші дії, окрім бесіди, у нього не було, хотіли просто поговорити з ОСОБА_7 . щодо сварки з його племінницею, адже ОСОБА_9 . їх подруга.

       Підійшовши до двору сім”ї ОСОБА_13 , він пішов у двір разом зі ОСОБА_1 ,  щоб покликати ОСОБА_11 , та, підійшовши до дверей веранди, побачив дзвінок та натиснув кнопку. Доповнив те, що коли вони заходили до двору, то двері були не зачинені. Коли він подзвонив, то вийшла на веранду бабуся ОСОБА_12  та включила світло і щось сказавши, зайшла до будинку, крикнула щось до них.  Він знав, що ОСОБА_11  вдома, і так як двері не відчинили, то він, обурившись, почав стукати битою, яка була при ньому, по штакетнику. Бив він сильно і штакетник розламався, перед цим він ударив битою по дверній ручці, яка від удару зламалась. Потім він передав биту ОСОБА_1 ., який у свою чергу вдарив декілька разів по вхідних дверях, але ламати двері він не хотів.  

        Коли він зламав штакетник, то ОСОБА_1    голосно кричав, щоб вийшов ОСОБА_11 , також і він голосно лаявся і висловлювався нецензурною лайкою.  Потім ОСОБА_1  зайшов за будинок та ще стукав у вікно з боку літньої кухні. Весь цей час ОСОБА_1  голосно  лаявся. Доповнив те, що коли він ламав штакетник, то ОСОБА_1  вийшов на вулицю перед ним, і він ще вдарив битою по поштовому ящику, який від удару погнувся і впав. Вийшли вони з двору самостійно. Він розумів, що вчиняє хуліганські дії і щиро розкаївся у вчиненому. Доповнив, що на час вчинення хуліганських дій в дворі ОСОБА_13   він був трохи  п”яний після святкування “Пасхи”, тверезий би такого не зробив. Користувались вони під час даних подій однією битою, інша знаходилась на вулиці, і він потім забрав її додому.

           Їх хуліганські дії тривали близько 20 хвилин. ОСОБА_9 . та ОСОБА_10  в цей час знаходились на вулиці і в дані події не втручались.

            Під час даних подій він також лаявся нецензурною лайкою на адресу господарів будинку, але до будинку проникати не збирався, застосовувати биту до господарів він також не збирався, і взагалі бити їх наміру в нього не було, так вчинив, тому, що був п”яним.

Покази ОСОБА_1  та ОСОБА_2  відповідають обставинам справи та ними не оспорюються.

Таким чином факт скоєння злочину ОСОБА_1  та ОСОБА_2  при обставинах, відображених в описовій частині вироку, доведений повністю.

Ці дії ОСОБА_1  та ОСОБА_2  суд кваліфікує за ч.2 ст.296 КК України, так як вони  скоїли хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виразилася в знищенні та пошкодженні майна, тривалому та впертому неприпиненні хуліганських дій вчинене групою осіб.

При призначенні ОСОБА_1  та ОСОБА_2  вида і міри покарання суд враховує тяжкість скоєного ними злочину, дані про їх особи, які позитивно характеризуються за місцем проживання та навчання.

Те, що ОСОБА_1  та ОСОБА_2  злочин скоїли вперше, сприяли встановленню істини по справі,  щиро розкаюються у вчиненому злочині, повністю відшкодували завдану потерпілим шкоду, а ОСОБА_2  злочин скоїв будучи неповнолітнім, суд визнає обставинами, які пом"якшують їх відповідальність.

Те, що ОСОБА_1  та ОСОБА_2  злочин скоїли в стані алкогольного сп"яніння, суд визнає обставиною, яка обтяжує їх покарання.

З урахуванням яких суд призначає обом підсудним покарання за ч.2 ст.296 КК України у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України відносно ОСОБА_1  та ст.104 КК України відносно ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

                ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1  визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого   ч.2 ст.296   КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від  відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

Згідно п.2,3 ст.76 КК України зобов"язати його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

ОСОБА_2  визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого   ч.2 ст.296   КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі ст.104 КК України звільнити його від  відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

Згідно п.2,3 ст.76 КК України зобов"язати його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та навчання.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Речові докази - а.с.93-94 - знищити.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський райсуд.

    Суддя                                 підпис

Вірно:  Суддя

Білопільського райсуду                         Л.К. Конєва