ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № 4-1891/05/06                                                                              

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2006 року                                                                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. -  головуючий,

Амєліна С.Є.  -   суддя-доповідач,

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

Юрченка В.В.,

при секретарі  Проценко О.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 таОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 березня 2003 року та на ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 30 жовтня 2003 року в справі за скаргою ОСОБА_1 таОСОБА_2 на дії слідчого Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві,

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивачі просять скасувати судові рішення, якими відмовлено у прийняті скарги до судового розгляду та передати справу у суд першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17 березня 2003 року позивачі, в порядку передбаченому главою 31-А Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, звернулися в суд зі скаргою на дії слідчого Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, які полягають в направленні до Голосіївського районного суду міста Києва подання на проведення обшуку за місцем їх проживання, що, на думку позивачів, порушує конституційне право на недоторканість житла.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

При прийнятті рішень суди першої та апеляційної інстанції з урахуванням вимог статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, відповідно до якої  судам не підвідомчі скарги на акти і дії службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду, якщо законодавством встановлено інший порядок оскарження, та вимог статті 234 Кримінально-процесуального кодексу України», відповідно до якої скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом, прийшли до обґрунтованого висновку про те, що скарга не підлягає розглядові в судах в порядку цивільного судочинства, і правомірно відмовили в її прийнятті на підставі пункту 1 частини 2 статті 136 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року.

Оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і направлення справи на новий судовий розгляд не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 таОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 березня 2003 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 30 жовтня 2003 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.