Провадження № 2/742/801/14

Єдиний унікальний № 742/2336/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний Чернігівської області

в складі: головуючого судді - Павлова В.Г.,

секретаря - Хотінь Ж.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Прилуки Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Прилуцької міської ради, третьої особи - реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції про визначення частки в майні -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2014 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з цивільним позовом до територіальної громади в особі Прилуцької міської ради, третьої особи - реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції про визначення частки в майні.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_3, приймала участь в приватизації квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1. Вказана квартира, відповідно до свідоцтва від 30.08.1995 року про право на житло, виданого Прилуцьким міськвиконкомом від 22.08.1995 року, належала подружжю як співвласникам на праві приватної спільної сумісної власності. Після смерті чоловіка позивача, ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом до складу якої входила ? частини вище вказаної квартири та зареєструвала успадковану нею частку в реєстраційній службі Прилуцького міськрайонного управління юстиції.

Враховуючи відсутність в правовстановлюючому документі, а саме свідоцтві про право на житло, будь-яких посилань на належну позивачеві частки квартири, остання просить судовим рішенням встановити їй належність ? частки спірного об'єкту нерухомого майна для подальшої реєстрації права власності в реєстраційній службі.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні з підстав викладених в цивільному позові.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, подав до канцелярії суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував /а.с.28/.

Представник третьої особи - реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чернігівської області, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, до канцелярії суду подав заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи, просить ухвалити рішення в межах норм чинного законодавства /а.с.23/.

Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши всі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, враховуючи фактичне визнання відповідачем позову, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб суд, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Отже, при вирішенні спору суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з"ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Суд, на виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, забезпечив сторонам змагальність процесу, створив їм відповідні умови для реалізації своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків, попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, проте останні, відповідно до ч.2 ст.11 та ч.3 ст.27 ЦПК України, скористались на власний розсуд своїми правами щодо предмету спору.

Згідно ч.1 ст.30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Виходячи з системного аналізу ст.ст.33,36,119 ЦПК України саме на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі, як порушника його прав, та відповідно заявити позовні вимоги.

З обставин, наведених у позовній заяві, які згідно з ч.1 ст.61 ЦПК не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 22.08.1995 року за № 389, Прилуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації 30.08.1995 року було видано свідоцтва про право власності на житло, а саме - квартиру АДРЕСА_1 Оскільки в рішенні виконкому не було визначено часток приватизованого майна подружжям, вище вказане свідоцтво також не містить будь-яких посилань щодо їх розмірів, а відтак дане житлове приміщення належало подружжю ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності /а.с.5/.

Згідно з нормами ст.ст.1,3,5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир та інших об'єктів державного житлового фонду на користь громадян України, яка здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам (наймачеві та членам його сім'ї) квартир (та інших об'єктів державного житлового фонду).

Відповідно до положень ч.ч.4,5 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Частина 2 ст.8 вказаного Закону передбачає, що передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Відповідно до ст.22 КпШС України, який діяв на момент набуття подружжям ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру, зазначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку

За вказаних обставин, враховуючи приписи ст.28 КпШС України, вказана квартира була спільною сумісною власністю подружжя, набутою під час шлюбу, а частки подружжя є рівними.

В судовому засіданні на підставі достовірних доказів встановлено, що позивач прийняла спадщину після померлого її чоловіка, яка складається з ? частини квартири за вище вказаною адресою, та на підставі отриманого нею свідоцтва про право на спадщину за законом зареєструвала в реєстраційній службі Прилуцького міськрайонного управління юстиції право спільної часткової власності на ? частки зазначеного об'єкта нерухомого майна /а.с.6,7/.

Як вбачається з п.12 постанови Пленуму Верховного суду України N 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників в праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч.2 ст.370, ч.2 ст.372). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Таким чином, законодавство не передбачає можливість відступу від рівності часток подружжя, що отримало у порядку приватизації у спільну сумісну власність житло, в якому вони разом проживали.

Згідно із вимогами ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Беручи до уваги те, що спірна квартира перебувала в спільній сумісній власності подружжя, при цьому частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності згідно із ст.370 ЦК України вважаються рівними, беручи до уваги фактичне визнання відповідачем позову, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, за умов відсутності інших обставин, що мають істотне значення, суд вважає, що права позивача підлягають судовому захисту шляхом визначення за нею відповідної частки в нерухомі майні.

Керуючись ст.ст.355,368,370,1226 ЦК України, ст.ст.174,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Прилуцької міської ради, третьої особи - реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції про визначення частки в майні - задовольнити повністю.

Встановити, що належна ОСОБА_2 частка відповідно до свідоцтва від 30.08.1995 року про право на житло, виданого Прилуцьким міськвиконкомом, у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, становить ? частину.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги через Прилуцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Прилуцького міськрайонного суду

Чернігівської області В.Г.Павлов