ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"30" травня 2014 р. м. Київ К/9991/72472/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 5 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
26 вересня 2009 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Каращук К.Л. 7 вересня 2009 року було винесено постанови №14613178 та №14607362 про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню ухвали Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2009 року у справі №2а-9114/09 на підставі пункту 7 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження». Представник позивача вважає прийняті постанови помилковими, необґрунтованими та такими, які прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) Просив скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Каращук К.Л. від 7 вересня 2009 року про відмову у відкритті виконавчого провадження №14613178 та №14607362; визнати протиправним посилання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Каращук К.Л. в постановах від 7 вересня 2009 року про відмову у відкритті виконавчого провадження №14613178 та №14607362 на пункт 7 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню ухвали Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року у справі №2-а-9114/09; зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залучити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до проведення виконавчих дій з примусового виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року у справі № 2-а-9114/09; зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року у справі № 2-а-9114/09.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 5 березня 2010 року у задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2010 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 5 березня 2010 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2, судами порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, представник позивача просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 серпня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила витребувати з відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області оригінали матеріалів по виконавчому провадженню по примусовому виконанню рішення Васильківського міського суду Київської області від 31 січня 2002 року у справі №2-7/02, та витребувати з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України оригінали документів по виконавчому провадженню №459908 по виконанню рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2007 року №25476/02.
Київським окружним адміністративним судом 19 серпня 2009 року на підставі статей 11,71 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято ухвалу у справі № 2-а9114/09 про витребування додаткових доказів.
Вважаючи, що вказана ухвала суду не була виконана в повному обсязі, представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 31 серпня 2009 року звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявами про прийняття до примусового виконання та відкриття виконавче провадження по виконанню ухвали Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року у справі № 2-а-9114/09.
Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону;
7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
За наслідком розгляду вказаних звернень ОСОБА_2 державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) №14613178 та №14607362 на підставі пункту 7 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець відкриває провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Пунктом 2 частини 2 статті 3 цього Закону визначено, що до виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до цього Закону віднесені ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених Законом.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року у справі №2а-9114/09 прийнята на підставі статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України з метою витребування необхідних доказів і не потребує пред'явлення до виконання у примусовому порядку, не є виконавчим документом в розумінні статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» та виключає здійснення виконавчого провадження.
Відповідно до положень статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Тобто, підставою для примусового виконання судового рішення є виконавчий лист, виданий судом особі, на користь якої ухвалено судове рішення.
У даному випадку ухвала суду від 19 серпня 2009 року про витребування доказів не є судовим рішенням, ухваленим на користь особи, що бере участь у справі, а тому законних підстав для видачі виконавчого листа немає.
Що стосується повноти виконання ухвали суду про витребування доказів, то це питання віднесено до виключної компетенції суду, який відповідно до положень частини 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, не можуть самостійно вимагати від державної виконавчої служби примусового виконання ухвали суду про витребування доказів, оскільки ці питання віднесені до виключної компетенції суду.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 5 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.