ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № 4-1430/05/06                                                                              

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2006 року                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Міненку І.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, Державної податкової адміністрації України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2004 року та на ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 25 червня 2004 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, Державної податкової адміністрації України,

в с т а н о в и л а :

В касаційних скаргах, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідачі ставлять питання про скасування рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2004 року та ухвали судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 25 червня 2004 року, якими задоволений позов і зобов'язано Державну податкову адміністрацію України скасувати присвоєний позивачці ідентифікаційний номер, зобов'язано Бориспільську об'єднану державну податкову інспекцію Київської області внести у паспорт позивачки спеціальну відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Просять постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області відмовлено у задоволенні заяви позивачки від 16 березня 2003 року про відмову від ідентифікаційного номера через релігійні переконання та збереження  за нею раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів.

Вважаючи дії суб'єкта владних повноважень такими, що порушують її права та законні інтереси, у травні 2003 року позивачка звернулася в суд зі скаргою в порядку, передбаченому главою 31-А Цивільного процесуального кодексу 1963 року.

Встановлені обставини справи сторони не оспорюють.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

З урахуванням положень частини 2 статті 1 Закону України «По державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» суди дійшли до правильного рішення про порушення суб'єктом владних повноважень прав позивачки на відмову через релігійні переконання від присвоєного їй ідентифікаційного номера та зобов'язали відповідачів скасувати присвоєний позивачці ідентифікаційний номер та внести у її паспорт спеціальну відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера

Оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційні скарги Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2004 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 25 червня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.