Головуючий суду 1 інстанції - Бичков І.Г.
Доповідач - Соловей Р.С.
Справа № 413/423/13-ц
Провадження № 22ц/782/1474/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - судді Соловей Р.С.,
суддів Медведєвої Л.П., Пащенко Л.В.
при секретарі Арутюнян Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу
за апеляційною скаргою Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» на рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 13 січня 2014 року
у цивільній справі за позовом Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги по централізованому опаленню,
В С Т А Н О В И Л А:
В листопаді 2013 року позивач Луганське обласне комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Луганськтеплокомуненерго» (далі - ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго») звернувся до суду з позовом, яким, посилаючись на правові підстави своїх вимог, просив стягнути з відповідачки загальну суму заборгованості у розмірі 387,20 грн., яка складається з основної суми боргу в розмірі 312,88 грн., інфляційних нарахувань за період з січня 2009 року по вересень 2013 року в розмірі 42,62 грн., та 3% річних у період з лютого 2009 року по вересень 2013 року - 31,70 грн., а також судові витрати 229,40 грн.
Рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 13 січня 2014 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Позивач ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго», не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, як ухвалене з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки, дослідивши письмові докази у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго», суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 256, 257, 260 ч. 1 і 2, 261 ч. 1, 267 ч. 3 ЦК України, та дійшов висновку про пропущення позивачем строку позовної давності, встановленого тривалістю у три роки, посилаючись на те, що останній протягом часу з 01.02.1007 р. не був позбавлений права звернення з позовом до суду.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду в оскаржуваному рішенні, виходячи з наступного.
Як встановлено у справі, 01.02.2007 р. між позивачем у особі Експлуатаційного району ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» в м. Красний Луч та відповідачкою був укладений договір №731 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, згідно з яким відповідачці, як абоненту, було надано розстрочку з погашення заборгованості, що виникла станом на 01.02.2007 р. у сумі 519,70 грн. Відповідно до договору строк погашення заборгованості було встановлено на період з 01.02.2007 р. по 01.02.2011 р. згідно із зазначеним у ньому графіком.
Однак, станом на 01.10.2013 р. позивачка має заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 312,88 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За положеннями ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із приписами ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
З огляду на положення зазначених вище норм закону, судом першої інстанції не правильно визначений початок перебігу строку позовної давності.
Пунктом 7 вказаного вище договору №731 про реструктуризацію заборгованості обумовлений строк його дії з моменту укладення та до 01.02.2011 р., кінцевий строк погашення заборгованості - 01.02.2011 р. (а. с. 12).
Як обгрунтовано зазначено апелянтом у апеляційній скарзі, строк позовної давності для звернення позивача до суду за захистом своїх прав спливає через три роки після закінчення строку дії спірного договору, тобто 01.02.2014 р. Позивач звернувся до суду 06.11.2013 р., отже, строк позовної давності ним не пропущено.
У своїй заяві від 12.12.2013 р. поданої до суду першої інстанції (а. с. 31) відповідачка вказує на те, що вона не укладала спірного договору про реструктуризацію заборгованості, що в ньому міститься не її підпис. Аналогічні доводи відповідачка виклала під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.
Згідно з положеннями статті 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Згідно із статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У необхідних випадках для з'ясування питань, що виникають при розгляді цивільних справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами статті 143 ЦПК.
В даному випадку з'ясувати питання, чи відповідачкою підписано спірний договір чи іншою особовою, можливо було б у разу призначення судової почеркознавчої експертизи, про що апеляційним судом було роз'яснено відповідачці. Натомість, вона заявила, що не бажає заявляти клопотання про призначення такої експертизи.
Виходячи із вказаних вимог закону, експертизу суд не може призначити за власною ініціативою, а лише за заявою особи чи осіб, які беруть участь у справі.
Крім того, посилання відповідачки у її заяві на те, що у 2003 році її квартира була від'єднана від централізованого опалення, не підтверджені належними доказами.
Так, з актів комісії ЖЕРУ №1 УЖКГ виконкому від серпня 2003 р. та 15.10.2006 р. вбачається самовільне відключення від централізованого опалення радіаторів в квартирі відповідачки, але із збереженням основного стояка (а. с. 33, 34). Доказів відповідних узгоджень та дозволів, передбачених діючим на той час законодавством для від'єднання квартири від централізованого опалення та для встановлення індивідуального опалення відповідачкою не надано.
Акт від 15.10.2007 р. взагалі не стосується періоду, за який нараховано спірну заборгованість.
Крім того, вказаними актами не спростовується наявність заборгованості, яка, натомість, підтверджена зазначеним вище договором про реструктуризацію заборгованості.
Судом першої інстанції зроблено правильні висновки щодо наявності за відповідачкою заборгованості оплати за послуги з централізованого опалення. Натомість, допустивши порушення застосування норм матеріального права щодо застосування позовної давності, суд першої інстанції дійшов неправильних висновків.
Оскільки позивачем позов заявлено в межах строку позовної давності, колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Як передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наявність заборгованості підтверджується обіговою відомістю по особовому рахунку НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3 (а. с. 9).
З огляду на вказану норму закону позивачем обґрунтовано здійснено розрахунок суми заборгованості станом на 01.10.2013 р. з урахуванням суми основного боргу - 312,88 грн., інфляційних нарахувань за період з січня 2009 року по вересень 2013 року у розмірі 42,62 грн. та 3% річних за період з лютого 2009 року по вересень 2013 року у розмірі 31,70 грн. Правильність розрахунків відповідачкою не спростовуються.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення або змінює рішення, якщо порушено або неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Виходячи з викладеного, колегія суддів скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове рішення, яким задовольняє позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» задовольнити.
Рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 13 січня 2014 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги по централізованому опаленню в сумі 312,88 грн., інфляційні нарахування - 42,62 грн. та 3% річних - 31,70 грн., а всього - 387,20 грн., а також судові витрати в сумі 351,20 грн.
Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: