Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/500/14-ц

Провадження № 2/553/475/2014

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.05.2014м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в складі:

головуючого судді - Кононенко С.Д.

при секретарі - Бобильовій А.П.,

за участю прокурора -Іценко М.В., представника позивача Полтавської міської ради - Криво хижі Ю.А., розглянувши цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора міста Полтави в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у сфері земельних відносин - Полтавської міської ради до ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року позивач Перший заступник прокурора міста Полтави в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у сфері земельних відносин - Полтавської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник позивача Полтавської міської ради позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд, враховуючи думку прокурора, представника позивача, відповідно до ст. 224 ЦПК України справу розглянув без участі відповідача на основі наявних у справі даних та доказів.

Суд, вислухавши прокурора, представника позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, вважає позов таким, що підлягає до задоволення з наступних обставин.

Судом встановлено, що Автогаражний колектив «Енергія», на підставі рішення Полтавської міської ради від 08.12.2011 та договору оренди земельної ділянки №152-П від 16.02.2012, використовує земельну ділянку площею 3770 кв.м. по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування гаражів.

Водночас, перевіркою виявлено, що ОСОБА_3, в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, самовільно використовує земельну ділянку площею 28 кв.м., яка розташована поруч із земельною ділянкою по АДРЕСА_2.

Вільний доступ на вказану земельну ділянку обмежено двома збудованими капітальними будівлями (гаражами), які разом з проходом та площею по фасадній частині займають площу близько 220 кв.м. Виїзд (вихід) з будівель (гаражів) облаштовано на ділянку АГК «Енергія». Доступ до цих будівель з іншого боку неможливий із-за крутосхилу. Будівництво одного із гаражів здійснено ОСОБА_3 (згідно акту перевірки від 16.05.2013).

Самовільне зайняття земельної ділянки ОСОБА_3 підтверджується: актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства у Полтавській області від 16.05.2013, актом обстеження земельної ділянки №24 від 16.05.2013, приписом №344 від 16.05.2013 та протоколом про адміністративне правопорушення №000199 від 16.05.2013.

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Стаття 14 Конституції України встановлює - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками з земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно розрахунку, складеного Державною інспекцією сільського господарства у Полтавській області на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007, шкода заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_3 складає 226, 18 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України.

На даний час ОСОБА_3 будь-які встановлені законодавством України дозвільні документи, що підтверджують право користування або володіння земельною ділянкою на відповідній території, не пред'явлено.

Наведені факти свідчать про те, що ОСОБА_3, в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, самовільно використовує земельну ділянку площею 28 кв.м. вартістю 7111,72 грн., яка розташована поруч із земельною ділянкою по АДРЕСА_2.

Статтею 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи за самовільне зайняття земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Згідно із ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, і відшкодування завданих збитків, внаслідок чого заподіяна самовільним зайняттям земельної ділянки шкода в розмірі 226, 18 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_3.

Статтею 90 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом, а тому самовільно зайнята земельна ділянка площею 0,0028 га вартістю 7111,72 грн., яка розташована поруч із земельною ділянкою по АДРЕСА_2 у відповідності до вимог статті 212 Земельного кодексу України підлягає поверненню у комунальну власність.

Згідно з положеннями статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом, з метою захисту інтересів держави та громадян у суді.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року по справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Тобто прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави в конкретних спірних відносинах, які підлягають захисту та вирішенню в судовому порядку.

У відповідності з ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до вищезазначеного рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року в справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно положень вказаного рішення, під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв'язку з чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову, та зазначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частина 3 ст. 16 вищевказаного Закону визначає, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного, та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів та інші.

Частина 1 ст. 12 Земельного кодексу України визначає, що до повноважень міських рад належить розпорядження землями територіальних громад.

В даному випадку відповідач самовільно зайняв земельну ділянку та використовує її, у той час як відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України тільки власнику належить право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Подаючи до суду позовну заяву в інтересах держави, в особі Полтавської міської ради, як органу місцевого самоврядування (ст. 140 Конституції України), якому державою делеговані повноваження в галузі земельних відносин (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12 Земельного кодексу України), прокурор спрямовує дану заяву на захист інтересів держави, оскільки відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством України, яка перебуває під особливою охороною держави, а тому самовільне зайняття земельної ділянки ОСОБА_3 порушує права власника - територіальної громади міста Полтави володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а тому суперечить інтересам держави та суспільним інтересам.

Згідно ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним серед принципів здійснення місцевого самоврядування в Україні є судовий захист прав місцевого самоврядування.

За таких обставин, пред'явлення даного позову є заходом прокурорського реагування на захист інтересів держави в особі Полтавської міської ради, як органу, уповноваженого здійснювати функції держави у сфері земельних відносин, оскільки використання землі з порушенням вимог чинного законодавства завдає шкоди інтересам держави у сфері контрою за використанням та охороною земель у вигляді самовільного зайняття та використання земельних ресурсів як національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави.

На підставі вищевикладеного ,керуючись ст. ст. 15, 45,46, 88, 213- 215, 224, 228 ЦПК України , ст.ст. 8, 14, 19, 121 Конституції України, ст.ст. 1, 19, 23, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 4, 10, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 1, 12, 211, 212 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. 1166 Цивільного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Першого заступника прокурора міста Полтави в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у сфері земельних відносин - Полтавської міської ради до ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки- задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 0028 га, вартістю 7111,72 грн., розташовану поруч із земельною ділянкою по АДРЕСА_2, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення капітальної будівлі (гаражу), який збудовано за вищевказаною адресою та повернути її територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради (м. Полтава, вул. Жовтнева, 36, код ЄДРПОУ 24388285).

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Полтавської міської ради (м. Полтава, вул. Жовтнева, 36, код ЄДРПОУ 24388285) шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки у розмірі 226, 18 грн., одержувач УК в м. Полтаві, 21081100, МФО 831019, ГУДКСУ у Полтавській області, код ЄДРПОУ 38019510, розрахунковий рахунок 33115331700002, Полтавська міська рада, код бюджетної класифікації 24062100, символ 331 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Ленінського районного суду міста Полтави протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави С. Д. Кононенко