Справа № 2а-36/09

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 січня 2009 року                                                                                                                           м.Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області :

головуючого – судді                       Кондратюка В. І.     

з секретарем                                    Правосуд Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до  управління праці і соціального захисту населення  Богунської районної ради м.Житомира про стягнення коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, -

ВСТАНОВИВ :

     Позивач звернувся до суду та просить стягнути на його користь з управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира, передбачену ст.39 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", доплату до заробітної плати за роботу в зоні гарантованого добровільного відселення з 01.09.1996 року по 19.07.2002 року та в зоні безумовного обов”язкового відселення з 20.07.2002 року по 31.12.2007 року, мотивуючи тим, що він працює в Житомирській митниці на посаді головного інспектора відділу митного оформлення на митному посту „Овруч” і є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3. За вищевказані періоди роботи йому виплачувалась доплата до заробітної плати, що встановлена в Законі, не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96, що призвело до порушення його прав.

    Позивач в судове звсідання не з’явився, але надіслав заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує.

    Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але надіслав заперечення, справу просить розглядати без його участі .

    Дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

     ОСОБА_1. є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, працює в Житомирській митниці і постійно проживає в м.Овруч, що підтверджується копіями посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 02.12.1993 року, трудової книжки та паспорта громадянина України серії НОМЕР_2.  

    Відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” вони мають право на відповідну доплату, яку отримували згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96 в конкретних розмірах, а зокрема ст.39 – в сумі 10,5 грн.( в зоні гарантованого добровілного відселення) та 13,20 грн. ( в зоні безумовного обов”язкового відсеення) .

    Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на час виникнення правовідносин були передбачені слідуючи виплати :

    - ст. 39 Закону – громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забрудення, провадиться доплата у зоні безумовного обов”язкового відселення –  3 мінімальні заробітні плати;

  - ст. 39 Закону - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення – 2 мінімальні заробітні плати.

    Зазначеною вище постановою № 836 усупереч Закону № 796-ХІІ, який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається Законом, встановлено конкретні розміри компенсацій і доплат, зокрема :

    -  для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактного забруденння у зоні безумовного обов”язкового відселення – 1320 тис.крб. ( 13,3 грн. за гр.реф.)

    - для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення – 1050 тис.крб. (10,5 грн. за гр.реф.).

    Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

    Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

    Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

    Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Даним Законом (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз’яснення порядку застосування цього Закону, якою є постанови КМ № 987 від 20.06.00 та №936 від 20.09.05, та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

    Виходячи з викладеного суд вважає, що заборони відповідачам щодо нарахування компенсацій і допомог в розмірах, передбачених Законом, не було.

    Посилання на Бюджетний Кодекс та норми Конституції України, які визначають видатки в межах Законів „Про Держаний бюджет” суд також вважає безпідставними, оскільки останніми передбачено лише видатки в межах кошторисів, що не забороняє проводити нарахування компенсацій та допомог на підставі Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

    Викладена вище думка суду також ґрунтується на аналізі рішень Конституційного Суду України від 20.03.02 та 1.12.04, рішень Європейського Суду з прав людини.

    Так, Конституційний Суд України зазначає, що відповідно до ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров’я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров’я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави.

    Конституційний Суд України вважає, що для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст.48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст.46 Конституції), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 ч.1 ст.85, п.19 ч.1 ст.92 Конституції України надзвичайного стану.

    Зважаючи на суми компенсацій та допомог, що визначені постановою КМ № 836, останній фактично призупинив дію окремих статей Закону, де виплати провадяться виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що є неприпустимим.

В своїх же рішеннях, щодо невиконання рішень судів України, Європейський Суд з прав людини вказує, що стверджувані труднощі держави не можуть перешкоджати в отриманні компенсації („ОСОБА_4 проти України” від 19.04.05), економічні труднощі не можуть бути виправданням Уряду („ОСОБА_5 проти України” від 26.07.05), органи державної влади не повинні посилатися на брак грошових коштів, як на виправдання невиконання рішення („ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти України” від 21.12.04), що суд також враховує відносно безпідставності мотивів представника відповідача про неможливість виплат згідно Закону у зв’язку з браком коштів у бюджеті.         

    Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" була зупинена дія ст.39 Закону в частині застосування мінімальної заробітної плати, однак 9.07.07 Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп (справа про соціальні гарантії громадян) п.30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України.

    Відповідно до ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" та п.3 резолютивної частини даного Рішення Суду вищевказаний п.30 ст.71 Закону, що стосується неможливості застосування мінімальної заробітної плати, оголошений нечинним і втратив чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.

    За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян визначені останнім, застосування зазначеної постанови неможливе.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2006рік" була зупинена дія ст.39 Закону в частині застосування мінімальної заробітної плати.       

Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" була зупинена дія ст.39 Закону в частині застосування мінімальної заробітної плати, однак Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року № 6-рп (справа про соціальні гарантії громадян) п.30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України.

    Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України № 17 від 12.01.1993 року, м.Овруч відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:

-  з 02.01.1996 р. по 01.01.1998 р. - 15 грн.;

-  з 01.01.1998 р. по 01.07.1998 р. - 45 грн.;

-  з 01.08.1998 р. по 01.01.1999 р. – 55 грн;

-  з 01.01.1999 р. по 01.04.2000 р. – 74 грн.;

-  з 01.04.2000 р. по 01.07.2000 р. – 90 грн.;

-  з 01.07.2000 р. по 01.01.2002 р. – 118 грн.;

-  з 01.01.2002 р. по 01.07.2002 р. – 140 грн.;

-  з 01.07.2002 р. по 01.01.2003 р. – 165 грн.;

-  з 01.01.2003 р. по 01.12.2003 р. – 185 грн.;

-  з 01.12.2003 р. по 01.09.2004 р. – 205 грн.;

-  з 01.09.2004 р. по 01.01.2005 р. – 237 грн.;

-  з 01.01.2005 р. по 01.04.2005 р. – 262 грн.;

-  з 01.04.2005 р. по 01.07.2005 р. – 290 грн.;

-  з  01.07.2005 р. по 01.09.2005 р. – 310 грн.;

-  з 01.09.2005 р. по 01.01.2006 р. – 332 грн.;

-  з 01.01.2006 р. по 01.07.2006 р. – 350 грн.;

-  з 01.07.2006 р. по 01.12.2006 р. – 375 грн.;

-  з 01.12.2006 р. по 01.01.2007 р. -  400 грн.;

- з 01.01.2007 р. по 01.07.2007 р. –  400 грн.;

-  з 01.07.2007 р. по 30.11.2007 р. –  420 грн.;

- з 01.12.2007 р. – 450 грн.

    В зв'язку  з викладеним, розмір недовиплачених коштів позивачу згідно розрахунку становить:

- з вересня 1996 року по грудень 1996 року: (15х2х4)- 10,5х4=78 грн.;

  - з січня 1997 року по грудень 1997 року: (15х2х12)-10,5х12=234 грн.;

-з січня 1998 року по  грудень 1998 року: (45х2х6+55х2х6)- 10,50х6=1074грн.;

- з січня 1999 року по грудень 1999 року: ( 74х2х12)-10,50х12=1650 грн.;

- з січня 2000  року по грудень 2000 року: (74х2х3+90х2х3+118х2х6)-10,50х12=2178грн.;

- з  січня 2001 року по грудень 2001 року : (118х2х12)-10,50х12=2706 грн.;

- з  січня 2002 року по грудень 2002 року: (140х2х6+165х2х+165х3)-(10,50х7+13,2х5)=4345,5 грн.;

- з січня 2003 року по грудень 2003 року : (185х3х11+205х3)-13,2х12=6561,60 грн.;

- з січня 2004 року по грудень2004 року: ( 205х3х8+237х3х4)-13,2х12=7605,60 грн.;

 - з січня 2005 року по грудень 2005 року : (262х3х3+290х3х3+310х3х2+332х3х4)-13,2х12=10653,60 грн.;

- з липня 2007 року по грудень2007 року: (420х3х5+460х3)- 13,2х6=7570 грн.;

а всього за мінусом отриманих 44657,71 грн.

    Відповідно до Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.05, зазначені кошти виплачуються за місцем основної роботи громадян і розпорядниками коштів нижчого рівня визначено управління праці та соціального захисту, тобто управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира. Перерахування коштів останніми по місцю роботи позивача у розмірах визначених Законом не проводяться, чим порушуються права останнього.

    Від сплати судового збору позивача звільнено згідно п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

    На підставі ст.19 Конституції України, ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та керуючись ст.ст. 8-11, 18, 71, 160, 161,  162 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

    Позов задовольнити частково.

    Стягнути на користь ОСОБА_1 з управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира, передбачену ст.39 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", доплату до заробітної плати за період з 01.09.1996 року по 31.12.2007 року в сумі  44657,71 грн.

    На постанову суду до Київського апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга у такому ж порядку на протязі 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

 СУДДЯ :