ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р.Справа № 924/489/14

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Музика М.В. при секретарі судового засідання Муляр Г.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена миля", с.Підлісний Олексинець Городоцького району Хмельницької області

про стягнення 337 541,90 грн. заборгованості, з яких 156 461,50 грн. - основного боргу, 62 584,60 грн. -дооцінки вартості неоплаченого товару, 59 488,63 грн.- 36% річних, 21 482,01 грн.-пені, 31 292,30 грн.-штрафу, 6 232 грн. - інфляційні,

Представники сторін:

від позивача - Бонтлаб В.В. - за довіреністю від 19.03.2014р. (в режимі відеоконференції)

від відповідача - не з`явився

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 337 541,90 грн. заборгованості, з яких 156 461,50 грн. основного боргу, 62 584,60 грн. дооцінки неоплаченого товару, 59 488,63 грн.- 36% річних, 21 482,01 грн.-пені, 31292,30 грн.-штрафу, 6232,86грн.-інфляційних нарахувань

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на умови договору поставки №ЗР-159/1/13, укладеного 31.05.2013р. між ТОВ "Імперія-Агро" та ТОВ "Зелена миля".

Позивач посилається на наступне правове обґрунтування: згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Представник позивача в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представник в засідання суду не направив, на адресу суду надіслав клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи, оскільки представник з'явитися на розгляд справи в судове засідання не має змоги оскільки в цей день прийматиме участь в судовому процесі у іншій справі в іншому суді.

Крім того, від представника відповідача - Хоптія М.В. також надійшло клопотання, в якому останній просить відкласти розгляд справи з тієїж підстави.

Відмовляючи у задоволенні клопотань представників відповідача про відкладення розгляду справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

31.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зелена миля» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № ЗР-159/1/13(далі - договір), відповідно до п.1.1. договору, в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі-товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну) визначену договором.

За даним договором постачається виключно оригінальна продукція виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними та/або рахунками/фактури, що є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1. договору).

Згідно п.2.2. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується в додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин, насіння, насіння вітчизняного виробництва, міндобрива та мікродобрива). Для товару сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США.

Відповідно до п.2.3 договору загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в. п.2.1 договору, та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Пунктом 2.3. договору встановлено, видаткова накладна є невід'ємною частиною та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару). У разі зміни курсу гривні до долара США постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого покупцем товару.

Відповідно до п.3.2 договору, сторони погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що поставка продукції здійснюється на умовах визначених в додатках до цього договору. Згідно п.11.2. договору, договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки у період з 31.05.2013 року по 30.09.2013 року позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 571 461,50 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних видаткових накладних: №3094 від 31.05.2013 року на суму 353 274,00 грн., видаткова накладна №3096 від 31.05.2013 року на суму 58 881,60 грн., видаткова накладна №3098 від 14.06.2013 року на суму 10 332,40 грн. ; видаткова накладна №3368 від 26.06.2013 року на суму 60 630,00 грн., видаткова накладна №3521 від 04.07.2013 року на суму 24 170,00 грн., видаткова накладна №3917 від 24.07.2013 року на суму 48 850,00 грн., видаткова накладна №4884 від 30.09.2013 року на суму 37 306,00 грн.

Дослідивши умови договору та наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Так, між позивачем та відповідачем були підписані та скріплені печатками додатки №1, №2, №3, №4 та №5, №6 до договору поставки №ЗР-159/1/13 від 31.05.2013 року, в яких зазначено асортимент поставленої продукції, одиниці вимірювання, кількість, сума в гривнях, строки поставки, ціна в доларах США з ПДВ і вартість в доларах США з ПДВ.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату за отриманий товар в розмірі 415 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок від 02.10.2013 р. на суму 10 000,00 грн., банківська виписка від 24.10.2013 р. на суму 10 000,00 грн., банківська виписка від 31.10.2013 р. на суму 15 000,00 грн., банківська виписка від 06.11.2013 р. на суму 15 000,00 грн., банківська виписка від 12.11.2013 р. на суму 10 000,00 грн., банківська виписка від 19.11.2013 р. на суму 10 000,00 грн., банківська виписка від 29.11.2013 р. на суму 10 000,00 грн., банківська виписка від 13.02.2014 р. на суму 185 000,00 грн., банківська виписка від 13.03.2014 р. на суму 150 000,00 грн.

Інших доказів оплати відповідачем поставленого товару сторонами суду надано не було.

Досліджуючи надані по справі докази та пояснення сторін, судом приймається до уваги наступне:

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом враховується, що позивачем відповідно до умов договору поставки від 31.05.2013р. здійснено поставку товару вартістю 571 461,50 грн., що підтверджується видатковими накладними, наданими в матеріали справи.

Відповідач у в порушення визначених додатками 1-6 договору строків не здійснив повного розрахунку за товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 156 461,5 0грн., що підтверджується наданими в матеріали справи доказами. Інших доказів погашення відповідачем заборгованості не надано.

Відповідно, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Крім того, право встановлювати інші види забезпечення виконання зобов'язання передбачено ч.2 ст.546 ЦК України.

Сторони договору визначили у договорі (п. 2.4, п.3.2, п.3.3) порядок визначення вартості поставленого, але не оплаченого товару в разі збільшення курсу долара США до гривні на день проведення розрахунків. Відповідно, позивачем проведений перерахунок вартості поставленого, але не оплаченого товару, виходячи з того, що згідно додатків: №1 від 31.05.2013 р., №2 від 31.05.2013 р.; №3 від 31.05.2013р.; №4 від 31.05.2013р.; №5 від 31.05.2013р.; №6 від 31.05.2013р.; на день їх укладення курс гривні по відношенню до долара США на міжбанківській валютній біржі становив 8.2 грн. за 1 долар. Станом на 03.04.2014 р. міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США становив - 11,45 грн. за 1 дол. Тому позивачем проведена дооцінка вартості неоплаченого товару в розмірі 62 584,60 грн., що визнається судом правомірною та обґрунтованою. Відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем проведено нарахування інфляційних за період з 01.11.13р. по 03.04.14р. у розмірі 6 232,86 грн.

Договором (п.7.7) сторонами збільшено розмір процентів, передбачених ст.625 ЦК України до 36 % річних. Тому позивачем проведені нарахування 36% за період з 01.11.13р. по 03.04.14р. у розмірі 59488,63грн.

Судом враховується, що дані нарахування проведені позивачем правомірно, згідно чинного законодавства, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язанн може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.1.1 договору сторони передбачили сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожен день прострочення, а також додатково штраф 20% від суми несплаченого боргу.

На підставі цих положень договору позивачем нарахована пеня за період з 01.11.13р. по 03.04.14р. у розмірі 2 1482,01 грн. та штраф у розмірі 31 292,30 грн. При цьому, згідно п.7.8 договору сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за договором відповідно до п.6 ст.232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк давності продовжується до 3 років.

Судом враховується, що одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України). Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 ГК України. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.231 ГК України. У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. У договорі між сторонами передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена миля" про стягнення 337 541,90 грн. заборгованості, з яких 156 461,50 грн. - основного боргу, 62 584,60 грн. - дооцінки вартості неоплаченого товару, 59 488,63 грн. - 36% річних, 21 482,01 грн.-пені, 31 292,30 грн.-штрафу, 6 232,86 грн. - інфляційних нарахувань , задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена миля" (Хмельницька область, Городоцький район, с. Підлісний Олексинець, код 34312627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" (м.Миколаїв, вул.Велика Морська, 143, код 35472893) 156 461,50 грн.(сто п'ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят одну гривню, 50 коп) - основного боргу, 62 584,60 грн. (шістдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят чотири гривні, 60 коп.)- дооцінки вартості неоплаченого товару, 59 488,63 грн. ( п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень, 63 коп.) - 36% річних, 21 482,01 грн. (двадцять одну тисячу чотириста вісімдесят дві гривні, 63 коп)-пені, 31 292,30 грн. (тридцять одну тисячу двісті дев'яносто дві гривні, 30коп.)- штрафу, 6 232,86 грн.(шість тисяч двісті тридцять дві гривні, 86 коп) - інфляційних нарахувань, 6 760 грн. (шість тисяч сімсот шістдесят гривень)- відшкодування сплаченого судового збору.

Повне рішення складено 06.06.2014р.

Суддя М.В.Музика

Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу - ТОВ "Імперія-агро" (м. Київ, вул. Ямська, 28А), 3 - відповідачу - ТОВ "Зелена миля" (с.Підлісний Олексинець Городоцького району Хмельницької області).