ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
14 грудня 2006 року |
|
м. Київ |
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
|
Головуючого |
Цуркана М.І. |
||
|
Суддів: |
Амєліна С.Є. |
|
|
|
|
Ліпського Д.В. |
|
|
|
|
Кобилянського М.Г. |
|
|
|
|
Юрченка В.В. |
|
|
при секретарі судового засідання Дашківській О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до міського відділу Державної виконавчої служби (МВ ДВС) Вінницького міського управління юстиції про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
у с т а н о в и л а :
У жовтні 2002 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до МВ ДВС Вінницького міського управління юстиції про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Зазначала, що з 1986 року працювала судовим виконавцем, а з 1999 року державним виконавцем ДВС Замостянського управління юстиції м. Вінниці.
Наказом Управління юстиції Вінницької області від 23 вересня 2002 року №93-к з 30 вересня 2002 року ліквідовано Замостянське, Ленінське, Стороміське районні управління юстиції та з 1 жовтня 2002 року утворено
Вінницьке міське управління юстиції, а її звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України і відмовлено у прийнятті на посаду державного виконавця міського управління юстиції.
Оскільки новостворене управління є фактичним правонаступником ліквідованих, то відмову у прийнятті її на посаду державного виконавця ДВС Вінницького міського управління юстиції вважає безпідставною і, з посиланням на правила ст.42 КЗпП України, просила поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У процесі розгляду справи ОСОБА_1 уточнила вимоги та просила зобов'язати відповідача укласти з нею трудовий договір, стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку та 5000 грн. моральної шкоди заподіяної порушенням трудових прав.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 червня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2004 року, позов задоволено частково. З міського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 стягнуто 1 694 грн. 94 коп. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, 2 500 грн. у відшкодування моральної шкоди та 209 грн. 75 коп. судових витрат.
У касаційній скарзі міський відділ ДВС Вінницького міського управління юстиції, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постановлені судові рішення про задоволення вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове, про відмову у позові.
В решті судові рішення у касаційному порядку не оскаржені.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на них, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За правилами ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлені судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.
Задовольнивши позов у частині стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та стягнувши моральну шкоду, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з такими висновками, виходив з того, що всупереч Інструкції про порядок ведення трудових книжок, трудова книжка звільненої 30.09.2002 року ОСОБА_1 була видана їй лише 19.03.2003 року і такою затримкою позивачці заподіяна моральна шкода, оскільки вона не могла працевлаштуватись, нервувала, витрачала час на відвідування відповідача.
Однак, при встановлені зазначених фактів судами порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так, судами встановлено і ніким не заперечується, що звільнення позивачки на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією установи здійснено правомірно.
За правилами ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган
зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.
Згідно з ч.4 ст.235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Чинною Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 р. №162, з наступними змінами, на адміністрацію покладено обов'язок видачі робітнику чи службовцю трудової книжки у день звільнення та передбачено, що при затримці такої видачі з вини адміністрації працівнику виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу ( п.4.1).
Відповідно з правилами п.4.2 Інструкції, якщо працівник відсутній на роботі у день звільнення, то адміністрація в цей же день направляє йому поштове повідомлення із зазначенням необхідності отримати трудову книжку.
Пересилання трудової книжки поштою з доставкою за вказаною адресою допускається лише за згодою працівника чи службовця.
Це означає, що обов'язковою умовою покладення на адміністрацію обов'язку виплати середнього заробітку є не тільки вимушений прогул, а й вина власника або уповноваженого ним органу у затримці видачі трудової книжки.
Заявивши позов про поновлення на роботі, а затим змінивши вимоги на зобов'язання відповідача укласти з нею трудовий договір, ОСОБА_1 вимушений прогул із затримкою видачі трудової книжки не пов'язувала.
Судами не наведено мотивів на підставі яких вони дійшли висновків про вину відповідача у затримці видачі трудової книжки, яка потягла вимушений прогул.
Без належної оцінки залишено ту обставину, що ОСОБА_1 звільнена ліквідованим відділом ДВС Замостянського районного управління юстиції, а утворене з 1 жовтня 2002 року Вінницьке міське управління юстиції не визначено правонаступником ліквідованої установи.
Постановивши стягнути з відповідача моральну шкоду, суди не послалися на норму матеріального права, якою таке відшкодування передбачене.
Між тим, за правилами ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто обов'язковою умовою відшкодування шкоди є порушення відповідачем законних прав позивача.
За обставин, коли доводи про вину відповідача у затримці видачі трудової книжки належними доказами не підтверджені, у судів не було правових підстав для задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, в оскарженій частині, то, за правилами ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, в цій частині рішення підлягають скасуванню з постановленням нового, про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.220, 223, 229 КАС України колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції задовольнити.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2004 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки трудової книжки і відшкодування моральної шкоди скасувати.
У цій частині постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України.
Головуючий М.І. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.Г.Кобилянський
Д.В.Ліпський
В.В.Юрченко