1-307/08

ВИРОК

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 березня 2008 року.     Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської

області в складі

головуючого суду     ОСОБА_11.

при секретарі     Гуменюк Г .М .

з участю прокурора     Гульовської О.Г.

та адвоката     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Тернополі  справу про

обвинувачення

ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 гр.України,  ІНФОРМАЦІЯ_3,  одруженого,  має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_4,  жителя ІНФОРМАЦІЯ_5,  тимчасово не працюючого,  раніше судимого: 11.01.2001 року Тернопільським міським судом а ч.3  ст.  229 КК України( в редакції 1960 року) до 5 років позбавлення волі; звільненого з місць позбавлення волі умовно-достроково 13.08.2004 року постановою Сихівського районного суду м.  Львова від 10.08.2004 року на невідбутий термін 1 рік 2 місяці 15 днів, за ч.1  ст. 122 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

 26 жовтня 2007 року,  біля 12 год.,  гр. ОСОБА_3Р,  перебуваючи в стані алкогольного сп»ягніння,  на території садового товариства «Ювілейний»,  по вул.  Київській,  в м.  Тернополі,  під час конфлікту,  який виник на грунті особистих неприязних стосунків,  наніс удар рукою в корпус тіла гр. ОСОБА_5 В.1.,  від якого той впав на землю,  після чого,  вже лежачому,  наніс кілька ударів руками в різні частини тіла,  спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_5 тілесне ушкодження у вигляді перелому ліктьової кістки лівої руки,  яке,  згідно висновку судово-медичної експертизи відноситься до середньої тяжкості. Допитаний    в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю і показав,  що дійсно,  26 жовтня 2007 року,  біля 12 год.,  під час розпиття спиртних напоїв з друзями,  на території садового товариства «Ювілейний»,  що по вул.  Київській,  в м.  Тернополі,  у нього виник конфлікт з гр. ОСОБА_5,  який став висловлювати своє невдоволення розлиттям спиртного біля його дачної ділянки,  в ході якого,  у відповідь на агресивну поведінку потерпілого,  він відштовхнув його і той впав. Однак умислу на умисне нанесення тілесних пошкоджень потерпілому у нього не було,  все трапилося випадково. Можливо в ході конфлікту він і наносив ще удари потерпілому,  але подій того дня він добре не пам»ятає,  так як був випивший. У вчиненому розкаюється і просить при призначенні покарання не позбавляти його волі а також вважає,  що досліджувати будь-які інші докази,  крім його власного зізнання нема потреби. Що стосується позовних вимог потерпілого про відшкодування моральної шкоди,  то такий позов потерпілого він визнає,  своїми діями він дійсно спричинив потерпілому моральну шкоду,  однак вважає,  що сума зазначена в позовній заяві є надто великою і просить суд її зменшити.

З'ясувавши думку учасників судового розгляду про визначення обсягу доказів,  що підлягають дослідженню та про порядок їх дослідження,  які підтримали позицію підсудного,  суд визнає недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову,  які ніким не оспорюються. При цьому суд з"ясував правильність розуміння підсудним та іншими учасниками судового

розгляду зміст цих обставин,  чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиціі а також роз'яснив їм,  що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності,  суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного і кваліфікує вчинений ним злочин за ч.1  ст. 122 КК України,  як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження,  тобто умисне ушкодження,  яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків,  передбачених у статті 121 цього Кодексу,  але таке,  що спричинило тривалий розлад здоров"я.

При призначенні покарання підсудному,  у відповідності вимог  ст.  ст. 50, 65 КК України,  суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу винного та обставини,  що пом"якшують та обтяжують покарання,  а саме: підсудний ОСОБА_3 раніше судимий,  повністю визнав свою вину і розкаявся,  активно сприяв розкриттю злочину,  позитивно характеризується ,  має постійне місце проживання,  має на утриманні неповнолітнього сина.

Наведені обставини,  з урахуванням того,  що тяжких наслідків від злочину не наступило,  вчинений підсудним злочин відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості,  дають підстави суду вважати,  що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції його від суспільства,  а тому йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у вигляді обмеження волі із застосуванням  ст. 75 КК України,  звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком,  поклавши на засудженого обов'язки,  передбачені п.п.2, 3, 4  ст.  76 КПК України.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди потерпілому,  суд приходить до переконання,  що позовні вимоги потерпілого,  в цій частині,  з урахуванням обставин справи та майнового стану підсудного а також мотивів понесення такої шкоди,  наведених потерпілим,  слід задоволити частково,  стягнувши з винного на користь потерпілого одну тисячу гривень моральної шкоди.

Виходячи з вищенаведеного,  керуючись  ст.  ст. 323, 324 КПК України,  суд, -

3АСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину,  передбаченого ч.1  ст. 122 КК України і призначити покарання  - 2 роки 6 місяців обмеження волі.

На підставі  ст.  75 КК України,  звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі п.п.2, 3, 4  ст. 76 КК України,  зобов'язати засуджениого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи; повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди задоволити частково. Стягнути з засудженого ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_5 - 1 тис.  грн. моральної шкоди.

Речові докази по справі: записку-збберігати в матеріалах справи особову медичну книжку повернути за приналежністю.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Тернопільської області через міськрайонний суд пртягом 15 діб з дня проголошення,  а засудженим,  який знаходиться під вартою на протязі того ж строку з дня вручення йому копії вироку.